Постанова № 27834145, 28.11.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 р. Справа № 2a-1870/7622/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представників позивача - Карпенко Т.В., Лісовського А.В.,

представника відповідача - Фуртат В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікар" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ «Урожайна країна», звернувся до суду з адміністративним позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції в Сумській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000392301 від 30 серпня 2012 року а також стягнути з Державного бюджету України судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено у зв'язку з тим, що відповідач вважав нікчемною угоду між позивачем та ТОВ «Вікар» по наданню послуг по внесенні аміаку безводного в землі які обробляє позивач. Однак, як зазначає позивач, фактичність виконання даної угоди підтверджується первинною бухгалтерською звітністю, показами свідків та іншими долученими до справи письмовими доказами, а тому позиція відповідача є необґрунтованою, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з вищевикладених підстав.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, свою позицію виклав в запереченні в якому зазначив, що позивач, а ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду даної справи не надав доказів фактичності виконання угоди з надання послуг укладеної між позивачем та ТОВ «Вікар».

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав викладених в запереченні.

Представник третьої особи в останнє судове засідання не з'явився, в судовому засіданні 24 жовтня 2012 року підтримав позицію позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в період з 30 липня 2012 року по 15 серпня 2012 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача за наслідками якої був складений акт від 17 серпня 2012 року №284/2201/37078234 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Урожайна країна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року та дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських відносин з ТОВ «Вікар» за березень 2011 року та травень 2011 року».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2012 року №0000392301, яким позивачу за платежем з податку на додану вартість збільшено грошове зобов'язання на 310866,65 грн.

Вищевказана сума податку на додану вартість була сплачена позивачем ТОВ «Вікар» у зв'язку з виконанням договору про надання послуг з організації сервісного обслуговування і виконання агрохімічних робіт з внесення аміаку безводного на площі 2000 га.

Однак, в ході проведення перевірки, відповідачем не було встановлено факту отримання послуг ТОВ «Урожайна країна» від ТОВ «Вікар» за вищевказаним договором, а як наслідок, безпідставне формування позивачем податкового кредиту за наслідками вказаної безтоварної угоди.

Суд погоджується з позицією відповідача з нижче викладених підстав.

01 лютого 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Вікар» (виконавець) був укладений договір №01/02-2011 про надання послуг, відповідно до п.п.1.1 якого, виконавець на замовлення замовника, зобов'язується організувати сервісне обслуговування і виконати агрохімічні роботи з внесення аміаку безводного на площі 2000 га з можливістю збільшення до 4000 га, на орендованих і оброблюваних замовником сільськогосподарських землях, що знаходяться на території (місце в договорі не зазначено).

Обслуговування здійснюється з притягненням спеціалізованої агрохімічної корпоративної структури «Інфоазот» та/або «Агроекосервіс»

Відповідно до п.3.2 вказаного договору, виконавець (ТОВ «Вікар») бере на себе зобов'язання:

- залучати для роботи спеціалізовану агрохімічну корпоративну структуру із сертифікованими спеціалістами по внесенню аміаку безводного, на площі полів 2000 га. З нормою внесення 182.26 кг/га аміаку безводного, що в перерахунку складає 150 кг азоту на 1 га. Конкретний розмір площі полів буде визначений актом прийому виконаних робіт;

- для виконання даного договору провести закупівлю аміаку безводного в кількості 365 тон та організувати доставку аміаку в спецсховище за адресою м. Суми на підприємство ВАТ «Сумихімпром» на відповідальне зберігання;

- надати замовнику складську довідку про наявність у спецсховищі аміаку безводного в кількості 365 тон і готового до відвантаження виконавцю для виконання вказаного договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем на перевірку були надані акти приймання-здачі робіт (надання послуг) №12 від 16 травня 2011 року відповідно до якого внесено аміак безводній на 2000 га на суму 2160000 грн. в т.ч. 360000 грн. ПДВ та №13 від 17 травня 2011 року відповідно до якого внесено аміак безводній на 196 га на суму 235200 грн. в т.ч. 39200 грн. ПДВ.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, надані позивачем на перевірку та до суду вищевказані акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) не містять істотних реквізитів, а саме: не зазначено посад та прізвищ осіб які склали та підписали їх, відсутнє місце їх складання та місце надання даних послуги (т.1 а.с.68-69).

