Рішення № 27840237, 16.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.10.12 р. Справа № 5006/33/69/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м.Донецьк (ідентифікаційний код 23182908)

до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33161769)

про стягнення основного боргу за договором №4997/836 від 08.06.2010р. в сумі 1047,33грн., 3% річних у розмірі 51,73грн., інфляційних втрат у розмірі 47,13грн., штрафу у розмірі 73,31грн.

за участю представників:

від позивача: Христич О.О. за довіреністю №2030/04 від 10.09.2012р.,

від відповідача: Крікунова Н.М. за довіреністю №9-591 від 30.12.2011р.

Позивач, Державне підприємство «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №4997/836 від 08.06.2010р. в сумі 1047,33грн., 3% річних у розмірі 51,73грн., інфляційних втрат у розмірі 47,13грн., штрафу у розмірі 73,31грн.

Ухвалою від 27.08.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/69/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії (суддя Сич Ю.В.).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.09.2012р. справу №5006/33/69/2012 передано на розгляд судді Овсянніковій О.В.

Розпорядженням заступник голови господарського суду Донецької області від 16.10.2012р. справу №5006/33/69/2012 передано на розгляд судді Сич Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №4997/836 від 08.06.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1047,33грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 51,73грн., інфляційних втрат у розмірі 47,13грн., штрафу у розмірі 73,31грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №4997/836 від 08.06.2010р. та додатків до нього, розрахунку вартості, акту здавання-приймання виконаної роботи від 16.12.2010р., претензії №506/04 від 28.02.2011р., листа №9/9 від 17.03.2011р., рахунку-фактури №4997 від 08.06.2010р.,платіжного доручення №6044 від 23.11.2010р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 509, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.

16.10.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким зазначив, що на підприємстві значиться заборгованість відповідача перед позивачем за договором №4997/836 від 08.06.2010р. у розмірі 1047,33грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою, яку долучено до відзиву. Також просив суд застосувати строки позовної давності до штрафних санкцій в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

08.06.2010р. між Державним підприємством «Донецький експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці» (виконавець) та ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (замовник) укладено договір №4997/836 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу: експертиза змін до проекту «Підготовка та відпрацювання 7 біс західної лави пл.L1 «ВП «Шахта ім.Челюскінців» на відповідність НПАОП та промислової безпеки (п.1.1. Договору). За п.1.3. Договору замовник зобов'язується оплатити роботу та прийняти її.

Доказів визнання вищевказаного договору недійсним суду не представлено.

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.10.1. Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2010 року, а в частині невиконання зобов'язань, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності до п.2.1. Договору загальна вартість роботи, передбаченої п.1.1. цього договору є договірною і складає 2094,66грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 349,11грн., що підтверджується протоколом узгодження договірної вартості роботи (додаток №1 до цього договору).

Згідно з п.2.2. Договору замовник протягом 7 (семи) банківських днів після отримання від виконавця рахунку та підписання договору зобов'язується здійснити 50% передоплату договірної вартості роботи, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 10-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи.

Як вбачається з протоколу узгодження договірної вартості роботи, сторонами встановлено суму вартості роботи за Договором у розмірі 2094,66грн.

Відповідно до платіжного доручення №6044 від 23.11.2010р., копія якого міститься в матеріалах справи, замовником перераховано виконавцю передплату за Договором у розмірі 1047,33грн.

За п.4.1. Договору здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за підсумками виконаної роботи виконавець надає замовнику висновок про результат виконаної роботи разом з оригіналом акту здавання-приймання виконаної роботи.

Так, сторонами 16.12.2010р. складено акт здавання-приймання виконаної роботи, який підписаний представниками з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи замовником прийняті без заперечень.

Однак, у встановлений Договором термін замовник не сплатив підряднику залишкову суму вартості виконаних робіт, у зв'язку із чим, з 27.12.2010р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором у розмірі 1047,33грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт та підпадає під регулювання статей 887-891 Цивільного кодексу України.

За частиною 1 статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до частини 2 статті 887 Цивільного кодексу України до договору підряду на проведення проектних робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відповідачем надано бухгалтерську довідку за підписом головного бухгалтера Сичової А.С., за якою підтверджено станом на 01.09.2012р. наявність боргу відповідача перед позивачем у розмірі 1047,33грн. по акту виконаних робіт за Договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1047,33грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 51,73грн. за період з 27.12.2010р. по 20.08.2012р., інфляційні втрати у розмірі 47,13грн. за період січень 2011р. - серпень 2012р., штраф у розмірі 73,31грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначена суму нарахування, у зв'язку із чим, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 51,73грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що у при здійсненні розрахунків за період з січня 2011р. по серпень 2012р. позивачем допущено помилку в частині визначення суми інфляційних втрат.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат у відповідності з вимогами листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд визначив, що розмір інфляційних втрат нарахованих за період з січня 2011р. по серпень 2012р. становить 43,36грн.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 43,36грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 73,31грн., господарським судом встановлено наступне.

У відповідності до п.5.5. Договору за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань, винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для вимог про стягнення штрафу застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, перебіг позовної давності щодо стягнення штрафу за невиконане грошове зобов'язання у розмірі 1047,33грн. починається з 27.12.2010р. та закінчується 27.12.2011р.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи нормативні приписи та заяву відповідача, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціального строку позовної давності щодо стягнення штрафу, відповідно до чого, позовні вимоги щодо стягнення штрафу розмірі 1047,33грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задовлених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 261, 267, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 549, 610, 612, 625, 887 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України», м.Донецьк до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення основного боргу за договором №4997/836 від 08.06.2010р. в сумі 1047,33грн., 3% річних у розмірі 51,73грн., інфляційних втрат у розмірі 47,13грн., штрафу у розмірі 73,31грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) на користь Державного підприємства «Донецький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (83015, м.Донецьк, вул.Челюскінців, буд.167а, ідентифікаційний код 23182908) суму основної заборгованості у розмірі 1047,33грн., 3% річних у розмірі 51,73грн., інфляційних втрат у розмірі 43,36грн., судовий збір у розмірі 1507,77грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2012р.

Суддя Сич Ю.В.