Ухвала суду № 27849179, 03.12.2012, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 1801/3597/12

Номер провадження 2/1801/774/12

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2012 року м. БілопілляСуддя Білопільського районного суду Сумської області Свиргуненко Ю. М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 60 450 грн. 00 коп.,

встановила:

30 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 60 450 грн. 00 коп.

Одночасно із позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2, на грошові кошти, що знаходяться на рахунку Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Суми, код 337546 рахунок № НОМЕР_1 та інших рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 Крім цього, позивач просив вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом відмови у видачі паспорту та тимчасового обмеження відповідачки у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За приписами ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач в своїй заяві не вказав на яке саме майно та на які рахунки він просить накласти арешт. Також, ОСОБА_1 не представив суду доказів про те, що дії відповідачки можуть бути несумлінними, тобто що вона може продати майно, знищити або знецінити його. Суду також не було надано доказів про утруднення чи неможливість виконання рішення, тоді як головною умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідачки на час пред'явлення до неї позову, може зникнути на момент виконання рішення. Крім цього суду не надано жодних доказів того, що відповідачка має намір виїхати за кордон з метою уникнути виконання зобов'язання. Позивач повинен довести обставину, на яку він посилається, як на підставу для вжиття заходів із забезпечення позову.

Таким чином, вважаю, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 151, ч. 3 ст. 152, ст. 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,

ухвалила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: