Рішення № 27842897, 19.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2012 р.Справа № 5023/3818/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" м. Харків до Військової частини А-4104 м. Чугуїв простягнення 3 509, 16 грн.

за участю представнкиів сторін:

позивача - Гур`єв В.М., довіреність №1423 від 15.06.12р.;

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Військової частини А4104 заборгованість з орендної плати в сумі 3264, 52 грн., пені в сумі 134, 20 грн., збитки від інфляції в сумі 51,05 грн. та три відсотки річних в сумі 59,39 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №267-19 від 24.06.2011р., а саме несвоєчасною сплатою орендної плати.

У призначеному судовому засіданні 19 листопада 2012 року представник позивача підтримав заявлений позов в частині стягнення з відповідача 1373,27 грн. заборгованості з орендної плати, з відшкодування витрат на електропостачання 226,03 грн., а також в частині стягнення пені в сумі 134, 20 грн., збитки від інфляції в сумі 51.05 грн. та три відсотки річних в сумі 59,39 грн. та просив суд його задовольнити. В частині стягнення 1446,65 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 218,57 грн. просить припинити провадження у справі, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заявленої до стягнення заборгованості за січень, лютий, березень 2012 року та частково за квітень 2012 року згідно платіжного доручення № U2110689 від 26.10.2012 року.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 05 листопада 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даної справи судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами). Як свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення направлені на адресу відповідача ухвали суду отримані представником відповідача.

Окрім того, матеріали справи містять відзиви на позов відповідача, в яких відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 134,20 грн., індексації боргу у розмірі 51,05 грн. та 3% річних в сумі 59,39 грн. у зв'язку із тим, що позивач не обґрунтував ці вимоги. Також відповідач зазначає, що військова частина фінансується з державного бюджету, кошти на оплату послуг надходять не завжди вчасно.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 вересня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

24 червня 2011 року, між позивачем Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ «Укртелеком» (орендодавець) та відповідачем - Військовою частиною А4104 (орендар) укладено договір оренди №267-19, відповідно до п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого на 3-му поверсі 3-поверхового будинку № 118 по вул. Харківській в м. Чугуєві Харківської області загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для встановлення обладнання зв'язку.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 01 травня 2011 року, та скріпленого їх печатками.

Пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 475,00 грн. з ПДВ за 1 кв.м та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди, орендна плата перераховується орендарем в безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом з актом про надання послуг та податковою накладною.

Крім цього, відповідно до п. 3.4. розділу 3 договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку Орендодавця у термін, визначений у п. 3.6. договору, відповідно до середньомісячної споживаної потужності встановленого орендарем обладнання, яка становить 66,9 кВт*год/місяць та діючих тарифів на електроенергію.

Відповідно до п. 12.1 договору оренди, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2011 року.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди, укладеною між сторонами 29.03.2012 року сторони внесли зміни до п. 3.1.1 та 12.1 договору та продовжили строк дії договору до 31.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем були надіслані відповідачу рахунки на оплату орендних послуг № 564211 від 31.03.2012 року, № 5914 від 30.04.2011 року; № 6224 від 31.05.2012 року, № 6339 від 30.06.2012 року, № 6594 від 31.07.2012 року.

Факт направлення відповідачу та отримання останнім вказаних рахунків підтверджується реєстром поштових відправлень та повідомленням про вручення рекомендованих листів, та не спростовано відповідачем.

Як зазначає позивач, орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування електроенергії, внаслідок чого, у відповідача станом на 15.08.2012 року, за період з січня 2012 року по червень 2012 року, виникла заборгованість в сумі 3264,52 грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Позивач в позовній заяві та в уточненнях позовної заяви вказував, що у відповідача, станом на 15.08.2012 року за період з січня 2012 року по червень 2012 року, виникла заборгованість з орендної плати в сумі 2819,92 грн. та з відшкодування витрат на електропостачання в сумі 444,60 грн.

Як свідчать матеріали справи, 26 жовтня 2012 року позивачу, відповідно до платіжного доручення № U2110689 від 26.10.2012 року, від відповідача надійшло 1665,22 грн., які віднесені позивачем як часткове погашення суми 1446,65 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 218,57 грн. за січень, лютий, березень 2012 року та частково за квітень 2012 року.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що на момент розгляду справи, після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач добровільно задовольнив позовні вимоги в сумі 1665,22 грн., суд вважає що провадження у справі в частини стягнення з відповідача 1446,65 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат на електропостачання в сумі 218,57 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 1599,30 грн. та по відшкодуванню витрат на електроенергію в сумі 226,03 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Заявлена до стягнення заборгованість не спростовується відповідачем у наявних в матеріалах справи відзивах на позов.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 267-19, який був укладений між сторонами по справі 24 червня 2011 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 1373,27 грн. та витрат на електроенергію в сумі 226,03 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.2 договору оренди сторонами встановлено, що у разі заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа місяця до дати погашення заборгованості..

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за період з 16.02.2012 року по 15.08.2012 року склала 134,20 грн. та підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 134,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період з 16.02.2012 року по 15.08.2012 року, нараховано 3% річних в розмірі 59,39 грн. та інфляційні в сумі 51,05 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача що позивачем не обґрунтовано заявлені до стягнення пеню, інфляційні та річні, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач, згідно положень ст. 33 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, документально підтвердив заявлену до стягнення заборгованість, надавши її повний та обґрунтований розрахунок.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А4104 (63500, Харківська область, м. Чугуїв, м-р. Авіатор, код ЄДРПОУ 07785381, п/р № 35215002000298 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07785381) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р 26003592, ХОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) заборгованість з орендної плати у розмірі 1373,27 грн., витрати з електроенергії в сумі 226,03 грн., пеню в розмірі 134,20 грн., 3% річних у розмірі 59,39 грн., інфляційні в сумі 51,05 грн, 1609,50 грн. судового збору.

В частині стягнення 1665,22 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.11.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.