Рішення № 27840040, 30.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/24/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.12 Справа № 5009/2770/12

За позовом Приватного підприємства «Індустріал-Дом»(69067, м. Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 57, кв. 40)

до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»(69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, буд. 44)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Штабовенко Д.В. -представник за довіреністю № 37/1728 від 18.05.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 23.07.12. звернулось Приватне підприємство «Індустріал - Дом»з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»про визнання недійсним Договору № 19 купівлі-продажу майна від 16.07.12., укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат»та Приватним підприємством «Індустріал - Дом».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не є власником спірного майна, в зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це майно, таким чином, спірний Договір, на думку позивача, суперечить нормам закону, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.07.12. порушено провадження у справі № 5009/2770/12, справі присвоєно номер провадження 19/24/12, судове засідання призначено на 07.08.12. о 11-15.

Представник позивача в судове засідання 07.08.12. не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 5009/2770/12 від 24.07.12. не виконав, але через канцелярію господарського суду 06.08.12. від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.08.12. представником відповідача було надано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив, що вказані позивачем обставини не відповідають реальним обставинам справи, що підтвердженні численними судовими рішеннями і заявлений ним позов є лише черговим намаганням уникнути господарської відповідальності, відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову та заявляє про необхідність застосування судом позовної давності.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.12., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи № 5009/2770/12 відкладено на 30.08.12. о 10-20.

В судове засідання 30.08.12. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.08.12. заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові Приватного підприємства «Індустріал - Дом»відмовити.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5009/2770/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.04. між Приватним підприємством «Індустріал-Дом»(Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат»(Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу майна № 19 від 16.07.04. (Договір).

За вказаним вище Договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю майно перелік якого приведений в додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується сплатити за майно ціну, визначену Договором, та прийняти вказане майно. Майно знаходиться за адресою: м. Пологи, вул. Червоногвардійська, 33-б (п.п. 1.1, 1.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що право власності на майно переходить до Покупця після повної сплати вартості майна згідно з п. 1.1 Договору.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 Договору, загальна сума Договору дорівнює загальної вартості майна, що передається за даним Договором, враховуючи усі додатки, підписані сторонами. Вартість вказаного в Договорі майна становить: 1900220 грн. (один мільйон дев'ятсот тисяч двісті двадцять грн. 00 коп.) в тому числі ПДВ 316703,33 грн. (триста шістнадцять тисяч сімсот три грн. 33 коп.).

Відповідно до п. 2.5 Договору зазначено, що за домовленістю сторін розрахунки за майно здійснюються таким чином: Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця всю вартість майна повністю або частками у термін 10 тижнів від моменту підписання цього Договору. Покупець має право достроково перерахувати вартість майна Продавцю.

Передача майна супроводжується передачею наступних документів: акт прийому-передачі; монтажно-будівельної, конструкторської, технічної та технологічної документації -паспорти, формуляри та інше (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань.

Додаток № 1 до Договору містить перелік майна на загальну суму 1900220,00 грн.

31.08.04. Продавцем та фізичною особою Нехаєвим В.М. складено акт прийому-передачі рухомого майна на відповідальне збереження, відповідно до якого підтверджується, що Продавцем передано, а Нехаєвим В.М. прийнято на відповідальне збереження спірне майно на загальну суму 1900220,00 грн.

Позивач перерахував на рахунок відповідача суму у розмірі 600050,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1 від 29.12.04., № 2 від 01.02.05., № 3 від 31.03.05., № 4 від 31.03.05., № 8 від 01.04.05., № 9 від 07.04.05., № 64 від 14.10.05., № 69 від 31.10.05.

Позивач зазначає, що 10.05.06. відповідачем на його адресу було надіслано лист № 14/1399, згідно якого повідомив Приватне підприємство «Індустріал-Дом»про передачу майна, що є предметом Договору купівлі-продажу № 19 в оренду ПП «Гарант Плюс»за договором оренди від 01.04.06.

Як зазначає позивач, з моменту укладання між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу № 19, відповідачем неодноразово передавалось майно третім особам.

Позивач зазначає, що відповідач звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПП «Індустріал-Дом», Нехаєва В.М., Нехаєвої Л.І., Нехаєвої С.М. та просив суд витребувати з чужого незаконного володіння, шляхом стягнення з відповідачів обладнання, яке є предметом Договору купівлі-продажу № 19 від 16.07.04. Приватне підприємство «Індустріал - Дом» вказує на те, що в процесі розгляду зазначеної вище справи, відповідач не надав суду правовстановлюючих документів на майно та від позову відмовився.

На думку позивача, відповідач не є власником майна, проданого йому Приватним підприємством «Індустріал-Дом»за Договором № 19 від 16.07.04., оскільки, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на зазначене майно, в зв'язку з чим позивач зазначив, що відповідач продав позивачу майно, яке не було його власністю, а отже, Договіп № 19 купівлі-продажу майна від 16.07.04. підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить чинному законодавству.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Листом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»№ 14/1399 від 10.05.06. позивача було попереджено про передачу в оренду ПП «Гарант Плюс»спірного майна, в зв'язку з невиконанням Покупцем в повному обсязі умов Договору.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 10/5009/7539/11 від 19.12.11. встановлено, що Договір оренди від 01.04.06., між Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат»та Приватним підприємством «Гарант Плюс»не укладався.

Вказане вище рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили 04.01.12.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 10/200/07 від 17.05.07. позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»задоволено повністю та стягнуто з Приватного підприємства «Індустріал-Дом»на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»1276793,28 грн. -збитків за майно по спірному Договору, 12767,93 грн. -витрат по держмиту, 118 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу. На виконання вказаного рішення суду, 28.05.07. видано наказ. Вказане рішення суду оскаржене не було та набрало законної сили 28.05.07.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3622/07 від 25.10.07. Нехаєва В.М. було зобов'язано повернути Відкритому акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат»рухоме майно на загальну суму 1900200,00 грн., яке було передано йому на відповідальне збереження, згідно акту прийому-передачі від 31.08.04., оскільки ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»є власником цього майна. Вказане рішення суду набрало законної сили 25.10.07.

Відповідно до акту державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 29.05.12. вбачається, що у Нехаєва В.М. вилучено рухоме майно, яке було передано йому на відповідальне збереження згідно акту прийому-передачі від 31.08.04. та передано представнику Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат».

Також, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.06.05. за позовом Нехаєвої Л.І до Нехаєва В.М. було затверджено мирову угоду, за якою суд визнав за Нехаєвою Л.І. право власності на майновий комплекс за адресою: м. Пологи, вул. Червоногвардійська, 33-б.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22.01.08. у справі № 22-294 ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08.06.05. скасовано.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.06. у справі № 22-965 за позовом Нехаєвої С.М. до Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»та Нехаєвої Л.І. визнано дійсним Договір купівлі-продажу майнового комплексу цеху нестандартного обладнання, розташованого в Запорізькій області. Пологівському районі, м. Пологи, вул. Червоногвардійська, 33-б, укладений між Нехаєвою Л.І. та Нехаєвою С.М., та визнано за Нехаєвою С.М. право власності на майно, зазначене у вказаному Договорі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.06.09. у справі № 22-965, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.03.06. скасовано.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зазначеними вище рішеннями судів було встановлено, що утримання Нехаєвим В.М. спірного рухомого майна є незаконним та таким, що перешкоджає Відкритому акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат»виконати умови Договору № 19 від 16.07.04.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, з наведеного вбачається, що продавцем за договором може виступати особа, яка є власником товару.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3622/07 від 25.10.07. позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»було задоволено та зобов'язано Нехаєва В.М. повернути Відкритому акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат» рухоме майно на загальну суму 1900200,00 грн., яке було передано йому на відповідальне збереження, згідно акту прийому-передачі від 31.08.04. Вказане рішення набрало законної сили 25.10.07.

Судом було встановлено, що 16.07.04. Відкритим акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат»продано Нехаєву В.М. рухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Пологи, вул. Червоногвардійська, 33-Б, Запорізької області, а нерухоме майно, що знаходиться за цією ж адресою, було продано ПП «Індустріал-Дом»і передано на відповідальне зберігання Нехаєву В.М.

Також судом було встановлено, що незаконне утримання рухомого майна Нехаєвим В.М. перешкоджає Відкритому акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат»виконати умови Договору № 19 від 16.07.04. про передачу майна у власність ПП «Індустріал-Дом», складення та підписання акту прийому-передачі.

У вказаному вище рішенні апеляційного суду Запорізької області у справі № 22-3622/07 від 25.10.07., судом було встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат»є власником рухомого майна за Договором № 19 від 16.07.04.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки на момент розгляду даної справи вступило в законну силу та діє рішення апеляційного суду Запорізької області від 25.10.07. у справі № 22-3622/07 то встановлені в ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем подані суду докази в підтвердження того, що спірне майно належить Відкритому акціонерному товариству «Запорізький абразивний комбінат», копії яких містяться в матеріалах справи.

Обов'язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи -позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Приватним підприємством «Індустріал-Дом»не доведено суду наявності правових підстав для визнання недійсним Договір купівлі-продажу майна № 19 від 16.07.12., оскільки, як встановлено судом, відповідач є власником спірного майна.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства «Індустріал-Дом», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, розглянувши клопотання відповідача, яке викладено у письмовому відзиві на позовну заяву, про застосування строків позовної давності, суд залишає його без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позовна давність застосовується лише у тому випадку, коли право особи порушено.

Як встановлено судом вище, право позивача з боку відповідача не порушено, тому, враховуючи викладене вище, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Приватного підприємства «Індустріал-Дом»відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.12.

Суддя І.В. Давиденко