Постанова № 27834002, 29.11.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3872/2012

29 листопада 2012 року 11год. 18хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сенчина О.В.,

відповідача: представник Комар С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Інком" до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

04.10.2012 року Приватне підприємство «Інком» (далі ПП «Інком») звернулося з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Кузнецовська ОДПІ) в якому просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом; визнати відмову Кузнецовської ОДПІ у визнанні декларації податковою звітністю протиправною, а дії відповідача неправомірними; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0000391650.

В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.10.2011 ним було подано до Кузнецовської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року з заявою про повернення бюджетного відшкодування. Проте листом від 21.10.2011 відповідачем було повідомлено ПП «Інком» про те, що вказана декларація не визнана як податкова звітність. Підставою для такого рішення відповідача стало те, що при заповнені декларації позивачем відображено експортні операції, проте не додано оригінали вантажно-митних декларацій, що підтверджували б вивезення товарів за межі митної території України та не зроблено відмітку про надання вказаних ВМД у декларації з ПДВ.

З вказаними висновками відповідача позивач не погоджується. На думку представника позивача подана декларація з ПДВ повністю відповідає вимогам ст.ст. 48, 49 ПК України. У зв'язку із чим, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, Кузнецовської ОДПІ проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях та під час судового розгляду справи позову не визнав.

В обґрунтування заперечень пояснив, що 20.10.2011 року ПП «Інком» було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року. Дана декларація подана з порушенням вимог п.200.8 ст.200 ПК України, а зокрема при її заповненні позивачем було відображено експортні операції, однак не додано оригінали вантажно-митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують факт вивезення товарів за межі митної території України. Крім того в порушення вимог п.48.1 ст.48 ПК України у даній декларації була відсутня відмітка про звітування за спеціальним режимом.

Враховуючи наведене листом від 21.10.2011 року позивача було повідомлено, що подана ним декларація не визнана податковою звітністю та запропоновано надати нову звітну декларацію за вказаний період з усуненими недоліками.

Проте 18.04.2012 року позивачем подано до Кузнецовської ОДПІ лише оригінали вказаних ВМД за вересень 2011 року.

За таких обставин Кузнецовською ОДПІ 23.04.2012 року складено акт камеральної перевірки щодо неподання ПП «Інком» звітності з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідно до якого до позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції за порушення податкового законодавства.

За таких обставин на думку представника відповідача дії Кузнецовської ОДПІ в повній мірі відповідали вимогам чинного законодавства, а тому у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.11.2012 року, адміністративний позов ПП «Інком» в частині вимог, що стосуються визнання відмови Кузнецовської ОБПІ у прийнятті декларації протиправною, та визнання дій відповідача неправомірними - залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача, в частині вимог що стосуються визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 11.06.2012 року №0000391650, підлягають до задоволення з наступних підстав.

Приватне підприємство «Інком» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, та зареєстроване 06.10.2000 року виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Як встановлено судом з досліджених доказів у справі, на підставі акта Кузнецовської ОДПІ про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість №70/10/15-135/30896634 від 23.04.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.06.2012 №0000391650 відповідно до якого ПП «Інком», у зв'язку із порушенням п.п.49.18.1, п.49.18 ст.49 ПК України, збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом застосування фінансових (штрафних) санкцій у розмірі 170 грн.

Разом з тим, як встановлено судом з досліджених доказів у справі, 20.10.2011 року позивачем - ПП «Інком» було подано до Кузнецовської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

Проте на переконання посадових осіб відповідача, дана декларація подана з порушенням вимог п.200.8 ст.200 ПК України.

Крім того в порушення вимог п.48.1 ст.48 ПК України у даній декларації була відсутня відмітка про звітування за спеціальним режимом.

За таких обставин, Кузнецовською ОДПІ листом від 21.10.2011 року було повідомлено позивача про те, що подана ним декларація не визнана податковою звітністю та запропоновано надати нову звітну декларацію за вказаний період з усуненими недоліками.

Як вбачається з пояснень представника позивача, вказаний лист надійшов на адресу ПП «Інком» у жовтні 2011 року.

18.04.2012 року позивачем подано до Кузнецовської ОДПІ оригінали вказаних ВМД від 29.09.2011 року, які були отримані ним лише 03.11.2011 року, що підтверджується листом Рівненської митниці від 11.09.2012 року №01/75-21-6197-ЕП.

Вказані вище обставини визнавались сторонами в судовому засіданні та підтверджені актом перевірки позивача №70/10/15-135/30896634 від 23.04.2012 року.

За таких обставин, враховуючи відсутність сумнівів у суду щодо достовірності цих даних та добровільності їх визнання, останні не підлягають доказуванню перед судом.

Проте, беручи до уваги те, що на виконання вимог листа Кузнецовської ОДПІ від 21.10.2011 року позивачем не було подано нову звітну декларацію - відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 року №0000391650, яким позивача притягнуто до відповідальності за неподання податкової декларації у строк визначений законодавством, відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Імперативний характер наведеної норми означає, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Проте як встановлено судом, відповідачем було відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ у зв'язку із порушенням вимог п.48.1 ст.48 та п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11.06.2012 року№0000391650.

Крім того відповідно до п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатом камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації (абз. 2 п.200.18 ст.200 Податкового кодексу України).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, камеральна перевірка ПП «Інком» з питань неподачі звітності з ПДВ за звітний податковий період вересень 2011 року було проведено лише 23.04.2012 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2012 року №0000391650 не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними, належним чином обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству.

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В силу вимог п.5 ч.1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок відшкодування витрат сторони, що пов'язані з їх прибуттям до суду, визначений в ст. 91 КАС України та постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Згідно з ч.1 ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Частиною 2 ст.91 КАС України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.3 цієї статті граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" компенсація за витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Згідно з абз. 3 п.140.1.7 ст. 140 ПК України до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.

У відповідності до абз. 7 п.140.1.7 цієї ж статті ПК України сума добових визначається в разі відрядження у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

Підтверджена позивачем, згідно наданих суду наказів про відрядження, сума витрат на пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та добових представника позивача становить 643.80грн.

Тривалість відриву від звичайних занять з врахуванням віддаленості місця проживання позивача, часу, необхідного для проїзду до суду і назад, а також часу розгляду справи визначається в розмірі 13годин. З 01 жовтня 2012 року мінімальна заробітна плата в Україні становила 1118 грн., тому сума компенсації за відрив від звичайних занять становитиме 82,60 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією від 11червня 2012 року №0000391650.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства "Інком" із Державного бюджету України судові витрати на загальну суму 822, 97 грн., в тому числі: судовий збір у розмірі 96, 57 грн., та компенсація витрат на прибуття до суду у розмірі 726, 40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.