Ухвала суду № 27867009, 20.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2012 р.Справа № 2116/955/12

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Диба Ю.В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Новомиколаївської сільської ради Високопільського району Херсонської області, Високопільської районної державної адміністрації Херсонської області про оскарження рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до позовних вимог ОСОБА_5 (надалі - позивач), які були уточнені в ході розгляду справи, позивач просить про наступне:

- визнати за ним законне право на земельну ділянку в розмірі двох га. землі для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Високопільську районну державну адміністрацію (надалі - РДА) надати йому таку земельну ділянку в приватну власність із земель запасу або резервного фонду Новомиколаївської сільської ради для ведення особистого селянського господарства;

- визнати неправомірними дії Новомиколаївської сільської ради (надалі - сільрада) щодо обмеження на протязі 2003 - 2011 року його конституційних прав на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та компенсувати збитки, завдані неправомірними діями, в сумі оренди землі з 2003 по 2011 роки, а саме в розмірі 7640,62 грн. стягнути на його користь моральну шкоду у сумі 50000,00 грн.;

- визнати незаконними дії сільради в ненаданні інформації про розпаювання КСП "Дружба" та зобов'язати сільраду надати інформацію по розподілу усіх земель між власниками КСП "Дружба" з викопіюванням усіх земель та розподіл їх за власниками згідно державних актів на підставі яких проводилось розпаювання;

- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання про притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її в обласну прокуратуру для проведення слідства та притягнення осіб до відповідальності.

Обґрунтування заявлених позовних вимог полягає у тому, що відповідачі перешкоджають позивачу в реалізації наданих йому законодавством прав на отримання як земельної частки паю, так і земельної ділянки для ведення особистого господарства в приватну власність шляхом приховування інформації про вільні землі, постійними відмовами у наданні інформації стосовно розпаювання колишнього КСП «Дружба»та постійними відмовами у задоволенні заяв про виділення такої земельної ділянки.

Постановою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27.07.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи за заявами позивача про виділення йому земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства рішеннями сесії сільської ради №26 від 17.12.2010 року (а.с.9), №98 від 30.12.2003 року (а.с.11) було відмовлено у зв'язку з відсутністю вільних земель із резерву сільської ради та запасу.

Відсутність вільних земель підтверджується, також, письмовою інформацією, яка міститься в листах-відповідях, що надавалися позивачу на його звернення сільською радою (а.с.27, 33, 132, 157-159).

Оскільки, вищевказані рішення сесії сільської ради позивачем не оскаржувалися, питання про визнання цих рішень незаконними позивач не ставить, а доказів, які б свідчили про порушення чинного законодавства, що виявилося б в прийнятті сільською радою таких рішень позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов висновку, що сільрада діяла відповідно до законодавства України, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій сільської ради щодо обмеження на протязі 2003 - 2011 року конституційних прав позивача на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Також суд першої інстанції зазначив, що за заявою позивача від 04.03.2011 року про надання земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, рішенням сесії сільської ради від 22.03.2011 року №69 було виділено земельну ділянку в розмірі 1,99 із вільних земель запасу - сіножаті, які знаходяться контурі №9 (а.с.32). Цим рішенням сільрада вирішила клопотати перед районною державною адміністрацією про надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою.

Однак, рішенням сесії сільради від 29.04.2011 року було скасовано рішення сесії сільської ради від 22.03.2011 року №69 за заявою позивача, оскільки він не погодився з місцем розташування виділеної йому земельної ділянки.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач реалізував своє право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, однак ним не скористався, добровільно відмовившись від її отримання і його право на отримання земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства відповідачами не порушено.

Судом першої інстанції також зазначено, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо. Питання прийняття вказаних рішень належить до виключної компетенції райдержадміністрації, і суди своїми рішеннями не повинні підміняти рішення райдержадміністрацій.

З цих підстав суд відмовив в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання РДА надати позивачу земельну ділянку в приватну власність із земель запасу або резервного фонду Новомиколаївської сільської ради для ведення особистого селянського господарства, зазначивши, що райдержадміністрація має самостійно визначитись з питанням про надання в користування такої земельної ділянки.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дій сільради по ненаданню інформації про розпаювання КСП "Дружба", суд першої інстанції виходив з того, що позивачу надавалася інформація щодо розпаювання вказаного колгоспу (а.а.24) в тій частині, що не є конфіденційною, а саме щодо списку колгоспників по розпаюванню землі станом на 01.11.1993 року де вказано, що прізвище позивача в цьому списку відсутнє.

Стосовно надання іншої інформації про розпаювання, а саме графічного викопіювання на території Новомиколаївської сільської ради полів та їх розподілу за власниками та категоріями земель, то згідно наказу Держкомзему від 03.12.2010 року №848 «Про внесення доповнень до переліку відомостей віднесених до конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеження доступу «Для службового користування», то така інформація є конфіденційною, а тому правомірно не була надана позивачу.

Колегія суддів вважає, що зроблені судом першої інстанції висновки за результатами розгляду даної справи є правильними, відповідають обставинам справи та діючому законодавству України, яким врегульовані земельні правовідносини.

За приписами Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, за нормами, які визначені статтею 121 цього кодексу, зокрема, не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Право вирішувати питання про можливість виділення такої ділянки, про конкретні розмірі та місце розташування земельної ділянки, мають відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, в залежності від місця розташування ділянки та її призначення.

Особа, яка зацікавлена в одержанні такої земельної ділянки, звертається із відповідним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту відведення цієї ділянки до відповідного органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, зазначаючи орієнтовний розмір земельної ділянки та бажане місце її розташування.

З наведеного слідує, що повноваження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади по наданню у власність чи в користування земельних ділянок фізичним та юридичним особам мають дискреційний характер. Це означає можливість вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

Надання органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади таких повноважень обумовлено тим, що прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність чи в користування потребує врахування значної кількості обставин та здійснення їх критичного оцінювання. Ухвалене рішення з цих питань характеризується високим рівнем індивідуалізації та суб'єктивності.

Тому, досліджуючи питання про правомірність рішень органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади стосовно передачі або відмови у передачі земельної дільники у власність, суд насамперед повинен дослідити його відповідність вимогам статті 19 Конституції України, щодо прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідження інших ознак правомірності повинно відбуватися з урахуванням особливості (як дискреційного), оскільки таке рішення не може вважатися протиправним лише з підстав інакшого суб'єктивного оцінювання обставин, які вплинули на його прийняття.

Таким чином, на думку колегії суддів, рішення та дії відповідачів стосовно вирішення питань за заявами позивача про надання йому земельної ділянки можуть визнаватися протиправними лише в разі їх очевидної невідповідності вимогам закону та меті, з якою відповідачам надані повноваження в сфері реалізації прав фізичних та юридичних осіб на землю.

Суд першої інстанції правомірно погодився із законністю рішень сільради №26 від 17.12.2010 року, №98 від 30.12.2003 року про відмову у наданні позивачу земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства внаслідок відсутності вільних земель із резерву сільської ради та запасу, оскільки такі рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, позивач такі рішення у встановленому законодавством порядку не оскаржував

Вірним також є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не скористався своїм правом на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка була виділена рішенням сесії сільської ради від 22.03.2011 року №69.

Незгода позивача із розташуванням виділеної цим рішенням сільради земельної ділянки не є доказом порушення прав позивача на отримання такої ділянки, оскільки, як вже зазначено вище, вирішення питань про конкретне місце розташування ділянки та її розмірі віднесено до дискреційних повноважень сільради.

Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що ні сільрада, ні РДА прав позивача на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не порушували, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв вірне по суті рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а постанову Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 липня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2012 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька