Рішення № 27868484, 28.11.2012, Краматорський міський суд Донецької області

№ 2/0528/3859/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

в складі головуючого судді Чернобай А.О.,

при секретарі Міщєнко Є.А.,

за участю представника позивача за первісним позовом Бикової М.А.,

представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту та зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів та зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту.

Із позову вбачається, що 09.01.2008 року ОСОБА_4 (надалі -Відповідач - 1) та ПриватБанк уклали договір про іпотечний кредит КТН3G40000004374 (надалі -Договір - 1). Згідно умов Договору - 1 ПриватБанк зобов'язався надати Відповідачу - 1 кредит у розмірі 156000 грн. терміном до 09.01.2028 року, а Відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Крім того, 09.01.2008 року Відповідач - 1 та ПриватБанк уклали договір про іпотечний кредит КТН3G50000004374 (надалі -Договір - 2). Згідно умов Договору - 2 ПриватБанк зобов'язався надати Відповідачу - 1 кредит у розмірі 30 850 грн. терміном до 09.01.2028 року, а Відповідач - 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до Договору -1 та Договору -2 погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач -1 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач -1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідно Повідомлення ПриватБанк від 31.12.2008 року до умов кредитного договору -2 у зв'язку зі зміною кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні починаючи з 01.02.2009 року відсоткова ставка за кредитним договором, який Відповідач -1 уклав з ПриватБанком, складатиме 30 % на рік. При цьому, у разі погашення в строк до 01.02.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту: у розмірі 9 172,92 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 24,96% річних; у розмірі 15 288,20 грн. відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні 15% річних. ПриватБанк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, однак Відповідач -1 не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. Станом на 04.09.2012 року Відповідач -1 має заборгованість 212 365,44 грн., яка складається із: 177587,79 грн. -заборгованість за кредитом; 22 721,84 грн. -заборгованість по відсоткам; 12 055,81 грн. пеня. В забезпечення виконання зобов'язання за Договором -2 були укладені договори поруки з поручителем ОСОБА_5 (надалі -Відповідач -2) та ОСОБА_6 (надалі -Відповідач -3). Відповідачам була направлена вимога банку із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором -2. Однак зобов'язання на теперішній час Відповідачами не виконано. Просить стягнути солідарно з Відповідачів на користь ПриватБанка заборгованість у розмірі 155 906,09 грн. за кредитним договором № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року та заборгованість у розмірі 56 459,26 грн. за кредитним договором № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року та судові витрати.

У подальшому представник позивача за первісним позовом уточнив позовні вимоги у зв'язку з тим, що у прохальній частині позову помилково зазначено не вірний номер кредитного договору, тому просив суд винести рішення, яким стягнути солідарно з Відповідачів на користь ПриватБанка заборгованість у розмірі 155 906,09 грн. за кредитним договором № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року та заборгованість у розмірі 56 459,26 грн. за кредитним договором № КТН3G50000004374 від 09.01.2008 року та судові витрати.

22.10.2012 року до Краматорського міського суду із зустрічною заявою звернулася ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів.

Ухвалою Краматорського міського суду від 28.11.2012 року зустрічна заява ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів залишена без розгляду.

23.11.2012 року до Краматорського міського суду із зустрічною заявою звернувся ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про захист прав споживачів.

Із зустрічного позову вбачається, що 09.01.2008 року ОСОБА_4 (надалі -Відповідач - 1) та ПриватБанк уклали договір про іпотечний кредит КТН3G40000004374 (надалі -Договір - 1). Згідно умов Договору - 1 ПриватБанк зобов'язався надати Відповідачу - 1 кредит у розмірі 156000 грн. терміном до 09.01.2028 року, а Відповідач 1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Крім того, 09.01.2008 року Відповідач - 1 та ПриватБанк уклали договір про іпотечний кредит КТН3G50000004374 (надалі -Договір - 2). Позивач за первісним позовом в односторонньому порядку підвищив процентну ставку до 30%. Відповідач -1 за первісним позовом вважає дії позивача за первісним позовом в частині підвищення процентної ставки в односторонньому порядку неправомірними, оскільки позивач за первісним позовом вже у 2011 році звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості і при цьому в позовній заяві не вказував про підвищення процентної ставки. Крім того, вважає, що встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до повідомлення від 31.12.2008 року процентна ставка за кредитом підвищується до 30% з 01 лютого 2009 року, тому рішення банку в будь -якій формі з приводу підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 09.01.2009 року (дата набрання чинності Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти і приводу заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу і кредитні договори в односторонньому порядку) є непровомірними. Позивачем за первісним позовом надано не належне підтвердження факту отримання повідомлення про підвищення процентної ставки. В даному випадку належним повідомленням може бути лише відправка повідомлення про підвищення процентної ставки рекомендованим листом з повідомленням, а не реєстр банку про відправлення листа навіть без печатки та підпису уповноваженої особи банку та відділення зв'язку. Тому просить суд, визнати дії ПриватБанку відносно збільшення відсоткової ставки за користування кредитом згідно кредитного договору № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року та кредитного договору № КТН3G50000004374 від 09.01.2008 року з 15% до 30% річних неправомірними та зобов'язати ПриватБанк здійснити нарахування відсотків з 01.02.2009 року за користування кредитом згідно кредитного договору № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року та кредитного договору № КТН3G50000004374 від 09.01.2008 року в розмірі 15% річних.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просила свої позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечувала, оскільки вважає вимоги зустрічного позову необґрунтованими, так як кредитним договором передбачена наявність права банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку. У випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про таку зміну, що підтверджується і діючим законодавством, і договором. Банк умови кредитного договору про зміну відсоткової ставки не порушував та виконав належним чином. Прийняття рішення банку про підвищення ставки і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійсненні до 09.01.2009 року. Тому просить у зустрічному позові відмовити.

У судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом підтримали зустрічний позов з підстав, зазначених у зустрічному позові, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та просили суд зустрічний позов задовольнити. Позовні вимоги позивача за первісним позовом не визнали, оскільки Позивачем за первісним позовом надано не належне підтвердження факту отримання повідомлення про підвищення процентної ставки. В даному випадку належним повідомленням може бути лише відправка повідомлення про підвищення процентної ставки рекомендованим листом з повідомленням, а не реєстр банку про відправлення листа навіть без печатки та підпису уповноваженої особи банку та відділення зв'язку. Просять у первісному позові позивача відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за первісним позовом у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, первісний позов позивача не визнають.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши докази, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживачів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом.

Судом встановлено, що 09.01.2008 року ПриватБанк та ОСОБА_4 уклали договір про іпотечний кредит № КТН3G40000004374 (надалі -Договір -1) (а.с. 14-17) Згідно даного договору ПриватБанк надав Відповідачу -1 кредит у розмірі 156 000 грн., який Відповідач -1 зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних.

Відповідно до п. 8.10 Договору -1 позичальник доручає кредитору списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредитору або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті кредитору за цим договором, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

09.01.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № КТН3G50000004374 (надалі -Договір -2) (а.с. 19-21) Згідно даного договору ПриватБанк надав Відповідачу -1 кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 09.01.2008 по 09.01.2028 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 30 850,00 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) грн. на споживчі цілі, шляхом перерахування відповідно до п. 1.2, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно п. 2.3 Договору -2 Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору -2 банк має право списувати кошти з поточних рахунків позичальника, згідно п. 2.2.5, при настанні строків платежів, передбачених умовами цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом виконав прийняті на себе зобов'язання і надав Відповідачу -1 за первісним позовом кошти у розмірі і на умовах, визначених Договором -1 та Договором -2.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по договору № КТН3G40000004374 від 09.01.2008 року заборгованість Відповідача -1 за первісним позовом складає 155 906 грн. 09 коп. (а.с. 5-6), по договору № КТН3G50000004374 від 09.01.2008 року заборгованість Відповідача -1 за первісним позовом складає 56 459 грн. 26 коп. (а.с. 7-9).

Відповідно до повідомлення ПриватБанк від 31.12.2008 № 20.1.3.2/6-44421 ОСОБА_4 було повідомлено про зміну розміру відсоткової ставки, починаючи з 01 лютого 2009 року по кредитному договору № КТН3G50000004374, тобто Договору -2. (а.с. 22).

Згідно наданих квитанцій відповідач ОСОБА_4 сплачував щомісячно кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. (а.с. 43-54) Із наданих квитанцій вбачається, що відповідач ОСОБА_4 07.11.2009 року, 07.02.2010 року, 09.03.2010 року, 07.05.2010 року сплачував пеню по кредитному договору № КТН3G50000004374.

У відповідності до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2005 року № 168, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках, які і були визначені сторонами договору при укладанні кредитного договору.

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір № КТН3G50000004374, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Згідно з умовами кредитного договору № КТН3G50000004374 відповідач - 1 у зв'язку з умовами, які передбачені договором, домовився з позивачем за первісним позовом про можливість підвищити розмір процентної ставки ще під час укладання цього договору.

ОСОБА_4, підписавши кредитний договір № КТН3G50000004374 від 09.01.2008 року, погодився з умовами договору та отримав кредит.

Передбачена Договором обставина відбулася в період його дії, про що 06.01.2009 року на адресу ОСОБА_4 відповідно до реєстру відправки поштової кореспонденції № 456 ір направлене повідомлення про підвищення процентної ставки до 30%. (а.с. 23-24, 155-156)

Доказів того, що боржник вказаний лист не отримував, останнім не надано. Крім того, відповідно до діючого законодавства та умов договору, на банк не покладено обов'язок вручення відповідного повідомлення стороні договору, а лише направлення на його адресу повідомлення, що Банком було виконано.

За таких обставин позивач за первісним позовом виконав умови договору та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»про можливість підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки та обов'язкове повідомлення про це споживача.

Належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі.

Враховуючи, що сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору, то повідомлення про підвищення процентної ставки є механізмом виконання цієї домовленості.

На час укладання кредитного договору законодавство дозволяло банкам в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку за кредитом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Тому, суд приходить до висновку, що збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на той час законодавства (січень 2008 року) та з повідомленням позичальника в порядку, встановленому кредитним договором. Рішення банку про підвищення процентної ставки з 1 лютого 2009 року прийнято до набрання чинності Законом України від 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено статтею 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають задоволенню до спірних правовідносин.

Посилання представників відповідача за первісним позовом на невідповідність п. 2.3.1 кредитного договору -2 вимогам ст. 1056 -1 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки кредитний договір № КТН3G50000004374 був укладений 09.01.2008 року, тобто до 10 січня 2009 року, то вимоги ст. 1056 -1 ЦК України на нього не розповсюджуються.

В судовому засіданні встановлено, що 09.01.2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № КТН3G50000004374 та за кредитним договором № КТН3G40000004374, між ПриватБанком та ОСОБА_5 (Відповідач -2), та ОСОБА_6 (Відповідач -3) були укладені договори поруки. (а.с. 25-26, 94-99).

Відповідно до умов Договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором у ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно умов Договорів поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Судом встановлено та не спростовувалося в судовому засіданні сторонами, що для погашення кредиту по договору № КТН3G50000004374 та по договору № КТН3G40000004374 відкрито один рахунок для погашення кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст. 1054 ч.1 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1050 ч.2 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 22 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Представник позивача за первісним позовом підтвердив у судовому засіданні, що банком повідомлення поручителям про збільшення їх обсягу відповідальності з 01 лютого 2009 року не направлялось, але вважає, що поручителі повинні нести відповідальність в межах взятих на себе зобов'язань, оскільки як вбачається із договорів поруки поручителі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були ознайомлені з умовами кредитного договору (п. 3).

Суд вважає дане твердження безпідставним, оскільки договором поруки не передбачено, зокрема можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя. З обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності.

Оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів про отримання згоди поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на збільшення їх відповідальності за користування кредитом, а матеріалами справи при цьому беззаперечно встановлено, що з 01 лютого 2009 року зміна процентної ставки призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, внаслідок чого виникла прострочення за кредитами, тому у суду не має законних підстав для задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо стягнення з них в солідарному порядку з боржником суми боргу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту підлягають частковому задоволенню.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживачів відмовити.

Крім того, відповідно до ст.. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір»з відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню сплачений при подачі позову позивачем судовий збір, який документально підтверджений матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 8, 10, 12-15, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 536, 615, 627, 651, 653, 1050, 1054 ч.1 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості по кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»(рах. 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму боргу за договором кредиту № KTH3G40000004374 в розмірі 155906 грн. 09 коп. та суму боргу за договором кредиту № KTH3G50000004374 в розмірі 56 459 грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»(рах. 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) понесені витрати по судовому збору в сумі 564 грн. 59 коп. та в сумі 1559 грн. 06 коп.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист прав споживачів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Рішення ухвалене і надрукуване в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя