Рішення № 27850840, 14.08.2012, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/0504/1504/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 серпня 2012 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

При секретарі Ткаченко І.В.

За участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Будьоннівської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, чоловік позивачки ОСОБА_4 на підставі договору від 16 жовтня 1954 року на будівлю дому та безстрокового користування земельною ділянкою м.Сталіно, було надано земельну ділянку загальною площею 500 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 В подальшому рішенням Будьоннівської районної ради м.Сталіно від 14 грудня 1956 року зазначеній ділянці було присвоєно адресу АДРЕСА_2. Після набуття ділянки чоловік позивачки збудував на ньому житловий будинок з надвірними будівлями -літнєю кухнею, сараєм, гаражем -однак, право власності в органах БТІ не зареєстрував. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки ОСОБА_4 помер та після його смерті відкрилася спадщина, яка складалась з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (раніше АДРЕСА_1, раніше АДРЕСА_2). Після смерті чоловіка ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, оскільки вона постійно мешкає у вищезазначеному будинку, приймала безпосередню участь у його будівництві, по теперішній час оплачує усі податки та збори, утримує домоволодіння, здійснює поточний ремонт. Позивачка зверталася до нотаріальної контори, аби прийняти спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, однак їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутній документ, підтверджуючий право власності спадкодавця на домоволодіння, оскільки право власності не було своєчасно оформлено у БТІ. Дочка ОСОБА_4 ОСОБА_1 на спадкове майно не претендує, про що є заява у спадковій справі. 05 листопада 2004 року в БТІ м.Донецька був отриманий технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_4. Позивачка просить визнати право власності ОСОБА_4 на час смерті на домоволодіння АДРЕСА_3 з надвірними будівлями згідно технічного паспорту та визнати за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються.

Відповідач Будьоннівська районна в м.Донецьку рада у судове засідання представника не направив, надав суду письмову заяву, згідно якої просить справу розгляну без присутності свого представника.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження (а.с.10) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 4 липня 1954 року.

Як вбачається з копії договору про право будівлі будинку та безстрокового користування земельною ділянкою м.Сталіно від 01 листопада 1954 року реєстровий номер 13203 (а.с.18-19), ОСОБА_4 районним комунальним відділом виконавчого комітету Будьоннівської районної ради депутатів трудящих було надано земельну ділянку площею 500 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, для індивідуального будівництва житлового будинку. Згідно договору ОСОБА_4 зобов'язувався збудувати на ділянці одноповерховий трьохкімнатний житловий будинок площею 28,87 кв.м. із шпал, літню кухню та сарай.

Згідно до копії довідки (а.с.21), наданої Будьоннівською районною радою м.Сталіно від 1956 року, земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 відповідно до рішення Виконкому про затвердження вулиць та нумерації будинків, домоволодінню замість старої адреси присвоєно нову: АДРЕСА_2.

Відповідно до копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с.28), право власності ОСОБА_4 на буд. АДРЕСА_3 підтверджується Договором на право будівлі будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 01 листопада 1954 року.

У відповідності до плану земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку (а.с.29), на земельній ділянці по АДРЕСА_3 розміщено: житловий будинок літ. А-1, літні кухні літ.Б,Г, сараї літ. І, Л, М, Н, б, б, Д, зливну яму літ. К, гараж літ.В, уборну літ Є., душ, літ.З, ворота та забор 1-3, замощення I. Загальна займана площа складає 529 кв.м.

Як вбачається з експлікації приміщень до плану житлового будинку садибного типу (а.с.31), буд. АДРЕСА_3 літ.А-1 складається з: коридору, двох кухонь, ванної кімнати та чотирьох житлових кімнат, загальна площа складає 59,4 кв.м.

Відповідно до копії домової книги АДРЕСА_3 (а.с. 39-43), ОСОБА_4 є зареєстрованим у будинку з 16 лютого 1957 року, ОСОБА_5 зареєстрована у будинку з 07 січня 1975 року.

Згідно до копії постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину (а.с.44), державним нотаріусом Дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори 19 квітня 2012 року було відмовлено у видачі свідоцтва на ім'я ОСОБА_2 про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті чоловіка ОСОБА_4.

Відповідно до копії заяви зі спадкової справи ОСОБА_4, донька померлого ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини.

У відповідності до відповіді БТІ на запит стосовно права власності (а.с.45), право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 (раніше АДРЕСА_1; АДРЕСА_2) станом на 22 травня 2012 року не зареєстровано. Відповідно до архівних матеріалів справи № 4/11512 по даним первинної інвентаризації станом на 05 жовтня 1979 року по даним поточної інвентаризації станом на 05 листопада 2004 року вищезазначене домоволодіння проінвентаризоване на ім'я ОСОБА_4. Зазначений будинок в експлуатацію введений не був, що визнається представником позивачки та підтверджується відсутністю відповідного акту.

Посилання на те, що збудувавши будинок померлий чоловік набув його у власність, не ґрунтується на законі. Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови № 4 від 24 червня 1983 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" розтлумачив, що суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради. Згідно п. 32 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР № 514 від 30 квітня 1958 року, документом, що підтверджує право особистої власності на одноквартирний будинок, є нотаріально посвідчений договір, укладений між виконкомом міської (районної) Ради депутатів трудящих з індивідуальним забудовником (п. 30), зареєстрований в органі технічної інвентаризації, а там де такого органу немає, - у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих.

Новозведені будівлі, в тому числі будинки, як нерухоме майно, стають об'єктами права власності після їх введення в експлуатацію та реєстрації права власності на них. До введення будинка в експлуатацію та реєстрації права власності на нього у встановленому законодавством порядку, особи, які здійснили будівництво, є власниками будівельних матеріалів та конструктивних елементів житлового будинку і господарських будівель. Введення будинку в експлуатацію як на час будівництва спірного будинку так і на цей час залишається обов'язковою процедурою оформлення права власності на об'єкти будівництва.

Будівництво жилого будинку було здійснене з відступом від проекту. Зокрема за договором про право будівлі будинку та надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва, ОСОБА_4 мав збудувати трикімнатний житловий будинок житловою площею 28,87 кв.м. (п. 2 договору), а фактично без наявності відповідних погоджень та дозволів був збудований чотирикімнатний будинок житловою площею 59,4 кв.м (а.с. 30). Так само, позивачкою не надано доказів на отримання відповідних дозволів та погоджень для будівництва прибудови до будинку (літ. А, б,б1), погребу (літ. а1), ганку (літ.а2,б2), літньої кухні (літ. Г), гаражу (літ.В), вбиральні (літ. Є), сараю (літ. З,І,Л,М,Н), зливної ями (літ. К). Згідно п. 8 зазначеного договору, у випадку грубого порушення будівельних норм та правил, договор розривається та забудовник зобовязаний зупинити будівництво протягом місячного строку своїми силами та за свій рахунок знести всі зведені будівлі або частини їх, привести в порядок земельну ділянку. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 105 Цивільного кодексу 1963 року, господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що право власності за ОСОБА_4 на домоволодіння АДРЕСА_3 до дня його смерті оформлене не було. Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на зазначене домоволодіння до складу спадщини не увійшло, оскільки померлий такого права, оформленого належним чином, на момент смерті не мав. Виходячи з того, що ніхто не може передати іншому більше прав, ніж у нього є, ОСОБА_5 не успадкувала зазначене домоволодіння після смерті чоловіка.

З процесуальної позиції позивачки та її представника вбачається намір перекласти функцію введення домоволодіння в експлутацію на судові органи всупереч встановленому порядку. Згідно п.п. 1 п. (б) ч. 1 ст. 31 Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством віднесене до делегованих повноважень у сфері будівництва виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1035 від 09 вересня 2009 року „Про затвердження тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами та будівлями, споряджених без дозволу на виконання будівельних робіт", підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 р., є висновок про технічний стан будинку (будівлі), складений бюро технічної інвентаризації за формою, встановленою Міністерством з питань житлово-комунального господарства за погодженням з Міністерством регіонального розвитку та будівництва, і документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені об'єкти будівництва.

Позивачка як спадкоємець, який прийняв спадщину, може претендувати на визнання за нею права власності на будівельні матеріали, з яких складаються самовільно збудовані об'єкти, з подальшим введенням їх в експлуатацію в загальному порядку, однак позивачка такі вимоги не заявляє. Позивачка своїми процесуальними та матеріальними правами розпорядилася на власний розсуд, підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги. Виходячи з вимог диспозитивності цивільного процесу, суд вирішує позовні вимоги в межах позовних вимог.

Керуючись ч. 3 ст. 105, ч.ч. 1,2 ст. 524, ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу (1963 року), п. 32 Положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР № 514 від 30 квітня 1958 року та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Будьоннівської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності -відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: