Постанова № 27843418, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. справа № 2а-8/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Ліпніної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу військової частини А1214 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-8/11 за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1214 про стягнення заборгованості замість речового майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 1214 згідно якого просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті грошовій компенсації замість речового майна у розмірі 4163 грн. 32 коп.

Згідно з постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року позов задоволено частково.

Суд зобов'язав військову частину А1214 здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованість по грошовій компенсації за речове майно у розмірах визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року.

Постанова суду мотивована тим, що згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»при звільнені військовослужбовця з військової служби у запас або у відставку, він повинен отримати грошову компенсацію на день підписання наказу в військовій частині про звільнення.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, подав апеляційну скаргу згідно якої просив скасувати постанову суду та прийняти нову. Посилається на призупинення дії частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року №1459-ІІІ.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засідання позивач просив суд у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

При апеляційному перегляді оскаржуваної постанови суду першої інстанції за апеляційною скаргою відповідача, колегією суддів встановлено, що предметом спору по цій справі є відмова відповідача в виплаті грошової компенсації замість речового майна у сумі 1439,22 грн. яка виникла по 10.03.2000 року (включно) та у сумі 2724,10 грн. яка виникла після цієї дати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у військову частину А0246 та перебував на всіх видах забезпечення. Наказом МО України №32 від 03.08.2004 року за пунктом 67 підпунктом «Б»та наказом командира військової частини А0246 №113 від 12.07.2004 року з 12.07.2004 року позивач був виключений із списиків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення (а.с.4, 6).

Наказом командувача військ ордена Червоного Прапора Південного оперативного командування №558 від 11 листопада 2004 року військова частина А1214 визнана правонаступником з фінансових питань для військових частин А0246 і А0730 (а.с.5, 62).

Згідно довідки -розрахунку військової частини А0730, відповідач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна: до 11 березня 2000 року у сумі 1439 гривень 22 копійки, а з 11 березня 2000 року по день звільнення у сумі 2724 гривні 10 копійок. Таким чином позивач був забезпечений речовим майном з 1992 року по 10 березня 2000 року (включно), та 11 березня 2000 року по 12 липня 2004 року не в повному обсязі.

Крім того судом першої інстанції було встановлено, що позивач не пропустив строк для звернення до суду, оскільки в провадженні Новомосковського міськрайонного суду знаходився позов ОСОБА_1 до військової частини А1214 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації замість речового майна, в порядку цивільного судочинства. 12.09.2007 року справа судом була закрита (а.с.10), 19.09.2007 року позивач звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року поширюється тільки на військовослужбовців під час проходження ними військової служби, які одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за їх бажанням грошову компенсацію замість них, а тому Закон України від 17.02.2000 року № 1459-Ш «Про деякі міри по економії бюджетних коштів»від 11.03.2000 року стосується саме військовослужбовців, які проходять військову службу. При звільнені військовослужбовця з військової служби у запас або у відставку, він повинен отримати грошову компенсацію на день підписання наказу в військовій частині про звільнення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Судом першої інстанції було вірного встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині А0246 правонаступником якої з фінансових питань є військова частина А1214. Наказом командира військової частини А0246 №113 від 12.07.2004 року позивача було звільнено з військової служби за станом здоров'я. При звільненні позивача з військової служби 12.07.2004 року йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористане речове майно за період по 10 березня 2000 року (включно) у розмірі 1439 гривень 22 копійки, та з 11 березня 2000 року по день звільнення у розмірі 2724 гривні 10 копійок.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято:

- постанову від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»;

- постанову від 22.07.1998 року № 1135 «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час».

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11.03.2000 року. Отже, до вказаної дати позивач мав право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Зазначений Закон не передбачав отримання грошової компенсації за не отримане речове забезпечення.

За таких обставин, правових підстав на задоволення позову у частині щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу грошової компенсації замість неодержаного речового майна за період з 11 березня 2000 року по день звільнення у розмірі 2724 гривні 10 копійок у суду першої інстанції не було.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та постановити нову постанову якою позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини А1214 -задовольнити, постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2011 року по адміністративній справі №2а-8/11 -скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до військової частини А1214 про стягнення заборгованості замість речового майна -задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини А1214 щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по виплаті грошовій компенсації за речове майно, яка виникла по 10.03.2000 року (включно).

Зобов'язати військову частину А1214 здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості по виплаті грошової компенсації за речове майно, що виникла по 10.03.2000 року (включно), в сумі 1439,22 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі -19 липня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Суховаров