Ухвала суду № 27841762, 04.12.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"04" грудня 2012 р.

№ 5017/2012/2389

Суддя Зеленов Г.М., розглянувши матеріали від 30.11.2012р., які зареєстровані за № 5583/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України (далі УПФУ) в Саратському районі Одеської області (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 17(25). Код ЄДРПОУ 24528591) до Боржника: Комунального підприємства (далі КП) „САРАТА” (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 44. Код ЄДРПОУ 35804820).

про визнання боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 30.11.2012р. УПФУ в Саратському районі Одеської області звернулося до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство КП „САРАТА” за загальною процедурою банкрутства, відповідно до ст.ст. 6,7,11 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон №2343-ХІІ), оскільки боржник неспроможний виконати свої грошові зобов’язання щодо сплати боргу по страховим внескам до УПФУ та штрафним санкціям і пені на загальну суму 386 650 грн. 03 коп. протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Заява УПФУ в Саратському районі Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство боржника КП „САРАТА” - підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до ст.4-1 ГПК України та п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (№ 2343-ХІІ).

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ) ”кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”.

Ініціюючим кредитором, УПФУ в Саратському районі Одеської області подано заяву про порушення справи про банкрутство КП „САРАТА” за загальною процедурою та визнання його кредитором до боржника на загальну суму 386 650 грн. 03 коп. Вказана заборгованість виникла на підставі постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі № 1570/517/2012 на загальну суму 277 305грн. 11 коп. та виконавчого листа по даній справі від 29.05.2012р.; вимоги № Ю-163 від 06.06.2012р. на суму 30 495 грн. 11 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 01.08.2012р., вимоги № Ю-63 від 04.07.2012р. на суму 30 413 грн. 24 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 01.08.2012р., вимоги № Ю-63 від 02.08.2012р. на суму 48 436 грн. 57 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 24.08.2012р.

При визначенні розміру вимог за грошовими зобов’язаннями господарським судам слід враховувати, що грошове зобов’язання (абзац сьомий статті 1 Закону (№ 2343-ХІІ) –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов’язань боржника не зараховується недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

До складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання з виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 Постановою пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".

Сума основного боргу згідно постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі № 1570/517/2012 становить 219 159 грн. 43 коп. у сумі із останніми вимогами 328 504грн. 35 коп., що менше чим 300 мінімальних заробітних плат.

Крім того, ініціюючим кредитором до заяви не надано матеріалів виконавчого провадження по примусовому стягненню заборгованості з КП „САРАТА” на підставі виконавчого листа та вимогам про сплату боргу.

Статтею 13 Закону України про "Державний бюджет на 2012 рік" встановлено мінімальну заробітну плату на 2012 рік: з 1 жовтня -1118 грн. Таким чином, безспірні вимоги ініціюючого кредитора повинні складати: 1118 грн. х 300 = 335400 грн., вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону (№2343-ХІІ) ознаками неплатоспроможності боржника є: грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати, вимоги мають бути безспірними, вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов’язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

В першу чергу всі зазначені умови оцінюються судом при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, остаточна ж оцінка надається безпосередньо в підготовчому засіданні.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону (№2343-ХІІ) встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

За змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, безспірність вимог кредиторів та неплатоспроможність боржника повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з системного аналізу положень Закону (№2343-ХІІ ) процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження. Отже, без виконавчого провадження факт неплатоспроможності боржника не може мати місце.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 30 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що відповідно до норм законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування”.

Згідно з ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, при порушенні провадження у справі про банкрутство органи ПФУ повинні надати суду докази вжиття заходів з погашення заборгованості боржника перед бюджетами та/або державними цільовими фондами відповідно до Закону (№ 2181-III).

Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

Статтею 1 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Таким чином, ініціюючим кредитором - УПФУ в Саратському районі Одеської області не надано доказів безспірних вимог і доказів неплатоспроможності божника щодо грошових вимог, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати, вимоги мають бути безспірними, вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому заява УПФУ в Саратському районі Одеської області підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 5, 9, Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 17(25). Код ЄДРПОУ 24528591) про порушення провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства „САРАТА” (68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Чкалова, 44. Код ЄДРПОУ 35804820) - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 38 аркушах.

Суддя Зеленов Г.М.