Постанова № 27843304, 26.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.12 Справа № 5015/2795/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу ТзОВ «Кварталбуд»№ 3-б від 20.09.2012 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року

у справі № 5015/2795/12

за позовом: ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ

до відповідача: ТзОВ «Кварталбуд», м. Львів

про повернення предмету лізингу (обладнання) та стягнення заборгованості в сумі 141 073,94 грн.

за участю представників:

від позивача: Гоголь Б.М. -представник

від відповідача: Бойко М.С. -представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі № 5015/2795/12 (суддя Коссак С.М.) позовні вимоги ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»задоволено частково: стягнуто з ТзОВ «Кварталбуд" на користь ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" - 123 744,55 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів та 3 434,51 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. В частині стягнення 5 650,00 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу № UA12L-10-02 від 24.06.2010 року, укладеного між ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»та ТзОВ «Кварталбуд», не виконав своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів починаючи з грудня 2011 року, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 131 473,94 грн.

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 5 650, 00 грн. місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до платіжних доручень № 5339 від 03.07.2012 року, № 473 від 11.07.2012 року, № 509 від 23.07.2012 року відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 5 650,00 грн.

Також місцевий господарський суд відмовив у стягненні 2 079, 39 грн. -суми, на яку позивачем збільшено розмір відсотків за договором у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи детального розрахунку на вказану суму. Таким чином, господарський суд Львівської області вирішив, що до задоволення підлягає 123 744,55 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимоги по поверненню об'єкту лізингу, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно акту державного виконавця від 25.07.2012 року підтверджується передача об'єкту лізингу -екскаватора позивачу, що не заперечується сторонами.

Крім цього, відмовляючи в частині стягнення збитків в розмірі 9 600,00 грн., завданих невиконанням умов договору, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що позивач вважає такі збитки судовими витратами на правову допомогу, однак не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Кварталбуд», подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Зокрема, в апеляційній скарзі та письмових поясненнях (том ІІ, а.с. 107) апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі посилаючись на ст. 79 ГПК України, а також безпідставно відхилено клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору -ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс».

Крім цього, відповідач стверджує, що в силу ст. 782 ЦК України, якою врегульовані загальні положення про найм, видом якого є лізинг, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що відмова від договору фінансового лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 23.5 Загальних умов договорів фінансового лізингу, усі повідомлення сторін за договором «... повинні бути зроблені по факсу (за

умови наявності підтвердження про доставку такого факсимільним апаратом) поштою

рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручені уповноваженому

працівникові лізингодавця або лізиногодержувача під розписку».

Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повідомлення № 207/05 від 22.05.2012 року про відмову від договору, відтак суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що позивач реалізував своє право на відмову від договору та належним чином повідомив відповідача (лізиногодержувача) про припинення договору.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Кварталбуд»без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що твердження апелянта про те, що відмова від договору вважається вчиненою з моменту одержання апелянтом повідомлення від договору не відповідає дійсності, оскільки відповідно до статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від договору фінансового лізингу вважається вчиненою з моменту коли інша сторона довідалась або могла довідатись про таку відмову.

Позивач надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, підтвердженням чого є квитанція та опис вкладення у цінний лист, який знаходиться у матеріалах справи. Отже, позивач здійснив всі необхідні та можливі дії для повідомлення відповідача про відмову від договору, відповідно апелянт мав можливість довідатись про цю відмову.

Також, позивач зазначає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у зупиненні провадження на тій підставі, що між собою справа № 5015/3181/12 та дана справа не були пов'язані, оскільки апелянт звертався з позовною заявою до позивача про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Крім цього, позивач вважає, що безпідставною є вимога відповідача про залучення до участі у справі ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс Плюс», з тих підстав, що останній знаходиться в матеріальних відносинах з ТзОВ «Кварталбуд»(щодо предмета спору), відповідно прийняте місцевим господарським судом рішення вплине на права та інтересів ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс Плюс», оскільки у відповідача не виникло право власності на обладнання, він не мав права розпоряджатися ним, виходячи з розділу 6 Загальних Умов, Закону України «Про фінансовий лізинг»та норм Цивільного кодексу України.

При розгляді матеріалів справи судовою колегією встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.06.2010 року між позивачем (Лізингодавцем), відповідачем (Лізингоодержувачем) та ТзОВ з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №С/С/34-10. Згідно з п. 1.1. цього договору продавець зобов'язується продати та поставити, а покупець -прийняти та оплатити гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 320С, що був у використанні.

На виконання умов цього договору позивач придбав у продавця вищевказане обладнання, що підтверджується актом приймання - передачі від 16.07.2010 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін (в тому числі відповідача) та скріплений печатками товариств.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено, що 31.08.2010 року право власності на вищезазначений екскаватор зареєстровано за позивачем, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини від 31.08.2010 року серії АС №007527.

Крім цього, 24.06.2010 року між ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТзОВ «Кварталбуд»підписано:

- Загальні Умови договорів фінансового лізингу (том І, а.с. 26-59), відповідно до п. 2.2. яких сторони погодили, що ці Загальні Умови застосовуються до всіх договорів фінансового лізингу, які будуть укладені між позивачем і відповідачем, та в тексті яких буде прямо міститися відповідне посилання на ці Загальні Умови.

- Договір фінансового лізингу № UA12L-10-02 від 24.06.2010 року (т. 1, а.с. 17-22), у відповідності до п. 2.2. якого цей Договір укладено відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору фінансового лізингу, Лізингодавець зобов'язується придбати у Продавця у власність Предмет Лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його Лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на Предмет Лізингу до Лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Згідно з п. 3.1. Договору характеристики й дані, які дозволяють визначити Предмет Лізингу, що передається Лізингодавцем у лізинг Лізингоодержувачу за цим Договором, зазначені в Специфікації, що є Додатком № 1 (т. 1 а.с. 23) до цього Договору, з якої вбачається, що предметом лізингу є гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 320С, що був у використанні, серійний номер CAT0320CTMAA00402.

Відповідно до акта приймання-передачі обладання №14 від 16.07.2010 року, позивач передав, а відповідач прийняв зазначений вище екскаватор (т.1, а/с 81)

У відповідності до п. 4.5. Договору Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком № 3 до цього Договору, збільшеному відповідно до п. 4.4. цього Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 6.1. Договору строк Лізингу для цілей даного Договору становить 36 місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.06.2010 року ТзОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (Лізингодавець) та ТзОВ «Кварталбуд»(Лізингоодержувач) укладено Додаткову угоду № 1, та Додаткову угоду № 2 від 31.10.2011 року до договору фінансового лізингу № UA12L-10- якими сторони погодили уточнений загальний графік платежів за Договором.

Так, відповідно до Додаткової угоди №2 від 31.10.2011 року (т. 2, а/с 81), кінцевою датою сплати лізингового платежу №17 за грудень 2011 року є 01.01.2012 року, за січень 2012 року -01.02.2012 року, за лютий 2012 року -01.03.2012 року, за березень 2012 року -01.04.2012 року, за квітень 2012 року -01.05.2012 року, за травень 2012 року -01.06.2012 року.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надіслано на адресу відповідача повідомлення № 160/04 від 20.04.2012 року (том І, а.с. 139-140), в якому вказав про порушення відповідачем умов договору у зв'язку з несплатою останнім лізингових платежі з грудня 2011 року та зазначив, що у випадку несплати заборгованості позивач змушений буде відмовитись від договору та вимагати повернення предмету лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса. Дане повідомлення надіслане відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (том І, а.с. 141) і поштовою квитанцією (том І, а.с. 142) та отримане останнім 07.05.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 143).

Оскільки, відповідач не виконав вимоги повідомлення № 160/04 від 20.04.2012 року та не сплатив заборгованість по лізингових платежах, позивач надіслав відповідачу повідомлення № 207/05 від 22.05.2012 року (том І, а.с. 119) про сплату заборгованості по лізингових платежах за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно в сумі 111 834,00 грн. та пені, нарахованої на підставі п. 14.10 Загальних умов фінансового лізингу, в розмірі 5 144,71 грн.. Крім цього, з огляду на порушення умов договору та враховуючи положення статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовився від договору лізингу. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист (том І, а.с. 122, 123).

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Крім того, норма ч. 2 ст. 806 ЦК України, встановлює, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 ГК України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, між сторонами укладено договір фінансового лізингу № UA12L-10-02 від 24.06.2010 року (том І, а.с. 17-22), за умовами якого, лізингодавець (позивач) зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу (екскаватор), і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Крім цього, сторони погодили (п. 3.4.3 Загальних умов), що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі та, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу), а також процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 цього договору (п.п. 4.1, 4.5 Договору).

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком №3 до цього договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Кінцевою датою сплати лізингових платежів (пункт 1.2.32 Загальних умов) є кінцева дата сплати чергового лізингового платежу за відповідний період нарахування, вказана в загальному графіку платежів. Додатковою угодою № 1, 2 до Договору від 16 липня 2010 року та від 31 жовтня 2011року сторони узгодили уточнений загальний графік платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначив позивач та не заперечив відповідач, останній з грудня 2011 року припинив сплачувати лізингові платежі, в наслідок чого за період з грудня 2011 року по травень 2012 року виникла заборгованість у розмірі 131 473,94 грн.

При розгляді справи місцевим господарським судом, відповідач частково погасив заборгованість в сумі 5 650,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5339 від 03.07.2012 року; № 473 від 11.07.2012 року; № 509 від 23.07.2012 року, а тому місцевий господарський суд правомірно в цій частині стягнення заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Окрім цього, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про необхідність відмови у позові в частині стягнення 2 079,39 грн., оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок на вказану суму, у зв'язку з чим неможливо з'ясувати та встановити правомірність їх нарахування.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованого задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по лізингових платежах в розмірі 123 744,55 грн.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, визначених статтею 611 Цивільного кодексу України, є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Частинами 1 та 3 статті 615 Цивільного кодексу України нормовано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом. Отже, спеціальним законом сторонам договору фінансового лізингу надано право на власний розсуд визначити умови та підстави відмови від договору.

Відповідно до пункту 3.1.2 Загальних умов, лізингодавець має право відмовитися від договору у випадках, передбачених чинним законодавством, договором або загальними умовами.

Пунктом 17.2.1 Загальних умов, передбачено, що лізингодавець вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку, якщо лізингоодержувач не здійснив у строк, встановлений у відповідному договорі, сплату двох лізингових платежів підряд, або здійснив неповну сплату двох лізингових платежів підряд, або прострочив повністю або частково сплату одного лізингового платежу й не погасив заборгованість протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Пунктом 17.3 Загальних умов договору встановлено, що у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з п. 17.2 Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку наведеного в п. 17.2 загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення № 160/04 від 20.04.2012 року (том І, а.с. 139-140), в якому вказав про порушення відповідачем умов договору у зв'язку з несплатою останнім лізингових платежі та повідомив про свій намір відмовитись від договору у випадку незадоволення вимог щодо погашення заборгованості. Дане повідомлення надіслане відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (том І, а.с. 141) і поштовою квитанцією (том І, а.с. 142), а факт отримання повідомлення відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 143).

22.05.2012 року позивач на виконання п. 17.3 Загальних умов договору, надіслав відповідачу повідомлення № 207/05 (том І, а.с. 119) про сплату заборгованості по лізингових платежах за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року включно в сумі 111 834,00 грн. та пені, нарахованої на підставі п. 14.10 Загальних умов фінансового лізингу, в розмірі 5 144,71 грн.. Крім цього, з огляду на порушення умов договору та враховуючи положення статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», пункту 17.2 Загальних умов, позивач відмовився від договору лізингу. Зазначене повідомлення було надіслано відповідачу 22.05.2012 року, про що свідчить поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист (том І, а.с. 122, 123).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки відповідач у справі допустив порушення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у встановлені договором строки, за яке у позивача виникає право на відмову від договору, відповідно позивач правомірно реалізував таке право у спосіб, визначений пунктом 17.3 Загальних умов та відмовився від договору.

Щодо покликаннь апелянта в апеляційній скарзі на факт неналежного повідомлення відповідача про припинення договору фінансового лізингу, колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими та такими, що спростовані вищенаведеним. Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до загальних умов договору (п. 23.5), всі повідомлення направляються сторонами одна одній за адресами та іншими реквізитами, які зазначені у відповідному договору. Так, в договорі в якості адреси відповідача для кореспонденції вказана юридична адреса останнього -79053, м. Львів, вул.. Княгині Ольги, 1-5, за якою і направляв позивач всю поштову кореспонденцію, в тому числі повідомлення № 160/04 від 20.04.2012 року та № 207/05 від 22.05.2012 року.

Цінний лист з описом вкладення № 0100191196265 (том І, а.с. 122-123) надійшов до відділення поштового зв'язку 25.05.2012 року і в цей же день повідомлення про надходження листа доставлене на адресу вул.. Княгині Ольги, 1-5, м. Львів ТзОВ «Кварталбуд». Однак, за закінченням терміну зберігання і неявкою адресата за одержанням лист, останній повернуто на зворотною адресою, про що свідчить лист-відповідь Київської міської дирекції УДП ПЗ «Укрпошта»№ 303/15-475 від 17.08.2012 року (том ІІ, а.с. 134).

Крім цього, позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про повернення предмету лізингу (екскаватора) у зв'язку з відмовою від договору та у зв'язку з тією обставиною, що станом на 28.05.2012 року відповідач об'єкт оренди не повернув у відповідності до п. 18.2 загальних умов договору.

