Ухвала суду № 27869974, 23.10.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Кононенко Н.А.

при секретарі Тьосовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі ВАТ НАСК "Оранта") до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_2) на рішення Саратського районного суду Одеської області від 03 вересня 2012 року,

встановила:

20 лютого 2012 року ВАТ НАСК "Оранта" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

В обґрунтування позову ВАТ НАСК "Оранта" послалось на те, що 23 березня 2009 року між ВАТ НАСК "Оранта" та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс № ВС/4084488 (далі поліс), за умовами якого застраховано цивільно - правову відповідальність відповідача, забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки "Chevrolet Niva", 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за даним договором за шкоду, заподіяну майну, становить 51000 грн.

25 грудня 2009 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Chevrolet Niva", 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням відповідача, та транспортного засобу марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2010 року, справа № 3-49/2010, відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у скоєнні вищевказаного ДТП.

_________________

Головуючий у першій інстанції - Бушулян В.І. Справа № 22-ц/1590/9712/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 25

05 лютого 2010 року за участю представника позивача та довіреної особи потерпілого ОСОБА_4 був проведений огляд пошкодженого транспортного засобу марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, про що складено протокол огляду з фото до датками.

Згідно калькуляції та звіту № 9/3771 про автотоварознавче дослідження щодо визначення вартості матеріальної шкоди, власнику транспортного засобу марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було завдано матеріальної шкоди у розмірі 19572 грн. 46 коп.

З урахуванням вищезазначених обставин, ліміту відповідальності позивача згідно полісу, на підставі заяви потерпілого про виплату страхового відшкодування, з метою виконання своїх договірних зобов'язань, позивачем було складено розрахунок страхового відшкодування, який підлягає виплаті потерпілій особі, розмір якого складає 14072 грн. 46 коп., яка платіжним дорученням № 8692 від 13 грудня 2010 року була перерахована потерпілому ОСОБА_4

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач у порушення підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вказаного Закону, тобто у триденний термін, позивач просив суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь, в порядку регресу, суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14072 грн. 46 коп., а також судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти його задоволення, пояснюючи тим, що 25 грудня 2009 року о 17 годині 30 хвилин, після скоєного ДТП, відповідач дзвонив по мобільному телефону страховому агенту ВАТ HACK "Оранта", який повідомив йому про необхідність звернення до позивача із заявою про виплату страхового випадку протягом 3-х робочих днів після дня настання події. У зв'язку з тим, що 25 грудня 2009 року була п'ятниця, а також у зв'язку з поганими погодними умовами позивач звернувся до страховика з письмовою заявою лише 29 грудня 2009 року. Тому, у задоволенні позову просили відмовити.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 03 вересня 2012 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції:

- стягнув з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця с. Плахтіївка Саратського району Одеської області, (паспорт серії НОМЕР_4, виданий 05 квітня 2000 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3), на користь ВАТ НАСК "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, Код ЄДРПОУ 00034186, рахунок одержувача: 26502000001043, банк одержувача: ПАТ "Укрсоцбанк", МФО банку одержувача: 300023), в порядку регресу, суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14072 грн. 46 коп., судовий збір на суму 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_2.) просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ НАСК "Оранта", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи вищевказаний позов, районний суд виходив з наступного.

З договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 05) вбачається, що 23 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс №ВС/4084488, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки "Chevrolet Niva", 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Ліміт відповідальності за даним договором за шкоду, заподіяну майну, становить 51000 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (а.с. 09), власником транспортного засобу марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер 11561 BT, є ОСОБА_7, який на підставі довіреності (а.с. 10) уповноважив керувати вказаним транспортним засобом ОСОБА_4.

Згідно з постановою Саратського районного суду Одеської області від 05 лютого 2010 року, справа № 3-49/2010 (а.с. 24), відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у тому, що він, 25 грудня 2009 року, біля 16 години, на 2км.+ 900м. автодороги Сарата - Плахтіївка керував автомобілем марки "ВАЗ-212300 Ніва Шеврове", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_8, в тяжких погодних умовах, при недостатній оглядовості, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем марки "Опель Вектора", державний реєстраційний номер 11561 BT, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України. Відповідач свою вину у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 05 лютого 2010 року, калькуляції № 1627 від 25 лютого 2010 року, зі звіту № 9/3771 про автотоварознавче дослідження щодо визначення вартості матеріальної шкоди від 15 березня 2010 року (а.с. 11-19), власнику транспортного засобу марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер 11561 BT, було завдано матеріальної шкоди у розмірі 19572 грн. 46 коп.

З розрахунку розміру страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, від 23 березня 2010 року та страхового акту (а.с. 20-21), позивачем, з урахуванням вищезазначених обставин, ліміту відповідальності позивача згідно полісу, на підставі заяви потерпілого про виплату страхового відшкодування, з метою виконання своїх договірних зобов'язань, було складено розрахунок страхового відшкодування, який підлягає виплаті потерпілій особі, розмір якого складає 14072 грн. 46 коп., яка платіжним дорученням № 8692 від 13 грудня 2010 року була перерахована потерпілому ОСОБА_4 (а.с. 04).

Як вбачається з заяви про страхове відшкодування (а.с. 06), ОСОБА_2 звернувся з письмовою заявою до ВАТ HACK "Оранта" про страхове відшкодування 29 грудня 2009 року, тобто на четвертий день після настання страхового випадку.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правильно вказав, що 25 грудня 2009 року, з вини відповідача, на застрахованому позивачем автомобілі марки "Chevrolet Niva", 2004 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було скоєно ДТП, у якому автомобіль марки "Opel Vectra", 1990 року випуску, державний реєстраційний номер 11561 BT під керуванням потерпілого ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження. Позивач перерахував потерпілому ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 14072 грн. 46 коп.

Відповідач у порушення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до позивача про страхове відшкодування лише на четвертий день.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 22, 979, 989, 993 ЦК України, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, в порядку регресу, суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 14072 грн. 46 коп.

При цьому, районний суд вірно зазначив, що відповідач не надав суду доказів повідомлення страхового агента позивача про страховий випадок у належний термін.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 (в інтересах ОСОБА_2) - відхилити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 03 вересня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою відкритого акціонерного товариства національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_2 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

Н.А. Кононенко