Рішення № 27862701, 04.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2012 р. Справа № 2/5007/1289/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пакляченко Р.В. (довіреність №3 від 23.01.12.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДМ-Продукт" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця Чумальчука Петра Васильовича (м.Житомир)

про стягнення 4504,12 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 4504,12грн., з яких: 4000,01грн. боргу за поставлений товар, 104,11грн. 3% річних, 400,00грн. 10% штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "ДМ-Продукт" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Чумальчуком Петром Васильовичем (покупець/відповідач) був укладений договір поставки продуктів харчування №90 за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений у договорі товар на загальну суму 6383,71грн., що підтверджується Видатковими накладними №РД-0096859 від 27.12.11 на суму 5722,61грн., №РД-0000436 від 03.01.12 на суму 661,10грн. (а.с.8-10).

Товар з боку покупця прийняв Чумальчук П.В. про що свідчить його підпис та печатка на зазначених видаткових накладних.

За п.4.2 договору, остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється після 14 календарних днів з дати одержання партії товару. Датою поставки є дата вказана у видатковій накладній.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином , строк оплати за поставлений товар по вказаним накладним настав відповідно 10.01.12 та 17.01.12.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, тобто сплатив позивачеві 2383,71грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.08.12 та від 05.09.12 (а.с.11-12), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 4000,00грн. (6383,71-2383,71).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 4000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 0,01грн. не підлягають задоволенню, оскільки дана сума не підтверджена документально.

За прострочення оплати товару, позивач на підставі п.8.2 договору просить стягнути з відповідача 10% штрафу від суми боргу, що згідно розрахунку становить 400,00грн. (4000,00х10%).

За п.8.2 договору, за прострочення оплати товару покупець сплачує штраф у розмірі 10% від загальної суми простроченого товару за весь час прострочення, вчасно неоплаченого товару.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить 104,11грн. (а.с.14).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 4504,11грн. з яких: 4000,00грн. боргу, 400,00грн. штрафу, 104,11 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чумальчука Петра Васильовича (10024, м.Житомир, Корольовський район, вул.Шевченка,107, кв.147; ідент. номер 2576002792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ДМ-Продукт" (10002, м.Житомир, майдан Смолянський,3; код 31739140) - 4000,00грн. боргу, 400,00грн. штрафу, 104,11 грн. 3% річних, 1609,50грн. витрат на оплату судового збору.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 0,01 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек.)