Постанова № 27865360, 09.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2012 року справа № 2а-12323/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Національного університету біоресурсів і природокористування України

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Національний університет біоресурсів і природокористування України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0003962220 від 28.08.2012, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 38288,00грн. (основний платіж) та 9572,00грн. (штрафна (фінансова) санкція (штраф)). Встановлене порушення, як вважає позивач, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представники відповідача до суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі наказу від 09.12.2011 №3531 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Національного університету біоресурсів і природокористування України. За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №264/1-22-20-00493706 від 14.08.2012 яким встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковим органом занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на загальну суму 38288,00грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №0003962220 від 28.08.2012, яким збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 38288,00грн. (основний платіж) та 9572,00грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Як вбачається з акту перевірки для висновків щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість є порушення кримінальної справи, відносно директора ТОВ «БВП «Строітель плюс», а також висновок ГВПМ ДПІ у м. Сімферополь від 02.04.2012 №424/07-31, яким встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс»та КП «Альянс»встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України.

Суд не може погодитись з висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішення, виходячи з наступного.

Між Національним університетом біоресурсів і природокористування України (надалі по тексу - НУБіП України) та Фірмою «Капітель плюс»укладено Договір №548 від 23.09.2009, предметом якого є купівля металевих деталей для столярних та пластикових виробів (деталі для віконних блоків з металопластику).

Фірмою «Капітель плюс»виконано умови Договору №548 від 23.09.2009, що підтверджується актом приймання №306 від 23.09.2009 та платіжним дорученням №747 від 25.09.2009 (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Фірмою «Капітель плюс»виписано НУБіП України податкову накладну від 25.09.2009 №1753, у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №37).

Між НУБіП України та Фірмою «Капітель плюс»укладено договір на виконання підрядних робіт №886 від 16.10.2011, предметом якого є монтаж зовнішніх мереж електропостачання авто гаража на 9-му км. с. Світле Джанкойського району.

Фірмою «Капітель плюс»виконано умови Договору №886 від 16.10.2011, що підтверджується довідкою про вартість виконання будівельних робіт (форма КБ-3) за жовтень 2011 та актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р. (форма КБ-2в) та платіжним дорученням (копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

Фірмою «Капітель плюс»виписано НУБіП України податкову накладну №114 від 24.10.2011, у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №45).

Між ТОВ «БК «Акрополь»та НУБіП України укладено Договір №591-099 від 25.09.2009, предметом якого є будівництво зовнішньої мережі теплопостачання учбових лабораторій факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10.

ТОВ «БК «Акрополь»виконано умови Договору №591-099 від 25.09.2009, що підтверджується Актом виконаних робіт №9470 від 22.09.2009 та Актом №1 від 01.10.2009 сдачі-приймання технічної продукції згідно Договору №591-099 від 25.09.2009.

В зв’язку з чим ТОВ «БК «Акрополь»виписано податкову накладну від 01.10.2009 №1581, у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №58).

Між ТОВ «БВП «Строітель плюс»та ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»укладено договір №673-129 від 01.12.2009, предметом якого ремонт внутрішніх мереж теплопостачання учбових приміщень факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10.

ТОВ «БВП «Строітель плюс»виконано умови Договору №673-129 від 01.12.2009, що підтверджується Актом виконаних робіт за грудень 2009 року №1 від 10.12.2009.

В зв’язку з чим ТОВ «БВП «Строітель плюс» виписано податкову накладну від 30.12.2009 №6187, у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №64).

Крім того, ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»укладено договір №674-129 від 01.12.2009 з ТОВ «БВП «Строітель плюс», предметом якого є ремонт внутрішніх мереж теплопостачання учбових приміщень факультету землеустрою та кадастру ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»в приміщенні УкрГІПроСад по вул. Ракетна, 10.

ТОВ «БВП «Строітель плюс»виконано умови Договору №674-129 від 01.12.2009, що підтверджується Актом виконаних робіт за грудень 2009 року №1 від 10.12.2009.

В зв’язку з чим ТОВ «БВП «Строітель плюс» виписано податкову накладну від 21.12.2009 №5954, у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №87).

Між ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»та КП «Альянс»укладено ряд Договорів №1164 від 05.11.2009, №631-119/1162 від 05.11.2012, №632-119/1163 від 05.11.2009, №556 від 21.09.2001, №231/03-2010/225 від 10.03.2010, №471/07/843 від 01.08.2011, №472/07/844 від 01.08.2011, №473/07/845 від 01.08.2011, №1463/575 від 01.10.2010, №230/03-2010/224 від 09.03.2010, №157/02-2010/59 від 08.02.2010, №608-109/1623 від 08.10.2009, №607-109/1622 від 07.10.2009, №553-099/1480 від 11.09.2009, №554-099/1481 від 11.09.2009, №1380 від 25.08.2009, №1464/574 від 01.10.2010 про купівлю виробів з текстилю (арк. справи №109-132).

ПФ НУБіП України «Кримський агротехнологічний університет»оплачено зазначені договори згідно платіжних доручень №3461 від 26.08.2009, №3880 від 17.09.2009, №3879 від 17.09.2009, №4222 від 19.10.2009, №4219 від 19.10.2009, №4224 від 19.10.2009, №4559 від 10.11.2009, №4558 від 10.11.2009, №4557 від 10.11.2009, №5054 від 15.12.2009, №5192 від 15.12.2009, №5053 від 15.12.2009, №4557 від 10.11.2009, №5191 від 15.12.2009, №5190 від 15.12.2009, №5189 від 15.12.2009, №298 від 10.02.2010, №3887 від 04.10.2010, №792 від 16.03.2010, №793 від 16.03.2010, №791 від 23.03.2010, №3179 від 09.08.2011, №3181 ВІД 09.08.2011, №3180 ВІД 09.08.2011, №3182 від 09.08.2011, №4719 від 14.11.2011, №3176 від 05.08.2011, №3177 від 05.08.2011, №3178 від 05.08.2011, №3172 від 05.08.2011, №3173 від 05.08.2011, №3175 від 05.08.2011, №3852 від 22.09.2011, №4779 від 18.11.2011 (акр. справи №133-167).

В зв’язку з чим КП «Альянс»виписано податкові накладні від 28.08.2009 №3091, від 11.09.2009 №3412, від 09.10.2009 №4140, від 10.11.2009 №4275, від 03.12.2009 №4929, від 04.02.2010 №101, від 01.10.2010 №3738, від 19.03.2010 №560, від 08.08.2011 №67, від 08.08.2011 №68, 08.08.2011 №69, від 08.08.2011 №70, від 09.08.2011 №76, від 09.08.2011 №77, 10.08.2011 №84, від 10.08.2011 №85, 10.08.2011 №86, від 10.08.2011 №87, 22.09.2011 №162, від 18.11.2011 №147, від 21.11.2011 №159 у зв’язку з чим у позивача виник податковий кредит, який задекларовано в податкових деклараціях з податку на додану вартість (арк. справи №186-206).

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що відносно директора ТОВ «БВП «Строітель плюс»порушено кримінальну справу, а також висновок ГВПМ ДПІ у м. Сімферополь від 02.04.2012 №424/07-31, яким встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс»та КП «Альянс»встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Таким чином враховуючи вище зазначене, встановлено факт не підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами, а саме, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочин між позивачем та підприємствами-постачальниками, підприємствами-покупцями здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю».

В зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок, що договори укладено без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені договори відповідно до пп.1, 2 ст.215, пп.1,2 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Також представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ТОВ «БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс»правочинів, обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Однак, суд не може погодитись з позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України).

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Мертенс»правочину недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника –фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс»правочину.

Крім того, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд звертає увагу, що суб’єктами господарських правовідносин є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо недійсності та нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс»правочинів.

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Матеріали справи містять докази виконання умов договорів.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що витрати –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з підпунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктом 138.5, підпунктом 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТОВ «БВП «Строітель плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севелітстрой», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Ротонда торг», Фірма «Капітель плюс»та КП «Альянс»видано податкові накладні в зв’язку з чим позивачем нараховано податковий кредит у відповідності та в порядку з чинним законодавством.

Крім того, суд звертає увагу на правову позиція Вищого адміністративного суду України, яка викладена в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС №0003962220 від 28.08.2012.

Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 88коп. та 95 (дев’яносто п’ять) грн. 72коп. на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (код ЄДРПОУ 00493706, юридична адреса: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (ідентифікаційний код 26088788, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук