Рішення № 27862805, 26.11.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р.Справа № 5017/2690/2012

За позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України

до відповідача: Комунального підприємства "Міські дороги"

про стягнення 11668.49грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Моторне (транспортне) страхове бюро України, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Міські дороги" 11668,49 грн. в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2012р. позовну заяву вх. №4237/2012 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/2690/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи від 24.10.2012р. (вх. № 32259/2012).

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається із постанови Тарутинського районного суду Одеської області від 04.06.2009р. у справі №3-626/2009, Германова В.Д. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення, передбачене ст.ст. 124, 283 КУпАП, відповідно до чого з нього стягнуто адміністративний штраф в розмірі 340,00 грн.

Так, зазначеною постановою районного судом встановлено, що 26.04.2009р. приблизно об 21 год. 50 хв. Германов В.Д., керуючи транспортним засобом марки „МАЗ-5337" д/н ВН4514ВЕ в м. Одесі по вул. 25-ї Чапаївської дивізії не вжив заходів для зупинки транспорту при виникненні перешкоди, чим допустив зіткнення з транспортним засобом марки "Мазда", д/н ВН2790ВЕ, під керуванням водія Чайковського Д.І. Вказаним транспортним засобом „МАЗ-5337" д/н ВН4514ВЕ були заподіяні механічні пошкодження транспортному засобу марки "Мазда", д/н ВН2790ВЕ.

Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 164 від 23.05.2009р. встановлено вартість майнової шкоди, заподіяної власнику „Мазда 626" д/н ВН2790ВЕ у розмірі 13462,19 грн.

В матеріалах справи наявний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/7873859, відповідно до якого громадянином Чайковським Дмитром Ігоровичем застраховано цивільно-праву відповідальності строком до 25.11.2009 р.

Громадянин Чайковський Д.І. заявою від 16.06.2012р. звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу "Мазда 626" д/н ВН2790ВЕ під час дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 164 від 23.05.2009р. у розмірі 13462,19 грн., однак із змісту вищенаведеної заяви вбачається, що ДТП було скоєно з вини Сас Андрія Вікторовича.

Позивачем було частково задоволено заяву Чайковського Д.І, у зв'язку з чим останньому було відшкодовано суму шкоди в розмірі 11568,49 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи наказом МТСБУ № 1723 від 10.07.2009р. та платіжним дорученням № 2640 від 10.07.2009р. на суму 11568,49 грн.

27.04.2012р. позивачем було надіслано відповідачу запит за № 10173/4-3-06 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 7707,44 грн., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0200224005406.

Відповідач, КП "Міські дороги" листом вих. № 869 від 18.05.2012р. повідомив позивача, що у віданні КП "Міські дороги" відсутні данні стосовно факту та місця події ДТП, що сталось 26.04.2009р. між транспортними засобами "Мазда" д/н ВН2790ВЕ під керуванням Чайковського Д.І. та "МАЗ-5337" д/н ВН4514ВЕ під керуванням Германова В.Д., а також факту отримання механічних пошкоджень транспортними засобами, їх характеру та розміру. Заподіяну шкоду в добровільному порядку відшкодувати відмовився.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач вважає, що безпідставна відмова відповідача щодо відшкодування шкоди є неправомірною, що і стало підставою для Моторного (транспортного) страхового бюро України звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Із змісту п.п. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно пп. а п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Так, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем було виплачено Чайковському Д.І. відшкодування майнової шкоди, встановленої згідно звіту про оцінку вартості майнової шкоди від 23.05.2009р. в розмірі 11568,49 грн., заподіяної автомобілю Чайковського Д.І., проте в матеріалах справи відсутні докази наявності права власності останнього на пошкоджений транспортний засіб, оскільки із змісту звіту № 164 від 23.05.2009р. вбачається, що транспортний засіб "Мазда 626" д/н ВН2790ВЕ належіть на праві власності Івашковській А.Є.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують, що транспортний засіб "МАЗ-5337" д/н ВН4514ВЕ належить саме відповідачу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із запитом про відшкодування сплаченої Чайковському Д.І. майнової шкоди в сумі 7707,44 грн., проте до суду позивач звернувся вже про стягнення з відповідача 11568,49 грн., у зв'язку з чим, суд, дійшов до висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог.

Також, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення витрат на збір документів по справі у розмірі 100,00 грн., є необґрунтованою в частині необхідності та доцільності понесення таких витрат саме в сумі 100,00 грн., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовної вимоги позивача в частині стягнення 100,00 грн. витрат на збір документів по справі.

Крім того, Моторно (транспортним) страховим бюро України заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., що надана позивачу товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ" відповідно до контракту про надання правової допомоги № 48 від 17.11.2010р., яку позивач відносить до складу судових витрат.

Із змісту п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 14.07.2004р. N 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вбачається, що Статтею 44 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК ( 1798-12 ) витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ). Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ), де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК ( 1798-12 ) передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків (п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році").

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено Вищим господарським судом України у постанові від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260, суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 26.11.2012р., тому суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення на його користь з КП "Міські дороги" суму відшкодування шкоди у розмірі 11668,49 грн. недоведеними, у зв'язку з чим відмовляє в їх задоволені в повній мірі

Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити -повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.12.2012р.

.

Суддя Цісельський О.В.