Рішення № 27854574, 28.11.2012, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 1402/630/12

2/1402/696/12

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

___________

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

28.11.2012 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., при секретарі -Рижньовій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Донецького юридичного інституту МВС України про визнання договору недійсним (третя особа -Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області),

ВСТАНОВИВ:

Донецький юридичний інститут МВС України звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ.

На обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що 15.08.2006 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, правонаступником якого є Донецький юридичний інститут МВС України.

07.09.2007 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_1 та УМВС України в Миколаївській області було укладено договір про підготовку фахівця.

Відповідно до умов вказаного договору навчальний заклад взяв на себе зобов'язання за державним замовленням здійснити навчання та підготовку ОСОБА_1

За умовами п.2.3.6 договору -в разі відрахування з інституту чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, визначених п.3 договору (в тому числі, відмова від служби протягом трьох років в органах внутрішніх справ), ОСОБА_1 зобов'язувався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

19.06.2010 року після закінчення навчання ОСОБА_1 був відряджений для проходження служби до УМВС України в Миколаївській області та 21.06.2010 року його було призначено на посаду слідчого СВ Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області.

10.01.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням. На навчання та утримання відповідача навчальним закладом було затрачено 19421,70 грн.

У зв'язку з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у державний бюджет вказану суму витрат та судовий збір.

Відповідач та його представник позов не визнали, підтвердивши при цьому, що відповідач дійсно проходив навчання у позивача з 2006 по 2010 роки за державним замовленням та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство»і здобув кваліфікацію юриста. Проте, на момент вступу відповідача до навчального закладу не було нормативно-правових актів, які б передбачали його обов'язок відслужити в органах внутрішніх справ не менше 3-х років, а подальші нормативні акти з цього питання були прийняті після його вступу до інституту та зворотної дії щодо нього не можуть мати. Відповідач вказав, що лише два роки перебував на казарменому положенні в навчальному закладі, а в подальшому проживав на найманій квартирі та харчувався за власний рахунок.

Крім того, відповідач та його представник заперечили підписання відповідачем договору про підготовку фахівця від 07.09.2007 року, вказали, що в договорі невірно вказані паспортні дані ОСОБА_1 (номер паспорту та адреса проживання), вказаний договір не міг бути підписаний у м. Донецьк керівником УМВС України в Миколаївській області Пихтіним М.П. та вказаний договір ОСОБА_1 не підписував взагалі і договір є безпредметним, оскільки передбачав підготовку ОСОБА_1 за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», в той час, як ОСОБА_1 отримав освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст». Також відповідач та його представник заперечили можливість позивача укладати вказаний договір, оскільки вказаний навчальний заклад був філією. У зв'язку з цим, відповідач пред'явив до позивача зустрічний позов про визнання договору про підготовку фахівця від 07.09.2007 року недійсним.

Представник третьої особи -УМВС України в Миколаївської області в судовому засіданні первісний позов підтримав, вказавши, що є всі підстави для стягнення з ОСОБА_1 на підставі положень укладеного між ним, УМВС України в Миколаївській області та навчальним закладом договору про підготовку фахівця від 07.09.2007 року, витрат на його навчання та утримання, як з такого, що порушив умови вказаного договору, оскільки ОСОБА_1 до закінчення трирічного строку після навчання в інституті за власним бажанням звільнився зі служби в ОВС. Представник третьої особи заперечив проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору від 07.09.2007 року недійсним.

Вислухавши пояснення представника третьої особи, відповідача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши наявні у справі матеріали (договір про підготовку фахівця від 07.09.2007 року; наказ Донецького юридичного інституту від 26.07.2006 року №103 о/с; наказ Донецького юридичного інституту від 19.06.2010 року №92 о/с; наказ УМВС України в Миколаївській області від 21.06.2010 року №72 о/с; наказ УМВС України в Миколаївській області від 10.01.2011 року №4 о/с; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; диплом ОСОБА_1 від 19.06.2010 року МВ №12014312; договір про підготовку фахівця від 02.07.2009 року; редакції статуту навчального закладу; довідку з ЄДРПОУ №101-1745; довідку з ЄДРПОУ АА №546643; довідку навчально-методичного відділу Донецького юридичного інституту від 06.11.2012 року №46/3275; договір оренди жилого приміщення від 02.10.2008; наказ Донецького юридичного інституту від 04.09.2007 року №531 о/с з додатком №1; наказ Донецького юридичного інституту від 16.09.2008 року №558 з додатком 2; наказ Донецького юридичного інституту від 05.10.2009 року №585 з додатком 1; наказ Донецького юридичного інституту від 18.06.2010 року №397 з додатком 1; розрахунок витрат на утримання ОСОБА_1 від 22.11.2012 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про доведеність заявлених вимог первісного позову та необхідність його задоволення та недоведеність вимог зустрічного позову і необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні встановлено, що 15.08.2006 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання до Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ, правонаступником якого є Донецький юридичний інститут МВС України.

07.09.2007 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ (виконавцем), ОСОБА_1 та УМВС України в Миколаївській області (замовником) було укладено договір про підготовку фахівця.

Предметом вказаного договору є підготовка ОСОБА_1 за державним замовленням на денній формі навчання, як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»за напрямком підготовки «Правознавство».

Відповідно до п. 2.3.5 вказаного договору -після закінчення навчання ОСОБА_1 мав прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку його призначено замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

В разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання і встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, встановленими п.3 договору, ОСОБА_1 зобов'язався відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі відповідно до затвердженого розрахунку (п.2.3.6 договору).

Підставами відшкодування фактичних витрат на підготовку в п. 3 договору сторони визначили: дострокове розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушення нею дисципліни; відмову від подальшої служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Крім того, 02.07.2009 року між Донецьким юридичним інститутом Луганського державного університету внутрішніх справ (виконавцем), ОСОБА_1 та УМВС України в Миколаївській області (замовником) було укладено договір про підготовку фахівця.

Предметом вказаного договору є підготовка ОСОБА_1 за державним замовленням на денній формі навчання, як фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»за напрямком Право спеціальністю «Правознавство».

П. 2.3.5, 2.3.6, 3 вказаного договору дублюють обв'язки ОСОБА_1 відпрацювати на посаді не менше трьох років та відшкодувати витрати на своє утримання в навчальному закладі в разі порушення такого обов'язку.

19.06.2010 року ОСОБА_1 по закінченню навчального закладу було відряджено у розпорядження УМВС України в Миколаївській області.

21.06.2010 року наказом УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_1 було призначено на посаду слідчого СВ Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області.

10.01.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

Вказані правовідносини врегульовані ст.ст. 203, 204 ЦК України, згідно з якими волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони відповідно до ст. 6 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з врахуванням вимог ЦК України, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1, як підставу визнання недійсним укладеного між сторонами договору про підготовку фахівця, вказується невідповідність його паспортних даних в договорі та його посилання на те, що він вказаний договір не підписував.

Така позиція позивача визнана судом безпідставною, оскільки, по-перше, договір про підготовку фахівця від 07.09.2007 року містить достатні дані про особу ОСОБА_1, як сторону правочину, в тому числі і індивідуальний податковий номер, який повністю відповідає номеру ОСОБА_1 та необґрунтованою є думка позивача про те, що оспорений ним договір стосується іншої аніж він особи.

Крім того, сам ОСОБА_1 визнав, що за направленням з УМВС України в Миколаївській області він навчався у вказаному навчальному закладі з 2006 по 2010 роки за рахунок державних коштів, отримував грошове утримання (стипендію), по закінченню навчання йому було присвоєно спеціальне звання лейтенанта міліції та, як і планувалось заздалегідь, його було направлено до Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області для проходження подальшої служби в ОВС. При цьому, будь-яких договорів про навчання за рахунок власних коштів ОСОБА_1 не укладав.

Тобто, воля сторін дійсно була спрямована на виникнення договірних правовідносин з-приводу навчання ОСОБА_1 у вказаному навчальному закладі за направленням замовника та така воля знайшла своє виявлення у письмовому договорі, та доказів того, що відповідач не бажав укладення з позивачем договору саме на вказаних у договорі умовах, відповідачем на розгляд суду надано не було.

По-друге, судом встановлено, що позивач мав статус юридичної особи та мав право укладати від власного імені такі правочини, вказані договори про підготовку фахівця від 07.09.2007 року та від 02.07.2009 року не суперечать вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та відповідають положенням Закону України «Про вищу освіту»та наказу МВС України від 14.05.2007 року №150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України».

Суд також вважає, що відсутні підстави вважати, що договір від 07.09.2007 року не міг бути підписаний представником замовника -начальником УМВС України в Миколаївській області, бо той не перебував у вересні 2007 року в м. Донецьк, де укладено вказаний договір, оскільки третя особа по справі - УМВС України в Миколаївській області визнає підписання управлінням вказаних договорів від 07.09.2007 року та від 02.07.2009 року та не заперечує відповідність підписів його представників на договорах.

Крім того, місцем укладення договору не є місце його підписання, а відповідно до ст. 647 ЦК України місце укладення договору визначається місцезнаходженням особи, яка внесла пропозицію про укладення договору (оферту), якою і є Донецький юридичний інститут. Також, зі змісту положень ст.ст. 207, 638, 640-642 ЦК України слідує, що чинне законодавство не вимагає обов'язкового одномоментного підписання письмового договору всіма сторонами, а передбачає можливість укладення договору шляхом обміну листами, направленням оферти та отримання акцепту, в тому числі і шляхом листування чи за допомогою кур'єрського зв'язку.

По-третє, при розгляді справи в суді відповідачем в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надано належних достатніх та допустимих доказів на спростування укладення між сторонами договорів про підготовку фахівця від 07.09.2007 року та від 02.07.2009 року, які є правомірним за презумпцією (ст. 204 ЦК України).

Не змінює цього і клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи його підпису в договорі від 07.09.2007 року, оскільки в подальшому він відмовився від такого клопотання через відсутність у нього коштів для проведення експертизи та через ненадання позивачем оригіналу вказаного договору на першу вимогу суду та судом відповідачу було роз'яснено наслідки такої його відмови.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору про підготовку фахівця від 07.09.2007 року недійсним.

З наданих суду матеріалів справи слідує, що з 2007 року відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконавець у додатку до відповідних наказів про переведення курсантів формував списки переведених осіб та затверджував розмір фактичних витрат, пов'язаних з їх утриманням. Відповідно до умов п. 2.1.6 договору від 07.09.2007 року та від 02.07.2009 року інформування про такі розміри витрат здійснювалось виконавцем шляхом оголошення відповідних наказів (оскільки кожен з наданих наказів передбачав його оголошення заінтересованим особам), крім того про фактичні витрати за 2008/2009 навчальний рік ОСОБА_1 був ознайомлений особисто про що свідчить його підпис у відповідному додатку до наказу від 05.10.2009 року №585.

Позивачем на вимогу суду надано відповідний розрахунок фактичних витрат з розбивкою по категоріям та такі витрати складаються з витрат на харчування, медичне, речове забезпечення, комунальні витрати та грошове забезпечення. При цьому, відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт отримання ним грошового забезпечення (стипендії). Понесення навчальним закладом інших витрат відповідачем також не спростовано, не спростовує цього і наданий договір про те, що відповідач винаймав квартиру, оскільки, у будь-якому разі, відповідач протягом вказаних в розрахунках періодів навчався на денній формі навчання та користувався аудиторіями та іншими приміщеннями навчального закладу та відсутні підстави вважати, що на це не здійснювались комунальні витрати. Крім того, відповідачем в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не доведено, що він відмовився та не отримував в навчальному закладі харчування, медичне та речове забезпечення.

Відсутні підстави вважати, що позивачем надано не розрахунок фактичних витрат, понесених на утримання відповідача при його навчанні, а надано заплановані асигнування на ці потреби, як про це заявляє представник відповідача, оскільки з додатків до відповідних наказів про переведення слідує, що сума витрат відносно кожного курсанта визначена різною, що вказує на те, що сума розрахована відносно кожного курсанта на підставі фактично понесених на його утримання витрат в залежності від конкретних обставин навчання та утримання.

Крім того, суд не вбачає підстав для розгляду вказаного спору в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами, який є предметом судового розгляду, не є справою адміністративної юрисдикції (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України), не є спором між суб'єктом владних повноважень (яким є орган державної виконавчої влади) та особою та спір не стосується адміністративних правовідносин з-приводу публічної служби та не стосується відносин влади та підпорядкування (управлінських правовідносин). Вказаний спір стосується виключно виконання сторонами умов правочину, укладеного на засадах рівності та за правилами ЦК України, крім того, позивач по справі є самостійною юридичною особою (державною установою, навчальним закладом) та не є суб'єктом владних повноважень, не є органом виконавчої влади (в контексті п.1 ч.1 ст. 3 КАС України) та не має управлінських функцій по відношенню до відповідача, тому вказаний спір є цивільно-правовим спором з-приводу неналежного виконання умов договору стороною цього договору.

Оскільки відповідачем не спростовано презумпції правомірності укладених між сторонами правочинів по підготовці фахівця від 07.09.2007 року та від 02.07.2009 року та судом не встановлено підстав сумніватись у наданому позивачем розрахунку фактичних витрат на утримання в навчальному закладі ОСОБА_1 -первісний позов підлягає задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь державного бюджету відповідно до умов вказаних договорів та Постанови КМУ від 01.03.2007р. №313 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС»підлягає стягненню 19421,70 грн. фактичних витрат на його утримання в навчальному закладі та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 61; 214; 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов Донецького юридичного інституту МВС України до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання у зв'язку з достроковим звільненням з органів внутрішніх справ - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до державного бюджету (р/р 35227002004890, ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 08571423) в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ, 19421 (дев'ятнадцять тисяч чотириста двадцять одну) гривню 70 копійок та судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Донецького юридичного інституту МВС України про визнання договору недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Миколаївської області через Баштанський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

суддя