Рішення № 27855120, 23.11.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/2568/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Іващенко Ю.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Попова С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 07.11.2012 року звернувся до суду з позовом до відповідача ДП ВК «Краснолиманська», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 16.10.2000 року по 29 квітня 2011 року він працював на підприємстві відповідача гірником з ремонту гірничих виробок. Звільнений був на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я.

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна попереково-хрестцова радікулопатія з вираженим м'язово-тонічним правобічним корінцевим больовим синдромом, статико-динамічними порушеннями, рецидивуючий перебіг.

Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 24.09.2012 року.

18.10.2012 року він був оглянутий МСЕК, йому встановлена 3 група та 50% втрати професійної працездатності на строк до 18.10.2014 року.

Внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно перебуває у хворобливому стані у зв»язку з захворюванням.

На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною. Його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на його загальному стані, він знаходиться в подавленому стані, відносини в його родині погіршилися, він став інвалідом.

У відповідності до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду, яка була йому завдана професійним захворюванням, позивач оцінює в 50 000 грн. з розрахунку по 1000 грн. за кожний відсоток втрати професійної працездатності.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача -ДП ВК «Краснолиманська»позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи -відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ДП ВК «Краснолиманська»з 16.10.2000 року по 29 квітня 2011 року він працював на підприємстві відповідача гірником з ремонту гірничих виробок. Звільнений був на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України в зв»язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я (а.с. 5-9).

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічна попереково-хрестцова радікулопатія з вираженим м'язово-тонічним правобічним корінцевим больовим синдромом, статико-динамічними порушеннями, рецидивуючий перебіг.

Після проходження медичного обстеження відповідач по цьому випадку склав акт за формою П-4 від 24.09.2012 року (а.с. 3-4).

18.10.2012 року позивач ОСОБА_3 був оглянутий МСЕК, йому встановлена 3 група та 50% втрати професійної працездатності в зв»язку з професійним захворюванням на строк до 18.10.2014 року (а.с. 13).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров"я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв"язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50 % працездатності в зв»язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Позивач ОСОБА_3 отримав професійне захворювання, яке виникло в зв»язку з тривалим періодом праці в шкідливих умовах, пов'язаних з важкою фізичною працею, за показниками факторів виробничої середи, важкості та напруженості праці робоче місце необхідно вважати з особливо шкідливими та особливо тяжкими умовами праці.

Вищезазначене законодавство, а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров"я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору -в розмірі 250,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк»в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову компенсацію у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди в зв»язку з професійним захворюванням.

Стягнути з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», з р\р 26006301620720 в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк»в м. Красноармійськ Донецької області, МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 на користь держави судовий збір в розмірі 250,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

23.11.2012