Місцевий господарський суд приймаючи рішення у справі в частині повернення предмету лізингу, прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки актом державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Львівській області від 25.07.2012 року, підтверджується повернення лізингоодержувачем (ТзОВ «Кварталбуд») лізингодавцю (ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна») предмету лізингу -гідравлічного екскаватора Caterpillar, модель 320С, серійний номер CAT0320CTMAA00402.

Однак, колегія суддів з даним висновком погодитись не може, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, зокрема, у випадку припинення існування спору.

Припинення провадження у справі на підставі згаданої норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року).

Як вбачається із матеріалів справи, на момент подання позовної заяви, предмет спору щодо повернення об'єкту лізингу існував і вимога позивача про повернення об'єкту лізингу ґрунтувалась на обставинах несвоєчасного внесення лізингоодержувачем лізингових платежів, що дає право лізингодавцю відмовитись від договору в односторонньому порядку і як наслідок припинення дії договору.

Однак, в процесі розгляду справи, екскаватор повернуто позивачу, зокрема 25.07.2012 року, тобто після порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено позивачу в позові про повернення об'єкту лізингу, оскільки на момент винесення судом рішення, предмет спору в цій частині вимог, припинив існувати.

Щодо вимог позивача про стягнення 9 600,00 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в цій частині позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вищевказану суму включив до суми позовних вимог (ціни позову), покликаючись на завдані йому збитки у вигляді здійснених витрат на оплату правової допомоги, необхідних для відновлення його порушеного права. Як правову підставу для стягнення згаданої суми зазначає статті 22, 611 Цивільного кодексу України.

Однак, позивач обґрунтовуючи витрати на правову допомогу як збитки, не звернув уваги на ту обставину, що в силу Господарського процесуального кодексу України такі витрати є судовими та відшкодовуються в порядку, визначеному процесуальним законом. Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (п. 10 роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року № 02-5/78 (із змінами і доповненнями)).

Окрім цього, згідно ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обов'язковою умовою відповідальності у формі стягнення збитків є повний склад цивільного правопорушення, а саме: шкода, протиправність поведінки, вина, причинний зв'язок. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність). Однак, в спірному випадку відсутній такий елемент правопорушення, як причинний зв'язок. Цей елемент опосередковує правовий зв'язок між протиправністю та шкодою, завжди характеризується об'єктивністю, незалежністю від волі особи. Наслідком цього є те, що витрати для відновлення порушеного права повинні бути необхідними та достатніми для такого відновлення. Зазначеним умовам та ознакам здійснені позивачем витрати не відповідають.

Щодо покликань відповідача в апеляційній скарзі на безпідставну відмову у задоволенні місцевим господарським судом клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 5015/318/12 пов'язаної з даною та клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс», колегія суддів зазначає, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 1-4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Зазначеного тлумачення дотримується і Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.16 постанови № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Натомість пов'язаною відповідач вважає справу № 5015/318/12, предметом якої є визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають до виконання. З огляду на це предметом доказування у цій справі є сукупність обставин, які б свідчили про порушення нотаріусом вимог законодавства в частині визначення підстав вчинення виконавчого напису. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних доказів про те, що в провадженні даної справи неможливо дослідити докази, які становлять зазначений вище предмет доказування у справі № 5015/318/12, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у клопотанні про зупинення провадження у справі.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс», то відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями), питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Однак, у клопотанні відповідача не встановлено та не відображено, як саме рішення суду по даній справі вплине на права та обов'язки третьої особи. Крім цього, 25.07.2012 року складено акт державного виконавця про те, що на підставі виконавчого напису №1752, вчиненого 22.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко О.М. повернено лізингоодержувачем ТзОВ "Кварталбуд" на користь лізингодавця -ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»предмет лізингу -екскаватор. А тому, місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок, що у ДП «Спектр»ТзОВ «Леополіс-плюс»відсутній юридичний інтерес у даній справі.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про зміну пункту третього резолютивної частини рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у даній справі.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Кварталбуд»залишити без задоволення.

2. Пункт третій резолютивної частини рішення місцевого господарського суду змінити та викласти в редакції: «Провадження у справі за позовом ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»до ТзОВ «Кварталбуд»про стягнення заборгованості в сумі 5 650,00 грн. та зобов'язання повернути ТзОВ «Катерпіллар Файненшл Україна»гідравлічний екскаватор Caterpillar, модель 320С, серійний номер CAT0320CTMAA00402 -припинити».

3. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Хабіб М.І.