Ухвала суду № 27851225, 28.09.2012, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

28.09.2012

Справа 2/0519/4080/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2012 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області Папаценко П.І., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, просили суд визнати за ними право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м.Маріуполя, та на веранду прибудовану до квартири.

В порушення вимог ст.119 ЦПК України, в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, та не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, а саме:

- не зазначена дійсна ціна позову, так як позов стосується вимог майнового характеру;

- відсутня письмова відмова нотаріальної контори в оформленні свідоцтва про право на спадщину;

Зазначена обставина має суттєве значення для вирішення справи. Як розтлумачив Пленум Верховного Суду України у постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, відповідно до ч.2,3 ст.1272 ЦК України, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини с поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Слід також врахувати положення п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»- якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК України), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

За п.8 вказаної Постанови, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

При пред'явленні позову про визнання прав забудовника потрібно враховувати вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 19.05.2011 року №3395-У1 та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків 1 та 2 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж»від 24.06.2011 року №91.

Також відсутні документи на земельну ділянку на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно - веранда, її площа, розміри, чи знаходиться земельна ділянка в користуванні позивачів, яке її цільове призначення на теперішній час.

Зазначене випливає із наступних норм матеріального права.

Згідно ч.5 ст.376 ЦК України тільки на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, або за вимогою ч.3 зазначеної статті відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Також порушені вимоги ст.121 ЦПК України оскільки судовий збір, сплачений у розмірі 1094,98 грн., який не відповідає дійсній вартості квартири.

Позивачами заявлені позовні вимоги майнового характеру, та не надано відповідних документів щодо підтвердження вартості майна, інвентарна (балансова) вартість квартири в 70016 грн., зазначена в технічному паспорті не відповідає дійсній ціні трикімнатної квартири, тому суд позбавлений можливості встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду з позовною заявою.

Проте, частиною 2 статті 80 ЦПК України передбачено, що якщо на момент пред'явлення позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначається судом з наступним стягненням недоплаченого або поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Враховуючи місце розташування трикімнатної квартири, існуючі ціни на нерухомість, суд приходить до висновку, що розмір судового збору можливо попередньо визначити в сумі 3000 грн.

Таким чином необхідно доплатити судовий збір в розмірі 1905,02 грн. на рахунок :

р/р 31211206700052, отримувач: УДКСУ у м.Маріуполі (Жовтневий район), код платежу: 22030001, Код ЕДРПОУ (банку): 37989721, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО: 834016; Код ЄДРПОУ (суду) 02895610.

Згідно ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 119 ЦПК України, та належної сплати судового збору повинен залишити її без руху та надати строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.121 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Попередньо визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті при зверненні до суду за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на квартиру, в розмірі 3000 грн., необхідно доплатити 1905,02 грн.

Позовну заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Маріупольської міської Ради про визнання права власності на квартиру - залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення вказаних недоліків до 9.10.2012 року, але не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута.

Суддя: Папаценко П.І.