Рішення № 27871392, 27.11.2012, Краматорський міський суд Донецької області

№ 2/0528/3940/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Пікалової Н.М., при секретарі Костенко Л.І., за участю позивача ОСОБА_1 ,представника відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк"- Филипенок А.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Краматорського міського суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та суду пояснила, що в період з 01.12.1999 року по 08.05.2012 року вона працювала в Краматорській філії «Приватбанк», в останній час працювала на посаді касира -оператора відділення № 53. 08.05.2012 року її було звільнено з роботи за угодою сторін. Вона має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 06.10.1999 року вона розірвала шлюб з чоловіком та є одинокою матір'ю. На підставі ст.. 19 Закону України «Про відпустку»та ст. 73 КЗпТ України їй як одинокій матері повинна надаватися щорічна додаткова відпустка, однак на протязі з 2004 року по 2012 року вона не використала дану відпустку та компенсації за неї не отримувала. 07.06.2012 року вона звернулася до Краматорської філії «Приватбанк»із заявою про виплату їй заборгованості за невикористану відпустку, однак до теперішнього часу ніякої відповіді вона не отримала. Вважає, що своїм мовчанням вони їй відмовили в задоволенні її вимог, що є незаконним та безпідставним. Відповідно до її розрахункам сума компенсації за невикористану відпустку складає приблизно 9000 грн.. Також, вважає, що своїми незаконними діями , які виразилися в душевних стражданнях та переживаннях, які виникли у зв'язку з без дією Приватбанка, їй було спричинено моральну шкоду в сумі 3000 грн.. Просить стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку за 72 дні та моральну шкоду в сумі 3000 грн..

Представником відповідача Филипенок А.О. до суду було надано заперечення на позовну заяву, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була звільнена з посади касира-операціоніста відділення № 53 Краматорської філії ПАТ КБ «Приватбанк»на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні їй було здійснено виплату усіх належних від банку коштів та видано належним чином заповнену трудову книжку. Остаточний рахунок із звільненням працівником було здійснено відповідно до заяви про звільнення від 25.04.2012 року на кредитну картку «Універсальна»08.05.2012 року, що підтверджується розрахунковим листом ОСОБА_1 за травень 2012 року. Так, було виплачено оклад за 4 відпрацьовані у травні 2012 року дні, компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної відпустки та бонусну винагороду за розміщення банківських продуктів. 07.06.2012 року до банку надійшло звернення позивача про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері. 11.06.2012 року їй було надано відповідь по суті звернення. У ст. 18-1 ЗУ України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно якою одинока мати -це жінка, яка не перебуває у шлюбі, якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини. У зв'язку з чим для отримання статусу одинокої матері та для набуття права на отримання додаткової соціальної відпустки, необхідна наявність усіх підстав, вказаних у даній статті. Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік -батьком дитини. Аналогічне положення закріплено і абзацом першим п. 14 глави 1 розділу ІІІ Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні. Так, відповідно до цього документами, що підтверджують статус одинокої матері є: свідоцтво про народження дитини та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, або довідка про народження із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини. У своєму зверненні до банку від 07.06.2012 року про виплату компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 додано копії документів, на підставі яких банк мав би, на думку позивача, здійснити перерахунок та виплату компенсації -копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та довідку про склад сім'ї. Проте визначені документи не дають підстав для отримання статусу одинокої матері та пов'язаних із цим пільг та компенсацій. Однак, позивачем ні під час роботи, ні після звільнення не були подані до банку зазначені документи, які б дали підставу для надання додаткової соціальної відпустки у період роботи або здійснення компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку при звільненні. До того ж, донька була народжена у шлюбі, у зв'язку із чим позивач не може бути визнана одинокою матір'ю в розумінні поняття «одинока мати», яке міститься у законодавстві. Вважає, позовну вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку в розмірі 9000 грн. безпідставною та необґрунтованою. Крім того, зазначено, що ПАТ КБ «Приватбанк»у своїй діяльності керується перш за все Конституцією України та іншими актами законодавства, то при аналізі питання про надання ОСОБА_1 додаткової соціальної відпустки як одинокій матері, було застосовано положення закону, який встановлює норму права та має вищу юридичну силу, ніж лист органу влади. Відшкодування моральної шкоди здійснюється у випадку з'ясування наявності такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак, позивачем не надано аргументів, в чому полягають її моральні страждання, які саме додаткові зусилля для організації життя докладені, а також не надано документального підтвердження розміру моральної шкоди, не надано жодного доказу на підтвердження негативних наслідків змін у психологічному стані. Банк діяв в межах закону і не порушив прав, свобод і законних інтересів позивача, тому не має підстав для відшкодування моральної шкоди. До того ж, позивачем було пропущено тримісячний строк для звернення до суду із позовною заявою про стягнення моральної шкоди та не позивачем не надано заяви про його поновлення. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача підтримала надане нею уточнене заперечення та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з банка компенсації в розмірі 9000 грн. та моральної шкоди в сумі 3000 грн. у повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача повністью підтримала свої заперечення і додала, що в позові повинно бути відмовлено ще і на тій підставі , що позивачка звернулась до банку про виплату компенсації після звільнення з роботи.

