Ухвала суду № 27868084, 29.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р. Справа № 9919/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Яворського І.О., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 259916 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 267633 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова було винесено на підставі акту перевірки від 20.11.2007 року № 2622/23-409/30823262. При цьому зміна напрямку відшкодування податку на додану вартість в жодному разі не означає втрату права на таке бюджетне відшкодування податку на додану вартість в цілому і це не є порушенням вимог пп. 7.7.3, 7.7.4 п.7.7. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 року. Щодо оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові №0000662301/0/7044 від 15.04.2010, то сума бюджетного відшкодування, зменшена податковим органом відповідно до вказаного податкового повідомлення-рішення, складається із двох сум: 259916,00 грн. та 7717 грн. так як, ДПІ у Галицькому районі м. Львова не відшкодувала заявлену до бюджетного відшкодування в липні 2007 року суму 259916 грн., товариство включило таку до відшкодування в грудні 2009 року. Вважає, що з визнанням нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова, втрачає чинність і оскаржуване повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові на цю суму. Щодо зменшення суми 7717 грн. бюджетного відшкодування, то вказує, що це сума податкового кредиту податку на додану вартість за придбані товариством послуги, включена товариством до податкового кредиту листопада 2009 року на підставі податкових накладних минулих звітних періодів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року позов задоволено частково, а саме визнано протиправним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року в сумі 7717 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду її оскаржили відповідачі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова (правонаступник ДПІ у Галицькому районі м. Львова) та Спеціалізована державна податкова інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків (правонаступник ДПІ у м. Львові), які просять скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянти обґрунтовують та мотивують свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема ДПІ у Сихівському районі м. Львова зазначає, що подання позивачем уточнюючого розрахунку у зв'язку із зміною раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість є неправомірним, через що визначена в уточнюючому розрахунку за червень 2007 року сума, заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, підлягає коригуванню на користь бюджету.

Спеціалізована державна податкова інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків вказує, що розбіжність за червень 2007 року в сумі 259916 грн. виникла за рахунок безпідставного включення позивачем в рядок 23.4 декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року «збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу» в сумі 259 916 грн. При цьому, позивачем не надано до перевірки акти податкових органів, за результатами яких зменшено (збільшено) залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Розбіжність за листопад 2009 року в сумі 7717 грн. виникла за рахунок безпідставного включення товариством до складу податкового кредиту жовтня 2009 року сум податку на додану вартість по придбаних послугах згідно податкових накладних попередніх податкових періодів, які наведені в акті перевірки ДПІ у м. Львові №72/23-4/30823262 від 15.02.2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційних скарг з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 19.12.2001 року та на час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень перебувало на податковому обліку у ДПІ у Галицькому районі м. Львова, правонаступником якої є ДПІ у Сихівському районі м. Львова, а в подальшому у ДПІ у м. Львові, правонаступником якої є Спеціалізована ДПІ у Львівській області по роботі з великими платниками податків.

В період з 19.11.2007 року по 20.11.2007 року працівниками ДПІ У Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року.

За наслідками перевірки 20.11.2007 року складено акт № 2622/23-409/30823262.

На підставі вказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000042341/0 від 20.11.2007 року про зменшення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2007 року на суму 259916 грн.

Висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова ґрунтуються на висновках акта перевірки, якою встановлено неправомірність зміни ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» раніше задекларованого напрямку здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки можливість зміни напрямку відшкодування не передбачена Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, та пп. 7.7.3, пп. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.97 року.

Суд першої інстанції встановив і цього не заперечує сторона відповідача, що 18.07.2007 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, відповідно до якої товариством заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 447293 грн.

Згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявленої помилки від 03.08.2007 року зазначена у декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року сума до відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку позивачем зменшена на 187 377 грн., тобто до суми 259916 грн.

Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2007 року від 14.08.2007 року позивачем змінено напрям відшкодування податку на додану вартість у сумі 259916,00 грн. з розрахункового рахунку на зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

20.08.2007 року ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова третій уточнюючий розрахунок за червень 2007 року, згідно з яким повторно приймається рішення про зміну напряму відшкодування суми 259 916,00 грн. з зарахування у зменшення податкових зобов'язань наступних періодів на бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку.

31.08.2007 року за результатами проведеної ДПІ у Галицькому районі м. Львова виїзної позапланової перевірки достовірності нарахування ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період червень 2007 року складено Довідку № 1912/23-024/30823262, якою товариству підтверджено право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 259916 грн.

20.11.2007 року на підставі перевірки декларації з податку на додану вартість за червень 2007 року, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість до декларації за червень 2007 року від 03.08.2007 року, від 14.08.2007 року та від 20.08.2007 року ДПІ У Галицькому районі м. Львова зроблено висновок про порушення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» порядку заповнення уточнюючого розрахунку, у зв'язку з чим сума 259916 грн., визначена в ньому як заявлена до відшкодування на розрахунковий рахунок, підлягає коригуванню в картці особового рахунку платника податку на користь бюджету, та прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000042341/0 від 20.11.2007 року.

Аналізуючи положення п. 7.7. ст. 7 Закону України № 168/97 від 03.04.97 року та п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед юджетами та державними цільовим фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно вказав, що право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не залежить від заявленого ним напрямку відшкодування такого податку, а визначений наказом ДПА України від 15.06.2005 року № 213 Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначає лише механізм (процедуру) реалізації платником податку свого права на отримання бюджетного відшкодування. Встановлений судом та підтверджений матеріалами справи факт відшкодування позивачу суми податку на додану вартість 259916 грн. вказує на неправомірність зменшення ДПІ у Галицькому районі м. Львова цієї суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0000042341/0 від 20.11.2007 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000662301/0/7044 від 15.04.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 267633 грн. прийнято за результатами проведеної ДПІ у м. Львові позапланової виїзної перевірки ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2007 року, листопаді 2009 року та оформленої актом від 01.04.2010 року № 147/23-4/30823262.

Як вбачається з акту перевірки від 15.02.10 року № 72/23-4/30823262, підставою для прийняття податковим органом рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 259916 грн. є включення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» вказаної суми до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, а щодо суми 7717 грн. стало включення товариством до складу декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року сум податку на додану вартість згідно податкових накладних минулих періодів, а саме: липня 2008 року та квітня, травня, червня, серпня, вересня, жовтня 2009 року.

Сам факт відшкодування ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» суми податку на додану вартість 259916 грн. в лютому 2008 року свідчить про безпідставність повторного включення ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» вказаної суми до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року.

Представленими позивачем та наявними в матеріалах справи податковими накладними, банківськими виписками та рахунками підтверджені всі суми сплаченого ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та з реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» вбачається, що вказані податкові накладні були одержані підприємством листопаді 2009 року та включені до податкового кредиту за цей період в сумі 7717 грн.

Аналізуючи положення п.1.7, ст.1, п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97 від 03.04.97 року суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» правомірно включено до податкового кредиту за листопад 2009 року податкові накладні минулих звітних періодів, одержані ним у листопаді 2009 року, оскільки дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення у нього права на податковий кредит.

Правомірність віднесення позивачем вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту за листопад 2009 року підтверджує право товариства на бюджетне відшкодування таких в грудні 2009 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги, оскільки в цій частині відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім цього, суд вірно в порядку ст.162 КАС України визначив спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним податкових повідомлень-рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, Спеціалізованої державної податкової інспекція у Львівській області по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року у справі № 2а-3716/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.О.Яворський

Р.Б.Хобор

Повний текст виготовлено 30.11.2012р.