Рішення № 27842395, 29.11.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 р. Справа № 5024/1613/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Бабіжаєві К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Прогрес", м. Херсон,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп", м. Херсон,

про стягнення 131439,81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Спогіс А.В., представник, довіреність від 25.10.2012р.;

від відповідача - Димченко О.П., представник, довіреність від 05.06.2012р.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Прогрес" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп" (відповідач) заборгованість у розмірі 131439,81 грн., з якої: 112534,08 грн. - сума основного боргу та 18905,73 грн. - сума пені. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу від 16.08.2010 р., положення ст.ст. 253, 509, 525, 526, 530, 610, 612, ЦК України та положення ст. 173, 175, 193, 230, 231, 232 ГК України.

22.11.2012 р. позивачем подано до суду витребувані ухвалою документи. Дані документи прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

22.11.2012р. представником відповідача подано до суду відзив на позов та витребувані ухвалою документи. Даний відзив та документи прийняті судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 112534,05 грн. та суми пені у розмірі 7561,68 грн. визнав у повному обсязі. Щодо стягнення суми пені в розмірі 11344,05 грн., на думку відповідача, не підлягає задоволенню, оскільки вона нарахована в порушення вимог ст. 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 16.08.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (надалі - договір).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а останній зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1). Кількість та найменування товару вказані у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2).

Згідно п. 4.2 договору 50% вартості товару покупець сплачує в строк 3 банківських днів, з моменту отримання товару; залишок суми в розмірі 50% вартості товару покупець сплачує в строк до 16.05.2012р.

На виконання умов договору позивач 27.08.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 204500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000002 від 27.08.2010р. (а.с. 7).

Відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 112534,08 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 26.11.2012р. та банківською випискою з особового рахунку позивача.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою боргу становить 112534,08 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обов'язку продавця по передачі товару відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 112534,08 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 112534,08 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 18905,73 грн. пені.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Відповідно до п. 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р., положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягають стягненню.

Згідно розрахунку пені, зазначеного в позовній заяві, закінчення періоду стягнення пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки позивачем визначено 31.10.2012р. Сума пені за розрахунком позивача складає 18905,73 грн. (а.с. 3).

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені (за період, визначений позивачем) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня, розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення112534,0817.05.2012 - 31.10.20121687,5000%0,041%7748,25

Сума пені становить 7748,25 грн. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 7748,25 грн. Пеня в сумі 11157,48 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Крес Автогруп" (73000, м. Херсон, вул. М.Фортус, 36, код ЄДРПОУ - 32479587) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Прогрес" (73000, м. Херсон, вул. Ладичука, 150, код ЄДРПОУ - 351200153) суму основного боргу у розмірі 112534,08 грн., суму пені у розмірі 7748,25 грн. та 2405,65 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.12.2012 р.

Суддя С.В. Нікітенко