Наданий позивачем акт виконаних робіт №б/н, на підтвердження місця наданих послуг, не може бути врахований судом як доказ надання послуг, оскільки форма та зміст вказаного документа не містить в собі доказової інформації, а саме: відсутня дата його складання, наявні підписи тільки посадових осіб замовника, а також вказаний документ не надавався позивачем на перевірку відповідачу (т.1 а.с.70).

Окрім того на перевірку були надані податкові накладні складенні третьою особою на суму ПДВ яка є предметом оскарження (т.1 а.с.71-78).

Також відмовляючи в задоволенні позову суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 3.2.5. вищезазначеного договору, ТОВ «Вікар» зобов'язується виконати доставку аміаку безводного до місця внесення.

Згідно з ГОСТ 6221-90, аміак рідкий технічний є токсичною речовиною, тому перевезення аміаку безводного повинно здійснюватися з додержанням вимог передбачених Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» № 1644-ІІІ від 06 квітня 2000 року, а також Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України № 822 від 26 липня 2004 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639.

Зокрема, для перевезення небезпечних вантажів у 2011 році ТОВ «Вікар», як власник небезпечного вантажу, зобов'язаний був, крім іншого, узгодити маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу з відповідною Державтоінспекцією МВС України.

Однак, протягом 2011 року ТОВ «Вікар» не зверталося до відповідних підрозділів Державтоінспекції МВС України з питань узгодження перевезення небезпечних вантажів.

Дана обставина підтверджується листом Управління ДАІ УМВС України в Сумській області № 10/5031 від 16 жовтня 2012 року, листом Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області № 13/8-1259 від 17 жовтня 2012 року, листом Управління ДАІ ГУМВС України в м.Києві № 10/27842в від 18 жовтня 2012 року та листом Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області № 18/11950 від 15 жовтня 2012 року (т.2 а.с.10-13).

У той же час, у судовому засіданні представником ТОВ «Вікар» було надано пояснення щодо поставок аміаку безводного та додаткові докази.

Так, зокрема, представник ТОВ «Вікар» пояснила, що перевезення аміаку безводного безпосередньо ТОВ «Вікар» не здійснювалося, оскільки таке перевезення було здійснено ТОВ «ДАСК» згідно договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року.

Відповідно до п. 1.1. договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року, перевізник (ТОВ «ДАСК») бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж, який на праві власності належить замовнику (ТОВ «Вікар») згідно з товарно-транспортною накладною з визначеного місця призначення до визначеного пункту призначення, а замовник бере на себе зобов'язання забезпечити організацію відпуску та прийняти вантаж і сплатити за послуги перевезення вантажу.

Відповідно до п.п. 2.3.3., п. 2.3. договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і дорожніх листів, відмічати у товарно-транспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів вантаження та розвантаження.

Згідно з абз. 7 ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до листа Управління ДАІ УМВС України в Сумській області № 10/5278 від 30 жовтня 2012 року, протягом 2011 року ТОВ «ДАСК» зверталося до Управління ДАІ УМВС України в Сумській області зі зверненнями щодо видачі погоджень дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Так, у 2011 році ТОВ «ДАСК» отримано всього 7 узгоджень умов та режиму перевезення небезпечного вантажу - аміаку безводного, а саме:

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу № 928 за серпень 2011 року (строк дії - до 26 жовтня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу - № 929 за серпень 2011 року (строк дії - до 26 жовтня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу № 1294 за листопад 2011 року (строк дії до 31 грудня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу №1295 за листопад 2011 року (строк дії до 31 грудня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу - № 1329 від 17 листопада 2011 року (строк дії - до 31 грудня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу № 1381 від 09 грудня 2011 року (строк дії до 31 грудня 2011 року);

Узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу № 1384 від 12 грудня 2011 року (строк дії до 31 грудня 2011 року).

Порядок оформлення узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу передбачено Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України № 822 від 26 липня 2004 року.

Відповідно до п.п. 10.7.11. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, у графах 9, 10 та 11 узгодження вказуються найменування перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, а також їх місцезнаходження та номери контактних телефонів.

Таким чином, у даному випадку, в узгодженнях на перевезення аміаку безводного крім перевізника ТОВ «ДАСК» обов'язково повинні бути зазначені вантажовідправник - ТОВ «Вікар» та вантажоодержувач - ТОВ «Урожайна країна».

Однак, тільки в чотирьох із семи перелічених узгоджень умов та режиму перевезення небезпечного вантажу вантажоодержувачем зазначено ТОВ «Урожайна країна» і в жодному з перелічених узгоджень не зазначено вантажовідправника - ТОВ «Вікар».

Так, в узгодженнях № 928, № 929, № 1294, № 1295 зазначено, що вантажовідправником аміаку безводного є ТОВ «Агроеко-Сервіс» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 8/А), вантажоодержувачем - ТОВ «Урожайна країна» та ТОВ «Голландська аграрна група».

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, від ТОВ «Агроеко-Сервіс» позивач у вказаний період нічого не отримував.

Більше того, зазначені узгодження було отримано ТОВ «ДАСК» лише у серпні та листопаді 2011 року, у той час коли роботи по перевезенню аміаку безводного та його внесенню потрібно було виконати у травні 2011 року.

Сам лише факт укладання ТОВ «Вікар» з ТОВ «Даск» довгострокового договору перевезення № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року не є безумовним доказом реального здійснення перевезень аміаку безводного. Так, зокрема, предметом даного договору є надання послуг ТОВ «Даск» з перевезення вантажів автомобільним транспортом, які на праві власності належать замовнику - ТОВ «Вікар».

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено складення перевізного документу поряд з укладеним договором перевезення вантажу. Зазначений обов'язок замовника (ТОВ «Вікар») передбачено й п.п. 2.3.3 п 2.3. договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року. Однак, ні позивачем, ні третьою особою не надано товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, які повинні були б обов'язково бути складені сторонами, про що й зазначено в п.п. 2.3.3 п. 2.3. договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року.

На виконання ч.4 ст.11 КАС України, 06 листопада 2012 року судом на адресу ТОВ «Даск» був надісланий запит з вимогою надати суду: заявки, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, погодження на дорожнє перевезення небезпечних вантажів, які були складенні у зв'язку з виконанням вищевказаного договору з ТОВ «Вікар».

З перелічених вище витребуваних документів ТОВ «Даск» було надано суду тільки договір та подорожні листи, з останніх неможливо встановити вантажовідправника та вантажоодержувача, пояснень щодо відсутності інших обов'язкових для зберігання документів, як для перевізника, ТОВ «Даск» не надало.

Також, 24 жовтня 2012 року представником ТОВ «Вікар» надано суду копію договору зберігання № 21/583 від 18 березня 2011 року (т.2, а.с.18 - 20) укладеного ТОВ «Вікар» з ВАТ «Сумихімпром», копію залізничної накладної № 41086125, видаткові накладні та акти приймання-передачі.

Однак, факт укладання ТОВ «Вікар» з ВАТ «Сумихімпром» договору зберігання № 21/583 від 18 березня 2011 року, а також наявність актів приймання - передачі й видаткових накладних, жодним чином не підтверджують факт перевезень та виконання робіт по внесенню аміаку безводного ТОВ «Вікар».

У судовому засіданні 24 жовтня 2012 року представник ТОВ «Вікар» пояснила, що аміак безводний було придбано товариством у м. Черкаси та передано на відповідальне зберігання ВАТ «Сумихімпром». Але у залізничній накладній № 41086125 вантажовідправником зазначено - Черкаське ВАТ «Азот», а вантажоодержувачем зазначено саме - ВАТ «Сумихімпром».

Тобто, ТОВ «Вікар» не має жодного відношення до вантажу, який вказано у залізничній накладній № 41086125. Інших доказів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки тощо, укладених ТОВ «Вікар» з Черкаським ВАТ «Азот» чи будь-яким іншим суб'єктом господарської діяльності, та які б спростовували такий висновок, сторонами не надано.

Допитані в судовому засіданні за клопотанням позивача свідки, а саме: ОСОБА_5 (головний агроном позивача), ОСОБА_6 (керівник відділу позивача), ОСОБА_7 (агроном із захисту рослин позивача) в судовому засіданні пояснили, що роботи по внесенню аміаку безводного виконувались, але ким саме пояснили припущеннями, що це були представники ТОВ «Вікар», оскільки особи які виконували дані роботи документи не пред'являли, щодо доставки аміаку безводного, то свідок ОСОБА_5 - головний агроном ТОВ «Урожайна країна», зазначив, що доставка аміаку безводного здійснювалась вантажними автомобілями марки «MAN» та «SCANIA», у той же час, інші свідки, які були допитані у судовому засіданні, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що аміак безводний доставлявся вантажними автомобілями марки «КАМАЗ» та «ЗИЛ».

Підпунктом 3.1. п. 3 договору № 01/10/10-ТР від 01 жовтня 2010 року зазначено вартість послуг з перевезення вантажів, а також зазначено транспортні засоби, яким здійснюється перевезення скрапленого газу, а саме - вантажний автомобіль марки «КАМАЗ» 5410 (номерний знак НОМЕР_1) та вантажний автомобіль марки «ЗИЛ» 130 (номерний знак НОМЕР_2).

Отже, доводи представника ТОВ «Вікар», представників ТОВ «Урожайна країна» щодо фактичності здійснення поставок аміаку безводного саме - ТОВ «Вікар» в межах вищевказаного договору №01/02-2011 про надання послуг від 1 лютого 2011 року, не підтверджуються жодними первинними документами щодо транспортування аміаку безводного, а зібрані докази у справі, а саме: відповіді УДАІ України в Сумській області свідчать навпаки про відсутність вказаного транспортування.

Щодо позиції позивача, що предметом договору №01/02-2011 про надання послуг від 1 лютого 2011 року є виконання ТОВ «Вікар» агрохімічних робіт з внесення аміаку безводного на сільськогосподарських землях позивача, а умови та порядок доставки аміаку безводного до місця його внесення умовами вказаного договору не передбаченні, оскільки кінцевим результатом господарських взаємовідносин між сторонами угоди є не доставка аміаку, а саме - внесення аміаку безводного на сільськогосподарські землі позивача.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

У судовому засіданні представником ТОВ «Вікар» (третя особа у справі) було надано пояснення щодо порядку виконання робіт по внесенню аміаку безводного.

Так, зокрема, представник ТОВ «Вікар» пояснила, що роботи по внесенню аміаку безводного здійснювали працівники ТОВ «Вікар» з якими було укладено цивільно-правові угоди.

Крім того, як пояснила представник третьої особи, ТОВ «Вікар» було укладено договір з ТОВ «Агроеко-Сервіс», відповідно до умов якого, ТОВ «Агроеко-Сервіс» передало культиватор CASE NTX 5310 ТОВ «Вікар» для проведення агрохімічних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року № 1631 затверджено Порядок видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами. Зазначена постанова була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Так згідно з п.30 переліку робіт підвищеної небезпеки (додаток № 1 до Порядку № 1631), виробництво, переробка, розподіл, зберігання і застосування продуктів розподілення повітря, хлору, аміаку, природного та супровідних металургійному та хімічному виробництву газів є роботами підвищеної небезпеки.

Однак, ні позивачем, ні третьою особою не надано жодного документу дозвільного характеру на проведення робіт по внесенню аміаку безводного, що є роботою підвищеної небезпеки.

В той же час, представник ТОВ «Вікар» у судовому засіданні не змогла вказати конкретних виконавців робіт по внесенню аміаку безводного, лише зазначивши при цьому, що всі необхідні дозволи були у працівників, з якими ТОВ «Вікар» було укладено цивільно-правові договори.

Суд зазначає, що ні під час проведення перевірки, ні в судовому засіданні позивачем та третьою особою не було надано документів, які б підтверджували факт виконання робіт по внесенню аміаку безводного фізичними особами, з якими ТОВ «Вікар» було укладено цивільно-правові договори.

Що ж стосується використання TОB «Вікар» для проведення агрохімічних робіт культиватора, який належить ТОВ «Агроеко-Сервіс», то в матеріалах справи відсутні будь-які документи які підтверджують вказаний факт.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8, який на час виконання спірної угоди був директором ТОВ «Агроеко-Сервіс», зазначив, що культиватор дійсно передавався в оренду, однак докази даної оренди були вилучені правоохоронними органами, оскільки ТОВ «Агроеко-Сервіс» та ТОВ «Вікар» знаходились в одному приміщенні.

Отже, в ході судового розгляду позивачем не було доведено, що господарські відносини між ТОВ «Урожайна країна» та ТОВ «Вікар» мали реальний характер.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття "господарська операція"(бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону, одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх суті. А не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, операція яка не відбулася не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами податкового законодавства.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції, за якими виник податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи щодо відсутності доказів надання послуг за спірною угодою позивача з ТОВ «Вікар», суд доходить висновку, що зазначена господарська операція між позивачем та ТОВ "Вікар" не була направлена на реальне настання наслідків, а відтак суми податку сплаченого на виконання її не повинні включатись до складу податкового кредиту підприємства.

Вимога позивача щодо стягнення з Державного бюджету України судових витрат також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Урожайна країна" до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікар" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області № 0000392301 від 30.08.2012 р. -відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 03 грудня 2012 року