Рішення № 27848207, 26.11.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/14328/12

Провадження по справі № 2/2601/4062/12

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко О.Л.,при секретарі Шепетюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про визнання кредитно-заставного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання кредитно-заставного договору недійсним.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.04.2008 року він уклав з відповідачем кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831 для придбання автомобіля, при укладенні якого відповідач нав'язав йому договір страхування особистого життя № CSWOAK 23901831 та договір страхування наземного транспорту № CSWOAK 23901831.

Сума наданого йому кредиту становила 114567 грн 75 коп, і складалась вона із суми в розмірі 103250 грн на придбання автомобіля і суми в розмірі 8186 грн 25 коп, яку становили страхові платежі.

Кредитні кошти в сумі 103250 грн були за його дорученням перераховані на поточний рахунок автосалону ТОВ «АвтоЦентр-Київ», а кошти в сумі 8186 грн 25 коп -на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова компанія «Інгосстрах».

За користування кредитом в сумі 114567 грн 75 коп він повинен був сплачувати 15,96 % річних та 2,52% річних -за резервування ресурсів.

В подальшому з `ясувалося, що відповідач перерахував кошти в рахунок сплати страхових платежів в сумі 8186 грн 25 коп на неіснуючий рахунок неіснуючої страхової компанії, надавши йому завідомо недійсні договори страхування особистого життя та наземного транспорту, за якими він, у разі настання страхового випадку, не отримав би страхове відшкодування.

Відповідач, будучи страховим агентом ЗАТ «СК Інгосстрах», не міг цього не знати. Отже, включивши в суму кредиту страхові платежі, відповідач ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні договору, і скориставшись його довірою, нараховував відсотки та винагороду за резервування ресурсів на загальну суму кредиту в розмірі 114567 грн 75 коп тоді, як фактично він отримав кредит в сумі 103250 грн і ним користувався .

Крім того, відповідно до графіку погашення кредиту він повинен щомісячно сплачувати 2955 грн 37 коп. Сплачуючи зазначену суму, він переплачував позивачу річну процентну ставку та винагороду за резервування ресурсів, які відповідно до висновку експертного економічного дослідження №1024-Б від 01.11.201 року нараховувалися не в розмірі 15,96% та 2,52%, як передбачалося умовами кредитно-заставного договору, а з перевищенням річної процентної ставки за період з 15.05.2008 року по 15.04.2013 року на 1,64 %, що складає 610 грн 17, та винагороди за резервування ресурсів -на 0,42%, що складає 135 грн 85 коп.

Таким чином графік погашення кредиту був складений відповідачем завідомо неправильно, оскільки загальна сума переплати за цим графіком становить 746 грн 02 коп (610 грн 17 коп + 135 грн 85 коп).

Враховуючи, що відповідач шляхом вчинення умисних неправомірних дій при укладенні кредитно-заставного договору ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, внаслідок чого у нього склалася помилкова думка стосовно прав та обов'язків сторін , просить визнати кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831 від 11.04.2008 року недійсним, застосувавши правові наслідки його недійсності.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і пояснив, що станом на 21.10.2011 року за ним рахувалася заборгованість в сумі 46552 грн 23 коп, в зв'язку з чим він в листопаді 2011 року перерахував на рахунок відповідача 54610 грн, а в грудні 2011 року - ще 2960 грн.

Отже він повністю розрахувався за кредит, сплативши на рахунок позивача загальну суму 184805 грн 37 коп. Однак відповідач продовжує безпідставно нараховувати заборгованість, вимагаючи розрахунку за кредитні кошти, яких він фактично не отримував.

Просить визнати недійсним кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831 від 11.04.2008 року на підставі ст.230 ЦК України як такий, що укладений внаслідок обману, та провести двосторонню реституцію, стягнувши з відповідача на його користь різницю між фактично сплаченою ним сумою та сумою отриманого кредиту, що становить 81555 грн 37 коп ( 184805 грн 37 коп -103250 грн).

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про день розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не вказав.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів, ухваливши заочне рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши позивача, та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.04.2008 року сторони уклали кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в розмірі 114567 грн 75 коп, з яких частина кредиту в розмірі 103250 грн надавалася з метою придбання позивачем автомобіля; частина кредиту в розмірі 8186 грн 25 коп надавалася з метою оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік дії кредиту; частина кредиту в розмірі 34 грн надавалася з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі; частина кредиту в розмірі 3097 грн 50 коп надавалася з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту. З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання позивач передав в заставу автомобіль SKODA SUPERB CLASSIC, державний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності.

За користування кредитом позивач зобов'язався сплачувати банку процентну ставку в розмірі 15,96% річних та винагороду за резервування ресурсів в розмірі 2,52% річних від суми зарезервованих ресурсів з 11 по 15 число кожного місяця.

