Ухвала суду № 27867092, 20.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 1570/2339/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУД-АЛЬЯНС-12»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «БУД-АЛЬЯНС-12»(надалі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі -відповідач, ДПІ) про скасування наступних податкових повідомлень-рішень ДПІ від 19.12.2011 року:

- №0000751505, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 599343,00 грн.;

- №0000741505, яким позивачу збільшені зобов'язання з ПДВ на суму 55485,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 13872,00 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки №5497/15-1 від 09.12.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за 2011 рік.

За актом перевірки підставою для винесення спірних рішень стали висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, та п.46.5 Податкового кодексу України, пп.14.8 п.14 Наказу ДПА України від 25.01.2011 року №41, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення ПДВ по рядку 24 Декларації за жовтень 2011 року на 599343,00 грн. та занижено податок на додану вартість у загальній сумі 55485 грн., у т.ч. за січень 2011 року на 6172,00 грн., за лютий 2011 року на 5995,00 грн., за березень 2011 року на 4090,00 грн., за квітень 2011 року на 9645,00 грн., за травень 2011 року на 6917,00 грн., за червень 2011 року на 8441,00 грн., за липень 2011 року на 7189,00 грн., за серпень 2011 року на 5314,00 грн., за вересень 2011 року на 6964,00 грн., за жовтень 2011 року на 6925,00 грн..

В акті перевірки ДПІ стверджує, що позивач зависив податковий кредит грудня 2010 року на 660000,00 грн., включивши до його складу ПДВ на підставі податкової накладної ВАТ «Одесаобленерго»№1318а від 03.06.2008 року на суму 3960000,00 грн., у т.ч. ПДВ 660000,00 грн.. ДПІ вважає, що позивач відповідно до положень позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не мав права включати до податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ за вказаною податковою накладною, яка оформлена в червні 2008 року.

За результатами апеляційного оскарження позивачем спірних рішень до ДПС в Одеській області, рішенням останньої від 20.02.2012 року №2057/10/10-2007 податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19.12.2011 року №0000741505 було скасоване в частині 7272,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, в решті залишене без змін та збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 12172,00 грн..

Рішенням ДПС України від 26.03.2012 року №5385/6/10-2115 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 20.02.2012 року №2057/10/10-2007.

Факту винесення ДПІ інших податкових повідомлень-рішень після прийняття рішення ДПС в Одеській області від 20.02.2012 року №2057/10/10-2007 не встановлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ на суму 660000,00 грн. на підставі податкової накладної ВАТ «Одесаобленерго»№1318а, є помилковими, оскільки діючий на час формування податкового кредиту грудня 2010 року Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежував позивача у праві включити до податкового кредиту поточного періоду суми ПЖВ за податковими накладними, що виписані постачальниками у попередніх податкових періодах.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірних повідомлень-рішень став факт включення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ на суму 660000,00 грн. на підставі податкової накладної ВАТ «Одесаобленерго»№1318а від 03.06.2008 року, з чим не погоджується ДПІ, вважаючи, що такого права у позивача не було.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту грудня 2010 року з урахування вказаної суми ПДВ, колегія суддів виходить з наступного.

На час формування позивачем податкового кредиту грудня 2010 року порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97.

Згідно абзацу першого пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За нормами ст.5 та ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, позивач з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит мав право включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними.

При цьому це право позивача не залежить від того, чи виписана «запізнена»податкова накладна у періоді, що перевіряється податковим органом, або ж у періоді, що вже був перевірений.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим висновок ДПІ про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту грудня 2010 року ПДВ в сумі 660000,00 грн. на підставі податкової накладної ВАТ «Одесаобленерго»№1318а від 03.06.2008 року.

Слід зазначити, що аналогічна позиція з даного питання була викладена Верховним Судом України в постанові від 05.12.2011 року у справі №21-245а1, а також в листах ДПА України №6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 року "Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином" та від 30.12.2005 року №26268/7/16-1117 "Про деякі питання справляння податку на додану вартість".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв вірне по суті рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2012 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька