Постанова № 27834403, 28.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2012 р. № 2-а- 10674/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.

при секретарі судового засідання -Островської М.О.

за участю представників: позивача -Третьякова Н.Ю., відповідача -Канаєва К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позов і додані до нього матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробниче Об'єднання "СХІДБУД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення №0004542305 від 15.05.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „Валета" за жовтень та грудень 2011 року, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0004542305 від 15.05.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ „ТВО „Східбуд" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами за жовтень та грудень 2011 року, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" та винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення №0004542305 від 15.05.2012 року. Зазначив, що ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" зайво включило до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ „Валета" за жовтень 2012 року в сумі 54333, 00 грн., за грудень 2011 року в розмірі 300,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченні на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код 34859198, місцезнаходження: 61166, м. Харків, просп. Леніна, буд. 22-А, к. 104, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 200028206 )

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ „Валета" за жовтень та грудень 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд" в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 54333,00 гон., за грудень 2011 року в розмірі 300, 00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на зазначені суму.

Підставою таких висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова був: акт, складений ДПІ у Оболонському районі м. Києва № №45/23/6/33056542 від 08.02.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ „Валета" код за ЄДРПОУ 33056542 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 р. по 31.10.2011 р. Звіркою встановлено , що ТОВ «Валета»не знаходиться за податковою адресою, тому складено акт про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, підставою таких висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова був: акт, складений ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 971/18-011 від 23.12.2011 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ «Костаріка-10»(код ЄДРПОУ 37365226) щодо дослідження реальності здійснення та повнои відображення в обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Таким чином, з дослідженого судом Акту перевірки №1367/2201/34859198 від 28.04.2012 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ „Валета".

На підставі акту перевірки ТОВ „Торгово-виробниче об'єднання „Східбуд", відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0004542305 від 15.05.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81949,50 грн., з яких за основним платежем 54633,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 27316,50 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „ТВО „Східбуд" звернулось до Державної податкової служби у Харківській області зі скаргою. 24.05.2012 року Державною податковою службою у Харківській області прийнято рішення за № 2943/10/10.2.17 від 13.06.2012, яким скарга залишена без задоволення, а податкове-повідомлення-рішення - без змін. Отже, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за результатами якої оскаржуване рішення залишене без змін, а скарги без задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду.

Як вбачається з акту перевірки позивача, останній у період з 01.10.2011 по 31.10.2011 та з 01.12.2011 по 31.12.2011 року мав взаємовідносини з ТОВ „Валета".

Судом встановлено, що між Позивачем, ТОВ «ТВО «СХІДБУД»(покупець), та TOB «Валета»(продавець) 03.10.2011 року був укладений Договір купівлі-продажу №03/10-В, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар згідно з переліку, закріпленого в рахунках-фактурах, а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору .

На виконання умов договору TOB «Валета»в жовтні та грудні 2011 року було надано товар ТОВ «ТВО «Східбуд», що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи, а також податковими накладними.

Здійснення оплати за вказані товари підтверджується платіжними дорученнями. Вартість вказаних товарів вище зазначеним договором була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Валета", що підтверджується Звітами дебетових та кредитових операцій по рахунку 2600202052301194 ТОВ «ТВО «Східбуд»з 01.10.2011 по 31.10..2011 та з 01.12.2011 по 31.12.2011, завірених банком та долучених до матеріалів справи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з купівлі-продажу товарів за вказаним договором представником позивача в судовому засідання було надано копії договорів оренди транспортних засобів, якими було здійснено транспортування товарів, а також відповідні товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що замовлені позивачем у ТОВ «Валета»товари за вказаним вище договором були попередньо замовлені позивачу ТОВ «ТВО «Східбуд»у жовтні 2011 року наступними контрагентами: ТОВ «Стройстиль», ТОВ «ХМВП «ЕПМ», ПП «Автоспецмаш-2004», ЗАТ «Спецінжналадка АСУ», ДЕРЖ ПТНЗ «Центр Професійно-Технічної Освіти №3 м.Харкова», ТОВ «Епам Системз», ТОВ «Комфорт та Комунікації», ПП «Виробничо-Комерційна фірма «Ай Бі Сістемс», ПП «Оптімекс», Харківський Державний Університет Харчування Та Торгівлі, ТОВ «Центр Збору Вторинної Сировини», ТОВ «Айсинг», ПАТ «Шахта Ім.Засядька», ТОВА «Торгівельна Компанія Регіонбудсервіс-2002», ТОВ СП «Агро-Арина», ТОВ «Гранд-Степ Україна», ТОВ «ВКБРО», ТОВ ВКП «Стройсервіс», ТОВ «Трайгон Фармінг Харків», ТОВ «Луч», ВКФ «Аліде», Ізюмський Казенний Приладобудівний Завод, ПП «Строймашкомплект», ТОВ «Ініго груп», ТОВ «Будівельні Ресурси-08», ТОВ «Норта-Транс»; у грудні 2011 року наступними контрагентами: ТОВ «Комфорт Та Комунікації», ТОВ «Гранд Степ Україна», ТОВ «Автосамід Лтд», ППТФ «ЮСІ», ПТ «ВКФ «Прометей», Харківський Національний Університет Радіоелектроніки, АТ «Харківський Проектно-Вишукувальний Інститу Об`Єктів Транспорту» АТ «Хардіпротранс», ТОВ «Енергобудналадка», ПП «Теплолюкс-Харків», ПП «Експрес-Проект 7», ТОВ «Сервіс-Комплектація», ТОВ «Трейд-Вест Плюс», ТОВ «Харківський Бізнес Центр «Южний», ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз Україна», ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом», ПП «Строймашкомплект», ТОВ «Екотехноспектр», ВКФ «Аліде».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами у перевіряємі періоди представником позивача були надані первинні документи, які містять в матеріалах справи.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами господарських операцій.

З пояснень представника позивача вбачається, що у зв'язку зі значними обсягами господарської діяльності позивача було прийнято рішення укласти договори на поставку товарів з іншими суб'єктами господарювання, в тому числі з ТОВ «Валета».

Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Валета" було виконано договір, результати якого були використані позивачем відповідно виду діяльності -оптова та роздрібна торгівля.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зауважує, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтвердженні податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному ДПІ, в якій знаходиться на обліку ТОВ «Валета», акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Валета», то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ «Валета»за договором купівлі-продажу погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо його виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентом мали реальний характер, отже позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачені у складі вартості товарів ТОВ "Валета".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте Державної податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення за №0004542305 від 15.05.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробниче Об'єднання "СХІДБУД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за №0004542305 від 15.05.2012 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробниче Об'єднання "СХІДБУД" (юридична адреса: пр-т Леніна, буд. 22-А, кім. 104, м. Харків, 61166, код: 34859198) витрати по сплаті судового збору в сумі 819,49 (вісімсот дев'ятнадцять грн. 49 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2012 року.

Суддя Бартош Н.С.