Відповідно до п.17.4 договору позивач доручив відповідачу без додаткового узгодження перерахувати кредит в сумі 103250 грн на поточний рахунок автосалону ТОВ «АвтоЦентр-Київ», код 32384972, рахунок №260077812 в ВАТ АБ «Укргазбанк» у м.Києві, МФО 320478, а суму 8186 грн 25 коп на сплату страхових платежів - на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова компанія «Інгосстрах», код 2956813592, рахунок № 26507050000686 в ПриватБанк, МФО 305299.

Цього ж дня - 11.04.2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», позивачем та відповідачем було укладено договір особистого страхування № CSWOAK 23901831 та договір страхування наземного транспорту № CSWOAK 23901831, які рішенням Голосіївського районного суду від 06.03.2012 року визнані недійсними. Як вбачається з рішення суду. в договорах страхування зазначено код ЗКПО 33248430, а не код 2956813592, як вказано у п.17.4.б кредитного договору, згідно якого позивач доручив банку перерахувати страхові платежі в сумі 8186 грн 25 коп . Із змісту відповіді Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 06.02.2012 року за № 912/40-12 вбачається, що в Державному реєстрі фінансових установ за кодом ЄДРПОУ 2956813592 відсутня інформація щодо ЗАО Страхова компанія «Інгосстрах». Станом на 02.02.2012 року в реєстрі за кодом ЄДРПОУ 33248430 міститься інформація про Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», якому 09.06.2009 року видана безстрокова ліцензія на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування наземного транспорту, але розпорядженням Держфінпослуг №406 від 04.06.2009 року схвалено рішення про зупинення дії всіх ліцензій на здійснення страхової діяльності, виданих цій компанії, у зв'язку з порушенням нею вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 26.06.2012 року рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 06.03.2012 року залишене без змін.

В квітні 2009 року позивач уклав договір добровільного страхування від нещасних випадків № А 0050194 СН із ЗАТ «Страхова Група «ТАС», повідомивши про це вигодонабувача - Канівське відділення ЗАТ КБ «Приватбанк», про що свідчать підпис уповноваженої особи та печатка банку на договорі добровільного страхування.

За цим договором позивачем протягом 2009-2010 років перераховувались страхові платежі на рахунок ЗАТ «Страхова Група «ТАС», що підтверджується копіями квитанцій № 39 від 03.04.2009 року, №40 від 03.04.2009 року та №3269.5.2 від 02.04.2010 року.

Копією меморіального ордера від 11.04.2008 року підтверджується, що позивач отримав у відповідача кредит на суму 103250 грн.

Як видно з копій квитанцій, наданих позивачем, в період з травня 2008 року по грудень 2011 року він щомісячно вносив на рахунок відповідача платежі згідно графіку погашення кредиту, сплативши за весь цей період суму 184805 грн 37 коп.

З довідки Канівського відділення Черкаського ГРУ № р.11.10-00167 від 21.10.2011 року вбачається, що станом на 21.10.2011 року по кредитному договору № CSWOAK 23901831 від 11.04.2008 року відсутня прострочена заборгованість. Загальна заборгованість позивача по зазначеному кредитному договору станом на 21.10.2011 року складає 46552 грн 23 коп, в тому числі: по тілу кредита -46339,95 грн; по процентам за користування кредитом -212 грн 28 коп.

Відповідно до ст.215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною

( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Ст.203 ч.3 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ст.203 ч.5 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.230 ч.1 ЦКУкраїни, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст.229 ч.1 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що за умовами кредитно-заставного договору відповідач мав право самостійно сплатити страхові платежі замість позивача протягом п'яти банківських днів, якщо той не надасть банку підтверджуючий документ про сплату чергових платежів за договором страхування. Однак відповідач, включивши в загальну суму кредиту суму 8186 грн 25 коп на сплату страхових платежів, яка не була перерахована ним за призначенням, безпідставно нараховував на цю суму відсотки та винагороду, чим ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин суд вважає за необхідне на підставі ст.230 ч.1 ЦК України визнати недійсним кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831 від 11.04.2008 року, як укладений під впливом обману.

Відповідно до ст.216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач отримав у відповідача кредит на суму 103250 грн. За користування кредитом ним було фактично сплачено відповідачу 184805 грн 37 коп.

Враховуючи, що сума кредиту позивачем повернута відповідачу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю між фактично сплаченою сумою та сумою кредиту в розмірі 81555 грн 37 коп ( 184805 грн 37 коп -103250 грн).

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 214 грн 60 коп.

З відповідача слід також стягнути на підставі ст.88 ЦПК України судовий збір на користь держави в розмірі 600 грн 96 коп.

Враховуючи наведене, та, керуючись ст.ст. 203,ч.1,3,5, 215 ч.1, 216 ч.1, 229 ч.1, 230 ЦК України, 10,60,61 ч.3.88,212-215 ЦПК України. суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити .

Визнати кредитно-заставний договір № CSWOAK 23901831 від 11.04.2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1,- недійсним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»( 49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.№50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донцьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого в АДРЕСА_1 кошти, сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 81555 ( вісімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 37 коп та судовий збір в сумі 214 ( двісті чотирнадцять) грн 60 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»( 49094 м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд.№50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в сумі 600 ( шістсот) грн 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: