Рішення № 27862317, 29.11.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/31/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.12 Справа № 5009/4046/12

за позовом: Приватного виробничого підприємства «Вибір»(40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, офіс 6)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»(70406, Запорізька область, Запорізький район, сел. Відрадне, вул. Перемоги, 3)

про стягнення 151 959 грн. 57 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -Штанько С.В. -довіреність № ю-59 від 01.01.2012 р.;

від відповідача - не з явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.10.2012 р. до господарського суду Запорізької області надійшов позов Приватного виробничого підприємства «Вибір»про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»151 959 грн. 57 коп.

Позовну заяву було подано на підставі ст.ст. 509, 526, 610 та 625 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № 30/05/2011 від 30.05.2011 р. і обґрунтовано наявністю у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в сумі 144 750 грн. 00 коп. за поставлений згідно договору товар.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 29.11.2012 р.

12.11.2012 р. від позивача у справі, на виконання ухвали суду, надійшли документи, які були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.11.2012 р. представник позивача у повному обсязі підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 144 750 грн. 00 коп. простроченої заборгованості за поставний позивачем товар6 005 грн. 23 коп. пені, за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 8. 3 договору поставки та 1 204 грн. 34 коп. 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення, залучене до матеріалів справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2011 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 30/05/2011, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю товар, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

Згідно із п. 1.2 договору, найменування, кількість, ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у видаткових накладних, які є його невід'ємними частинами.

Постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, що визначені у видаткових накладних, які виписуються на кожну партію товару ( п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, покупець здійснює розрахунок в розмірі 100% вартості партії товару згідно виставленого рахунка-фактури на умовах відстрочення платежу до 7 календарних днів з моменту фактичної поставки товару відповідно до умов цього договору.

Пунктом 8.3 договору передбачено, за прострочення терміну розрахунку вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості, та відшкодовує витрати, що понесла друга сторона.

На виконання умов вказаного договору, згідно видаткових накладних: № 272 від 14.06.2012 р. на суму 82 500 грн. 00 коп., № 299 від 27.06.2012 р. на суму 82 500 грн. 00 коп., № 352 від 20.07.2012 р. на суму 57 750 грн. 00 коп. та довіреностей № 327 від 27.06.2012 р. та № 372 від 20.07.2012 р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар -монокальцій фосфат на загальну суму 222 750 грн.

Відповідачем за поставлений позивачем товар було сплачено лише 78 000 грн. 00 коп. Залишок заборгованості в розмірі 144 750 грн. 00 коп. відповідачем позивачу сплачено не було.

Стягнення з відповідача на користь позивача 144 750 грн. 00 коп. основного боргу, 6 005 грн. 23 коп. пені та 1 204 грн. 34 коп. 3% річних було предметом судового розгляду у цій справі.

Суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання сторін виникли на підставі договору поставки № 30/05/2011 від 30.05.2011 р. та видаткових накладних, виданих згідно вказаного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, згідно видаткових накладних, підписаних з боку обох сторін: № 272 від 14.06.2012 р. на суму 82 500 грн. 00 коп., № 299 від 27.06.2012 р. на суму 82 500 грн. 00 коп., № 352 від 20.07.2012 р. на суму 57 750 грн. 00 коп. та довіреностей, у т.ч. № 327 від 27.06.2012 р. і № 372 від 20.07.2012 р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар -монокальцій фосфат на загальну суму 222 750 грн. Відповідачем за поставлений позивачем товар було сплачено лише 78 000 грн. 00 коп. Залишок заборгованості в розмірі 144 750 грн. 00 коп. відповідачем позивачу сплачено не було.

У видаткових накладних, в яких міститься посилання на договір поставки, сторонами були узгодженні: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума поставки. Накладні підписані з боку обох сторін. Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить відповідний підпис на накладній в графі «Отримав».

Доказів своєчасної оплати, відповідно до умов договору поставки та оплати, станом на день розгляду справи в суді, заборгованості за отриманий товар в розмірі 144 750 грн. 00 коп., сторонами надано не було.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати відповідачем позивачу залишку заборгованості у розмірі 144 750 грн. 00 коп. суду не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в розмірі 144 750 грн. 00 коп. за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 144 750 грн. 00 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.3 договору поставки, за прострочення терміну розрахунку вартості товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості.

На підставі вищевикладених норм кодексу та умов договору, враховуючи здійснений судом розрахунок суми пені, беручи до уваги, що позивачем розраховано суму пені з урахуванням всіх днів прострочення, що договором не передбачено, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 59 грн. 35 коп.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та виявлено арифметичні помилки, здійснені позивачем при розрахунку 3% річних. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в частині стягнення 1 201 грн. 04 коп., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 144 750 грн. 00 коп. основного боргу, 59 грн. 35 коп. пені та 1 201 грн. 04 коп. 3% річних. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних суд відмовляє з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судовий збір за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Відрадненське»(70406, Запорізька область, Запорізький район, сел. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3, код ЄДРПОУ 00852186, р/р 26007900698028 в філії ПУМБ м. Дніпропетровськ, МФО 305813) на користь Приватного виробничого підприємства «Вибір»(40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, офіс 6, код ЄДРПОУ 30608151, р/р 26000799986705 в ПАТКБ «Правекс-Банк», МФО 380838) 144 750 (сто сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 35 коп. пені, 1 201 (одна тисяча двісті одна) грн. 04 коп. 3% річних та 2 917 (дві тисячі дев'ятсот сімнадцять) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «03»грудня 2012 року.