Рішення № 27840714, 22.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/13249-2012 22.11.12

За позовомПрокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. КиєвудоКомунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороніпозивачаУправління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києвіпростягнення 441 870,44 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від прокуратури:Бондарчук І.П.від позивача:Бондар М.В.від відповідача:Бичківська-Яновенька І.С.від третьої особи:Левченко Л.О.

Обставини справи:

Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі -РВ ФДМУ по м. Києву) з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»(надалі -КП КМР «Київдорсервіс») про стягнення 373 845,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4764 на виконання умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 462,10 кв. м., натомість відповідач свого грошового зобов'язання належним чином не виконав, в зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 373 845,58 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 051,94 грн., збитків від інфляції у розмірі 1 504,89 грн. та штраф у розмірі 10 551,05 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2012 р. розгляд справи відкладено до 12.11.2012 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів та залучено Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Прокурор в судове засідання 12.11.2012 р. з'явився та надав заяву згідно якої просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 424 446,62 грн. інфляційні нарахування в розмірі 1 966,88 грн., пеню в розмірі 2 723,54 грн. та 3% річних в розмірі 12 733,40 грн.

В судових засіданнях 12.11.2012 р. та 19.11.2012 р. оголошувалась перерва до 19.11.2012 р. та 22.11.2012 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів.

Прокурор в судове засідання 22.11.2012 р. з'явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 22.11.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.2012 р. з'явився, надав письмовий відзив згідно тексту якого не погоджується з сумою боргу, посилаючись на те, що листом від 30.03.2012 р. балансоутримувача було повідомлено про припинення дії Договору оренди з 01.04.2012 р., а листом від 09.04.2012 р. № 17/763 направленні відповідні акти на повернення нерухомого майна загальною площею 462,10 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 54 з проханням прийняти майно з оренди шляхом підписання вказаних актів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Комунальним підприємством Київської міської ради «Київдорсервіс» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4764 (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухому майно -нежитлові приміщення (далі - Майно) загальною площею 462,10 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 54, (341,80 кв.м. -на другому поверсі та 120,00 кв. м. на цокольному поверсі будівлі), що перебуває на балансі Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (балансоутримувач) вартість якого визначається згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 червня 2009 р. і становить 4 949 460,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення центрального пункту керування автоматизованої системи управління транспортом в м. Києві. (п.1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -червень 2009 року -61 868,25 грн. Оренда плата за перший місяць оренди -грудень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень місяці 2009 року.

В пункті 3.3. Договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.3 Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 18.12.2009 р. до 18.12.2010 р. (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору сторонами 18.12.2009 р. було підписано акт приймання-передавання орендованого майна, відповідно до якого РВ ФДМУ передало, а КП КМР «Київдорсервіс»прийняло в користування нежилі приміщення загальною площею 462,10 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 54.

Згідно п. 10.3 Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

21.06.2011 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № 4764/02 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 4764 від 18.12.2009 р. згідно п. 1.1. якого сторони погодили продовжити термін дії Договору оренди від 18.12.2009 р. № 4764 до 18.12.2011 р. та у відповідності з п. 1.2 погодили та підписали розрахунок орендної плати на 2011 р. (Додаток № 3 до Договору).

Прокурор вказує, що відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав у зв'язку із чим за період з жовтня 2011 р. по вересень 2012 р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 424 446,62 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності з п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічне твердження міститься в ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи інших Додаткових угод, які б продовжували термін дії Договору після 18.12.2011 р. сторонами підписано не було, сторони в місячний строк з жодними запереченнями та повідомленнями про бажання припинити дію договору не звертались, а тому договір вважається пролонгованим на раніше укладений строк.

Таким чином, Договір оренди № 4764 з 18.12.2011 р. пролонговано на 12 місяців, а тому у спірний період (з жовтня 2011 року по вересень 2012 року) він був чинний.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення прокурора до суду заборгованості у розмірі 424 446,62 грн., яка утворилась за період з жовтня 2011 р. по вересень 2012 р. у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів в частині, що відповідно до п. 3.6 Договору підлягала перерахуванню на користь державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача листом від 02.08.2012 р. № 30-05/7324 в якому просив в строк до 10.08.2012 р. погасити існуючу заборгованість.

Відповідач на вказаний лист відповіді не надав, існуючої заборгованості у встановлений строк не погасив.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 424 446,62 грн. за період з жовтня 2011 р. по вересень 2012 р. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що Договір припинився на підставі листа №7/681 від 30.03.2012 р. судом відхиляються з наступних підстав.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 10.6, 10.6.3 Договору встановлено, що чинність цього договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Статтею 784 Цивільного кодексу України передбачено випадки односторонньої відмови наймача від договору оренди, проте викладені відповідачем в листі №7/681 від 30.03.2012 р. обставини не підпадають під визначення випадків коли договір може бути розірваний на вимогу наймача.

Таким чином, підстави вважати Договір розірваним згідно листа № 7/681 від 30.03.2012 р. відсутні.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

КП КМР «Київдорсервіс»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Посилання відповідача на те, що йому чинилися перешкоди у вигляді опечатування приміщень судом відхиляються з огляду на те, що по-перше, на наявних в матеріалах справи фотографіях різні дати, по-друге, відповідачем не доведено, що це якимось чином перешкоджало потраплянню чи знаходженню в приміщенні, по-третє, актом обстеження від 25.10.2012 р. підтверджується знаходження відповідача в орендованих приміщеннях.

