Рішення № 27861607, 17.10.2012, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 2-2803/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2012 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бабенко С.Ш.,

при секретарі Пархоменко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно, в обґрунтування вимог зазначивши, що в травні 2012р. між ними відбулася домовленість про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений житловий будинок належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.1998р. Зазначена земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №546252 від 28.08.2012р.

Сторони обумовили всі істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема питання ціни, оформлення договору в нотаріальній конторі. Згідно умов договору позивач передав відповідачу 20000,00 грн у рахунок сплати за будинок та земельну ділянку, а відповідач надала позивачу розписку про отримання грошей. Також сторони домовилися найближчим часом посвідчити документи в нотаріальній конторі.

Однак, на даний час відповідач відмовляється з'явитися до нотаріальної контори та посвідчити укладену угоду.

Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати дійсним укладену 12.05.2010р. між ним та ОСОБА_2 угоду купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,0607 га, призначеної для обслуговування вказаного житлового будинку, та визнати за ним право власності на зазначене майно.

У судове засідання позивач не з'явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, визнані достатніми для розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне заявлені вимоги задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно ст.ст.8, 124 Конституції України, ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.1998р., посвідченого старшим державним нотаріусом Першої Свердловської державної нотаріальної контори Вівденко Л.В., ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами. Зазначений договір зареєстрований в КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 19.11.1998р. за реєстровим номером 2676.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №546252, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0607 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, виданого 27.09.2012р. КП «Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, та до нього належать наступні господарські споруди: №1,2 - огорожа, №4 - водопровід, №5 - вигрібна яма, І - замощення.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №37858616 від 18.09.2012р., складеного Луганською філією ДП «Інформаційний центр» МЮ України, житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, під забороною відчуження не знаходиться.

Як вбачається з розписки від 12.05.2012р., ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 гроші в сумі 20000,00 грн у рахунок сплати за житловий будинок та земельну ділянку, які їй належать на праві власності та розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Також ОСОБА_2 зобов'язалась до 12.07.2012р. посвідчити зазначену угоду в нотаріальній конторі та переоформити зазначене майно на ОСОБА_1

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не виходить із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідач від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу у встановлений строк ухилився, заходи до нотаріального посвідчення вказаного договору не прийняв.

Разом з тим, згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, судом встановлено, що сторони досягли угоди по всім істотним умовам правочину, які визнані законом відповідно до вимог ст.ст.656, 691 ЦК України, а саме, щодо предмету та ціни договору, умовам та строкам оплати по договору, умовам відчуження по договору.

Між тим, судом також встановлено, що угода купівлі-продажу від 12.05.2010р. нотаріально не посвідчена з вини відповідача.

Відповідно до ч.3,4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

На підставі ст.392 ЦК України позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на придбане майно в судовому порядку.

Відповідно до ст.202 ЦК України договори відносяться до правочинів.

Оскільки позивачем виконані всі умови угоди про купівлю-продаж нерухомого майна від 12.05.2012р., а саме, позивач за плату придбав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на незаборонених законом підставах, відповідач отримав вартість проданого майна у повному обсязі, але відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, то такий договір повинен бути визнаний дійсним.

Тому суд вважає визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, але вважає, за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,0607 га, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Документом, що посвідчує право на земельну ділянку, відповідно до вимог ст.126 ЗК України є державний акт, форма якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За вимогами ст.122 ЗК України передача земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб входить до компетенції сільських, селищних, міських рад. Відповідно до п.12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

На підставі ст.ст.16,202,209,220,317,328,334,373,377,392,656,657,691 ЦК України, ст.ст.120,122,125 ЗК України, керуючись ст.ст.10-15,60,88,212-215,223,294 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди дійсною та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати дійсною угоду купівлю-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, з належними до нього господарськими спорудами: №1,2 - огорожа, №4 - водопровід, №5 - вигрібна яма.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 29,6 кв.м, з належними до нього господарськими спорудами: №1,2 - огорожа, №4 - водопровід, №5 - вигрібна яма.

У решті заявлених вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.Ш. Бабенко