Рішення № 27840016, 14.08.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/20/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа № 5009/2737/12

За позовом Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс»(70423, м. Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Новослобідка, вул. Леніна, б. 15-а; 69076, м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 13-а)

про стягнення 4997, 37 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Воропай М.І. -представник за довіреністю № 05/27 від 03.01.12.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 19.07.12. звернувся Концерн «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс»про стягнення 4997,37 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404540 від 01.01.07., з яких: 4823,69 грн. -основного боргу, 148,17 грн. -пені, 25,51 - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті теплової енергії за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс»виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.12. порушено провадження у справі № 5009/2737/12, справі присвоєно номер провадження 19/20/12, судове засідання призначено на 02.08.12. о 10-30.

02.08.12. позивачем через канцелярію господарського суду Запорізької області подано пояснення до позовної заяви відповідно до яких позивачем надано розрахунок основного боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.12., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи № 5009/2737/12 відкладено на 14.08.12. о 11-20 год.

Представник позивача в судовому засіданні 14.08.12. надав суду витребувані документи, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 14.08.12. не з'явився, але через канцелярію господарського суду Запорізької області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що копію позовної заяви відповідач не отримав, просив суд відкласти розгляд справи, для надання можливості ознайомитись з позовною заявою та підготовити заперечення щодо нарахування заборгованості, з якою він не згоден.

Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

В матеріалах справи № 5009/2737/12 містяться докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси відповідача: 70423, м. Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Новослобідка, вул. Леніна, б. 15-а; 69076, м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 13-а), про що свідчать фіскальний чек № 7505 від 17.07.12. з описом вкладення та фіскальний чек № 8404 від 03.08.12. з описом вкладення.

Суд зазначає, що відповідно до повідомлень про отримання поштового відправлення (які містяться у матеріалах справи) відповідачем ухвали господарського суду Запорізької області про порушення провадження у справі № 5009/2737/12 було отримано 26.07.12. та 09.08.12. У відповідача було достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Слід зазначити, що відповідач мав право, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ознайомитись із матеріалами справи № 5009/2737/12 та зняти відповідні копії. Відповідач не скористався своїм правом та не заявляв суду клопотання щодо ознайомлення із матеріалами справи № 5009/2737/12.

В зв'язку із викладеним вище, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було заявлено у письмовому відзиві на позовну заяву, суд залишив без задоволення.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5009/2737/12.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.07. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армасс»(Споживач) укладено Договір № 404540 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір).

За вказаним вище Договором, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього Договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявної можливості; кондиціювання -по замовленню Споживача; інші технологічні потреби -по замовленню Споживача.

Споживач теплової енергії зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (п. 3.2.6 Договору).

Згідно із п. 5.1 Договору вбачається, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за теплову енергію за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 4823,69 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.п. 10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з 01.01.07. і діє до 31.12.08. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про розірвання цього Договору.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у матеріалах справи відсутні звернення сторін чи заяви про розірвання Договору, судом встановлено, що цей Договір був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що підставою для розрахунків споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.6.1 Договору, встановлено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на потязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту -3 дні, по області -5 днів, по Україні -7 днів).

Згідно з п. 6.7 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Задніпровська, буд. 5, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. постачалась теплова енергія, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від: 29.02.12., 31.03.12., 30.04.12., та рахунками за спожиту теплову енергію від: 03.03.12., 05.04.12., 07.05.12. на загальну суму 4823,19 грн.

Судом встановлено, що Споживачем вказані вище акти приймання-передачі теплової енергії підписані без заперечень, щодо даних, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії, як то передбачено у п. 6.6.2 Договору, а тому акти є погодженими із Споживачем. Також, на вказаних вище актах стоїть відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Однак відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриману теплову енергію у встановлений строк, у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 404540 від 01.01.07. за період з лютого 2012 р. по квітень 2012 р. становить 4823,19 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс»перед Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району за Договором становить 4823,69 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В зв'язку з тим, що заборгованість по сплаті отриманої теплової енергії відповідачем не погашена, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 4823,69 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв'язку із тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25,51 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем сум 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок позивача є обґрунтований та вірний, але допущено помилку при складанні загальної суми в розмірі 0,01 грн., в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25,50 грн. -3 % річних.

Також, позивач на підставі п. 7.2.8 Договору, просить суд стягнути з відповідача 148,17 грн. -пені.

Пунктом 7.2.8 Договору сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 143,17 грн. (в зв'язку із невірним розрахунком позивачем суми пені).

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо невірного нарахування позивачем суми боргу, оскільки судом встановлено, що акти приймання-передачі теплової енергії б/н від: 29.02.12., 31.03.12., 30.04.12. за спірний період були двосторонньо підписані сторонами без зауважень, тобто є такими, що відповідачем погоджені.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армасс»(70423, Запорізька обл., Запорізький район, с. Новослобідка, вул. Леніна, б. 15-а; 69076, м. Запоріжжя, вул. Лахтинська, 13-а, код ЄДРПОУ 20500236) на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання 26030301001951 у Філії -Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 4823 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 69 коп. -основного боргу, 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп. -3 % річних, 143 (сто сорок три) грн. 17 коп. -пені, 1607 (одну тисячу шістсот сім) грн. 89 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.12.

Суддя І.В. Давиденко