Відповідач з листами щодо неможливості його потрапляння в орендовані приміщення до позивача не звертався, жодних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем перешкод в користуванні майном відповідачем не надано, а матеріали справи не містять.

Зі слів представника відповідача оплата припинена через відсутність бюджетного фінансування для здійснення таких видатків, що не звільняє відповідача від обов'язку виконувати Договір.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з КП КМР «Київдорсервіс»заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 424 446,62 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 723,54 грн., збитки від інфляції у розмірі 1 966,88 грн. та штраф у розмірі 12 733,40 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3.8 Договору сторони передбачили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Позивач нараховує штраф з розрахунку 3% від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 733,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд відзначає наступне .

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована не своєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Як вбачається із наданого розрахунку позивач нараховує пеню окремо за кожен місяць на суму орендної плати, яка мала б бути сплачена відповідачем, а саме: на суму заборгованості за березень (36 756,90 грн.) за період з 24.04.2012 р. по 10.05.2012 р., на суму заборгованості за квітень (36 756,90 грн.) за період з 11.05.2012 р. по 10.06.2012 р., на суму заборгованості за травень (36 646,63 грн.) за період з 11.06.2012 р. по 10.07.2012 р., на суму заборгованості за червень (36 536,69 грн.) за період з 11.07.2012 р. по 10.08.2012 р., на суму заборгованості за липень (36 463,61 грн.) за період з 11.08.2012 р. по 10.09.2012 р., на суму заборгованості за серпень (36 354,22 грн.) за період з 11.09.2012 р. по 22.10.2012 р. проте, суд здійснює перерахунок пені виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а відтак правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендної плати за травень 2012 р. з 12.06.2012 р., оскільки 10-те число (останній день строку виконання грошового зобов'язання) в наведеному місяці припадає на вихідний день.

За перерахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача в межах визначених позивачем періодах (згідно наданого розрахунку) за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 2 707,48 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені (16,06 грн.) необхідні відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (невірний період прострочення згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі № 23/225 та 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011

Стосовно заявленого до стягнення індексу інфляції суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62 97р.

Згідно із наданим розрахунком, нарахування інфляційних втрат здійснюється позивачем також окремо за кожен місяць на суму орендної плати, яка мала б бути сплачена відповідачем, а саме: на суму заборгованості за жовтень 2011 р. (36 391,56 грн.) за період з 11.11.2011 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за листопад 2011 р. (36 427,95 грн.) за період з 11.12.2011 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за грудень 2011р. (36 500,81 грн.) за період з 11.01.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за січень 2012 р. (36 573,81 грн.) за період з 11.02.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за лютий 2012 р. (36 646,96) з 11.03.2012 р. по 30.03.2012 та на суму 22 646,96 грн. з 31.03.2012 по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за березень 2012р. (36 756,90 грн.) за період з 11.04.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за квітень 2012 р. (36 756,90грн.) за період з 11.05.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за травень 2012 р. (36 646,63 грн.) за період з 11.06.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за червень 2012 р. (36 536,69 грн.) за період з 11.07.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за липень 2012 р. (36 463,61 грн.) за період з 11.08.2012 р. по 22.10.2012 р., на суму заборгованості за серпень 2012 р. (36 354,22 грн.) за період з 11.09.2012 р. по 22.10.2012 р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за травень, червень, липень та серпень 2012 р., які мають від'ємне значення, та за квітень, жовтень 2012 р. в яких індекс інфляції має нульове значення, а тому з урахуванням вкладеного суд здійснює перерахунок індексу інфляції.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат в межах визначених в розрахунку періодів та сум, на які здійснюється нарахування, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат задоволенню не підлягає, оскільки має від'ємне значення.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 361 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Абзац 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також майна у випадках, передбачених законом, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно із п. 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом Фонду державного майна України №678 від 15.05.2012 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктами 4, 4.4 Положення визначено, що основним завданням регіонального відділення є здійснення повноважень орендодавця державного майна.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву є державним органом уповноваженим здійснювати функції орендодавця у даних спірних відносинах.

Крім того, умовами Договору передбачено, що 50% орендної плати перераховується до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, прокурор Солом'янського району міста Києва згідно діючого законодавства наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»на користь Державного бюджету України заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 424 446,62 грн., пені у розмірі 2 707,48 грн. та штрафу у розмірі 12 733,40 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 16,06 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 966,88 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов прокурора Солом'янського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»(03151 м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 56; ідентифікаційний код 32955518) в дохід Державного бюджету України (за реквізитами: одержувач -УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача -37995466, банк одержувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31112093700011, МФО 820019, КЕКД 22080200, назва -плата за оренду майна бюджетних установ) заборгованість у розмірі 424 446 (чотириста двадцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 62 коп., пеню у розмірі 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 48 коп., штраф у розмірі 12 733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Державного підприємства «Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс»»(03151 м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 56 ідентифікаційний код 32955518) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 797 (вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 74 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 26.11.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко