Рішення № 27873374, 27.11.2012, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/12535/2012

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І м'я м У к р а ї н и

27 листопада 2012 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі -Вєтровій О.М.,

за участю представника позивача -Калашнюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Миколаївської обласної дирекції до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайл-Т», фізична особа -підприємець -ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив про звернення стягнення на предмет іпотеки -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається: з житлового будинку, бетон/бл., зазначеного на плані літ. Ф, загальною площею 268,6 кв. метрів, житловою площею 143,5 кв.м, житлового будинку кам'яного, зазначеного на плані літ. Я, загальною площею 394,7 кв.м, житловою площею 173,2 кв.м, навіс літ. Ч, вбиральні літ. Ю, огорожі 8.9, споруди IV, яке знаходиться на земельній ділянці площею 1000 кв. м., належні ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна , задовольнити вимоги Банку в сумі 32250559,14 грн., з яких:18710000,00 грн. - борг за кредитом, 11317589,98 грн. -борг за відсотками, 2222697,70 грн. -пеня за невиконання умов кредитного договору.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила про його задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на надання неналежних розрахунків заборгованості та підвищення відсоткової ставки, вказав на те, що не направлялась вимога щодо повернення боргу у порушення ст. 35 ЗУ «Про іпотеку».

Треті особи у судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, заперечень не надали.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності учасників процесу, які не з'явились.

Обставини справи, встановлені судом.

21.12.2007 року був укладений Генеральний кредитний договір №010/01-02/07-106 між Банком, ТОВ «Стійл -Т»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, про відкриття не відновлювальної кредитної лінії з загальним лімітом по всім договорам в рамках цього договору 19200000,00 грн. зі строком дії до 19.12.2011 року.

21.12.2007 року укладений кредитний договір №010/01-02/07-107 між позивачем і ТОВ «Стайл-Т», на умовах та положеннях якого позивач відкриває останньому не відновлювальну кредитну лінію у сумі 15 000 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75 відсотків річних.

15.07.2008 року укладено додатковий договір №010/01-02/07-107/1 до кредитного договору №010/01-02/07-107 від 21.12.2007 року, згідно якого в п. 1.1 внесені зміни збільшено відсоткову ставку до18,00 відсотків річних.

21.12.2007 року між банком та ТОВ «Стайл -Т»укладений кредитний договір №010/01-02/07-108, згідно якого позивач відкриває останньому не відновлювальну кредитну лінію у сумі 3 000 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75 відсотків річних.

15.07.2008 року за даним кредитним договором укладено додатковий договір №010/01-02/07-108/1 , за яким в п. 1.1 збільшено відсоткову ставку до 18,0 відсотків річних.

21.12.2007 року між Банком та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 010/01-02/07-109, за яким позичальнику відкривається не відновлювальна кредитна лінія в сумі 1200000,00 грн. строком до 18.12.2001 року зі сплатою 14,75 відсотків річних.

До вказаного кредитного договору, додатковим договором № 010/01-02/07-109/1 15.07.2008 року внесені зміни до п. 1.1 - збільшено відсоткову ставку до 18,0 відсотків річних.

Як обумовлено в п.6.1. кредитних договорів, погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником у строки, визначені Графіком погашення кредитної заборгованості, а відсотки повинні сплачуватися щомісяця, не пізніше 26 числа кожного місяця, та остаточно при погашенні кредиту.

Також у випадку невиконання позичальниками умов укладених кредитних договорів (в тому числі несплати кредиту та нарахованих відсотків), позивач має право, згідно з п.6.6 генерального кредитного договору і п.7.4.кредитних договорів, достроково стягнути заборгованість за кредитами, включаючи нараховані відсотки за користування кредитами та штрафні санкції, передбачені кредитними договорами.

Згідно з п.5.2.Генерального кредитного договору, п.п. 6,2,7.2, 10.2. вищевказаних кредитних договорів, за невиконання умов кредитних договорів, а саме, за порушення строків погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, відповідач - зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, з. кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

За пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія -однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору -договору про відкриття кредитної лінії.

25.12.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3, укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1229, за яким остання виступила як майновий поручитель за фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 та ТОВ «Стайл-Т».

Пунктом 1.1 договору іпотеки обумовлено, що він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року, за яким позичальники - ФОП- ОСОБА_4 та ТОВ «Стайл-Т»зобов'язались перед іпотекдержателем повернути кредит в розмірі 19200000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірах, строки та у випадках, передбачених Генеральним кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в подальшому, тобто до 19.12.2011 року, а також виконати інші умови генерального кредитного договору , а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому та відшкодовувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Генерального кредитного договору, а також додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в подальшому.

Предметом іпотеки є домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та складається: з житлового будинку, бетон/бл., зазначеного на плані літ. Ф, загальною площею 268,6 кв. метрів, житловою площею 143,5 кв.м, житлового будинку кам'яного, зазначеного на плані літ. Я, загальною площею 394,7 кв.м, житловою площею 173,2 кв.м, навіс літ. Ч, вбиральні літ. Ю, огорожі 8.9, споруди IV, яке знаходиться на земельній ділянці площею 1000 кв. м., належні ОСОБА_3 .

Вартість предмету іпотеки на момент укладення договору іпотеки складає 1193126,00 грн.

За п. 1.4 договору іпотеки, сторони погодились прийняти предмет іпотеки вартістю в 3329000,00 грн.

Згідно п. 3.4.1, 5.1., 5.2 , 5.4, 5.5 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, отримати задоволення за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. (ст.1 Закону України «Про іпотеку» N898-IV від 05.06.2003 р.)

Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно у випадках порушення позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених договором, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: - переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки ; продажу предмету іпотеки будь-якій особі ( розділ 6 договору іпотеки).

Відповідно до приписів ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. (стаття 35 Закону України «Про іпотеку98-IV від 05.06.2003 р.)

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2012 року у задоволені позову ТОВ «Стайл-Т» до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача , про визнання недійсним Генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року відмовлено, та дане рішення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року залишено без змін.

Позичальником умови договору не виконувались.

Позивач 05.11.2008 року , 19.02.2010 року, 15.07.2011 року звертався до боржника та іпотекодавця з вимогами погасити загальну заборгованість та повідомлено у встановленому законом порядку про початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, однак дані вимоги залишені без реагування, заборгованість не погашена.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дотримано процедуру початку звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому Банк має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що відповідає п. 42 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України з цивільних та кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»від 30.03.2012 року.

Станом на 18.04.2011р. прострочена заборгованість за кредитами ТОВ «Стайл-Т»складала по договору №010/01-02/07-107 від 21.12.2007 року в сумі 21 513 841,47 грн., з якої заборгованість по кредиту - 14850000,00 грн. , 6384388,47 грн. боргу за відсотками, пеня в сумі 279453,00 грн., заборгованість за кредитним договором №010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року в сумі 4229556,23 грн., з якої 3000000 ,00 грн. боргу за кредитом, 1173662,23 грн. боргу за відсотками, пеня в сумі 55894,00 грн.

Вказане підтверджується наданими позивачем розрахунками, а також рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2012 року.

Згідно ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказане вище свідчить про безпідставність посилання представника відповідача на відсутність належного розрахунку боргу, документів, які свідчать про надання грошових коштів, відсутність повідомлення про необхідність повернення боргу.

Згідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641-642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Вказане свідчить про безпідставність заперечень представника відповідача щодо неправомірності збільшення процентної ставки.

Пункт 9 вказаної вище Постанови передбачає, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Пункт 23 Постанови вказує, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Згідно п. 42 ч. 2 вказаної Постанови, суд зазначає в резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку»(або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що борг станом на 18.04.2011 року складає: по договору №010/01-02/07-107 від 21.12.2007 року в сумі 21 513 841,47 грн., з якої заборгованість по кредиту - 1485000000 грн. , 6384388,47 грн. борг за відсотками, пеня в сумі 279453,00 грн., заборгованість за кредитним договором №010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року в сумі 4229556,23 грн., з якої 3000000 ,00 грн. боргу за кредитом, 1173662,23 грн. боргу за відсотками, пеня в сумі 55894,00 грн., і перевищує вартість предмета іпотеки майнового поручителя, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, також враховуючи викладене вище, суд вважає що в резолютивній частині рішення необхідно вказати лише про звернення стягнення на предмет іпотеки без зазначення суми заборгованості за кредитним договром.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати 3012,00 грн.

Керуючись ст. 526, 530,536,543,611 ЦК України, ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки -домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається: з житлового будинку, бетон/бл., зазначеного на плані літ. Ф, загальною площею 268,6 кв. метрів, житловою площею 143,5 кв.м, житлового будинку кам'яного, зазначеного на плані літ. Я, загальною площею 394,7 кв.м, житловою площею 173,2 кв.м, навіс літ. Ч, вбиральні літ. Ю, огорожі 8.9, споруди IV, яке знаходиться на земельній ділянці площею 1000 кв. м., належні ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати у розмірі 3012,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 294 - 296 ЦПК України.

Суддя Н.П. Черенкова