Постанова № 27834080, 08.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3529/2012

08 жовтня 2012 року 12год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Лесюк В.І.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Лебкон" до Державна податкова інспекція в місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003132342 та №0003142342 від 24.07.2012 року ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в квітні місяці 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносини з ТОВ «Топір» за період з грудня 2010р. по квітень 2011р., за наслідками якої був складений акт від 24.04.2012р. На підставі висновку даного акта були винесені повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановлених порушень, при цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Топір». Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. На момент вчинення господарських операцій з вказаним товариством, відомості про останнього знаходились в Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними. Крім того, даний контрагент був зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право виписувати податкові накладні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ «Топір». Листом Бориспільської ОДПІ від 18.05.2012р. №1816/7/23-2, був направлений акт перевірки ТОВ «Топір» за січень-квітень 2011р. відповідно до якого на моменту складання акту перевірки стан підприємства - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Крім того, загальна численність працюючих у останнього становить 1 особу, основні засоби відсутні. Також встановлено, що директор ТОВ «Топір» помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а відтак дані факти свідчать про неможливість здійснення реальних господарських операцій, в зв'язку з чим позивачу винесені податкові повідомлення-рішення. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносини з ТОВ «Топір» за період з грудня 2010р. по квітень 2011р., результати якої оформлені актом від 24.04.2012 року №107/22-100/14338961 (а.с.57-68).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Лебкон» безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню ТМЦ від ТОВ «Топір» на суму 495393,64грн. в тому числі в 4 кварталі 2010р. на суму 495393,64грн., чим порушено п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 123848грн. та безпідставно сформовано податковий кредит по вказаній господарській операції на суму 99078,73грн. наслідком чого стало заниження податку на додану вартість в сумі 99079грн. за лютий 2011р.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п. 185.1 ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.14, 201.15 ст.201 ПК України прийняте податкове повідомлення-рішення №0003142342 від 24.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 99079грн., 1грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а. с.70);

- за порушення п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», прийнято податкове повідомлення-рішення №0003132342, від 24.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 123848грн., 30962грн. - штрафні (фінансові санкції) (а.с.69).

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

10.12.2010 року між ТОВ «СП Лебкон» (покупець) та ТОВ «Топір» (продавець) укладений договір №56/7 купівлі-продажу товарів, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар в асортименті (за номенклатурою) та в кількості, що погоджуються сторонами в накладних, які є невід»ємною частиною вказаного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а. с.78-82).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: договором купівлі-продажу №56/7 від 10.12.2010 року (а. с. 78-82); податкова накладна №1253 від 15.12.2010 року на загальну суму 594472,37грн., (без ПДВ - 495393,64грн., ПДВ -99078,73грн.) (а. с. 87); видаткова накладна №1253/1 від 15.12.2010р. на загальну суму 594472,37грн., (без ПДВ - 495393,64грн., ПДВ -99078,73грн.) (а. с. 86); специфікація №1 до договору №56/7 від 10.12.2010р. довіреністю на отримання ТМЦ №316 від 15.10.2010р. (а. с. 36), реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010р. (а. с. 37), платіжним дорученням №77103 від 01.04.2011р.

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Вказані товарно-матеріальні цінності оприбутковані позивачем на підприємстві та використані в своїй господарській діяльності, що підтверджується актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на складі готових товарів від 11.02.2011р., інвентаризаційним описом ТМЦ від 11.02.2011р., оборотно-сальдовими відомостями по рахунках: 281,22, 209, 202 (а. с. 42-56), вартість оплачених товарів в сумі 495393,64грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 99079грн. включено позивачем до податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час існування спірних правовідносин), встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у ТОВ «Топір» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Щодо посилань відповідача на обставини про відсутність ТОВ «Топір» за місцезнаходженням, відсутності у вказаних осіб трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із акта перевірки позивача від 24.04.2012р. та акта перевірки ТОВ «Топір» №402/23-2/37391151 від 18.05.2011р., останнє зареєстроване як юридична особа 16.11.2010 року. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем такі обставини не спростовано.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Посилання відповідача як на підставу безтоварності господарської операції, що директор ТОВ «Топір» помер ІНФОРМАЦІЯ_1 судом до уваги не беруться, оскільки як встановлено в ході судового розгляду, взаємовідносини позивача з контрагентом мали місце 15 грудня 2010 року, тобто до настання смерті директора ТОВ «Топір».

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ «Топір» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0003132342 та №0003142342 від 24 липня 2012 року.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "СП Лебкон" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.