Вислухавши позивачку, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 06.09.2010 року, (а.с.4) між позивачкою та її чоловіком ОСОБА_5 було розірвано шлюб 06.10.1999 року, актовий запис № 668.

Відповідно до копії свідоцтва про народження (а.с.5) від шлюбу з ОСОБА_5, ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована із позивачкою (а.с. 6).

Відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 дійсно працювала у Краматорській філії ПАТ КБ «ПриватБанк»з 01.12.1999 року по 08.05.2012 року та звільнена за ст.. 36 п.1 КЗпП України (а.с. 7-9).

Відповідно до листа ОСОБА_1 (а.с. 3), нею 07.06.2012 року було направлено заяву про нарахування їй повної компенсації за 72 календарних дня невикористаної додаткової відпустки за період з 2004 по 2012 року.

Відповідно до ст. 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за особливий характер праці, і інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

На підставі ст. 19 Закону України «Про відпустки»жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних (до 01.01.2010 року - 7 календарних) днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Одночасно з цим, в п. 5 ст. 10 закріплено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Таким чином, законодавством передбачено прирівнення статусу жінки, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, до статусу жінки, яка виховує і утримує дитину сама.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки позивачка 06.10.1999 року розірвала шлюб з батьком своєї доньки, донька залишилася проживати з нею та перебуває на її утриманні, про що свідчить довідка з місця проживання від 25.10.2012 року, вона набула право на отримання додаткової соціальної відпустки як одинока мати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за усі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до довідки компенсації за невикористану відпустку при звільненні ОСОБА_1 від 02.11.2012 року за № 13000/2-151/с, розмір денної допомоги складає 153,05 грн.

Відповідно до розрахунку компенсації за додаткову відпустку за період роботи з 2004 року по 2012 року, наданої ОСОБА_1, вказано, що вона має право на отримання компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку тривалістю 72 календарних дня (по 7 днів за періоди роботи з 2004 року по 2009 року, по 10 днів за періоди роботи з 2010 року по 2012 року) та сума заборгованості складає 9411,12 грн..

Але з таким розрахунком суд погодитись не може, та остаточно приходить до висновку, що з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість по компенсації за невикористану щорічну додаткову соціальну відпустку в сумі 11019,60 грн. (72 календарний день * 153,05 грн.).

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього зусиль для організації свого життя.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положення ст. 233, 117, 237-1 КЗпП України -для звернення працівника до суду з заявою <…> про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в зв'язку з пропуском строку на звернення з такою вимогою до суду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 76, 83, 237 -1 КЗпП України, ст. 19 Закону України «Про відпустки», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" про стягнення компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570 м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги,50) на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану щорічну додаткову соціальну відпустку в сумі 11019,60 грн.(одинадцять тисяч дев'ятнадцять гривень 60 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570 м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги,50) на користь держави судовий збір у сумі 214 грн.60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Рішення складене й надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя: