Ухвала суду № 27866011, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" листопада 2012 р. м. Київ К-32672/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську (далі -ДПІ)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009

у справі № 2а-309/09

за позовом державного підприємства «Свердловантрацит»(далі -Підприємство)

до ДПІ

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Степаненко О.А.,

відповідача -Шевченка Т.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Підприємство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 0000691540/0, за яким позивачеві визначено 14 906 474,26 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 0000701540/0 про зобов'язання позивача сплатити 1 546 645,71 грн. штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою названого суду від 12.07.2010 позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 0000691540/0 в частині застосування до Підприємства 6 889 149,48 грн. штрафу та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2008 № 0000701540/0 щодо накладення на позивача 447 880,22 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено у повному обсязі.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані судові акти судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків приписам пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до Підприємства оспорюваних сум штрафних санкцій став висновок ДПІ про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток, як це було зафіксовано в акті про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати Підприємством узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, оформленої актом від 12.04.2010 № 403-15-10-32355669.

Як з'ясували суди, фактичною причиною такого прострочення став факт спрямування податковим органом сплачуваних Підприємством сум на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу за минулі періоди з урахуванням пені. За наслідками оскарження позивачем таких дій податкового органу в судовому порядку рішеннями судів було визнано незаконними дії податкового органу щодо нарахування пені та розподілу сплачених Підприємством сум в рахунок погашення його податкового боргу та зобов'язано ДПІ зарахувати такі кошти відповідно до призначення платежу, вказаного платником у платіжних дорученнях.

У вирішенні цього спору суди обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суди дійшли вмотивованого висновку стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків.

У той же час, приймаючи рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог Підприємства, суд першої інстанції послався на те, що обов'язковою передумовою скасування податкових повідомлень-рішень про застосування до Підприємства штрафних санкцій є визнання протиправними дій контролюючого органу та скасування його повідомлень про розподіл сплаченої суми заборгованості на суму основного боргу та пропорційну суму пені.

Однак такий висновок є неправильним, позаяк з огляду на принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві, питання законності дій податкового органу щодо вказаного розподілу охоплюється предметом даного спору.

Посилання суду першої інстанції як на мотив для часткового задоволення позову, на незазначення платником в окремих платіжних дорученнях призначення платежу, що обумовлює правомірність спрямування ДПІ цих сум на оплату податкового боргу Підприємства, було спростовано апеляційним судом, який зазначив про наявність усієї необхідної інформації про платіж у документі про перерахування спірних коштів.

За таких обставин апеляційний суд цілком правомірно задовольнив позовні вимоги Підприємства у повному обсязі

Доводи скарги не спростовують висновки апеляційного суду, а інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, судом касаційної інстанції не встановлені.

З огляду на реорганізацію ДПІ Вищий адміністративний суд України здійснює заміну відповідача його правонаступником -державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у м. Свердловську її правонаступником - державною податковою інспекцією у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.07.2009 у справі № 2а-309/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко