Постанова № 27833642, 30.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 р. № 2а-3929/12/1370

14 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качур Р.П.,

за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

В С Т А Н О В И В:

8 травня 2012 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0001092301 та № 0001102301 від 20.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»та завищення валових витрат є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Позивач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджено розпискою представника відповідача про отримання судової повістки.

Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову від 02.07.2012 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 03.07.2012 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, до перевірки не надано всіх необхідних підтверджуючих документів, відтак позивачем завищено валові витрати на 1227546 грн. та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 306887 грн., а також завищено відємне значення суми податку на додану вартість всього на 68468 грн. (в т. ч. 3722 грн. відповідно до податкового повідомлення -рішення за результатами акта перевірки від 29.06.2011 року). Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет».

Відповідач не забезпечив участі представника у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджено розпискою представника відповідача про отримання судової повістки.

Суд, враховуючи неявку представників сторін без поважних причин, належним чином повідомлених про дату, час та місце проведення судового засідання, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»зареєстровано 12.01.1995 року, що підтверджено Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 535182 від 08.11.2011 року.

У період з 28.11.2011 року по 02.12.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», про що складено Акт № 1527/2301/01267395 від 09.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки за період з 30.08.2008 року по 30.08.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з контрагентами ТзОВ «Донбасметалоцентр», ТзОВ «Євровтормет», зазначеними в постанові слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України О. В. Гульченко від 08.11.2011 року про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати на 1227546 грн. та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 306887 грн., а також вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість всього на 68468 грн. (в т. ч. 3722 грн. відповідно до податкового повідомлення -рішення за результатами акта перевірки від 29.06.2011 року).

20.12.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1527/2301/01267395 від 09.12.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001092301, яким відповідно до п. 5.1., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 383608,75 грн., у тому числі основний платіж 306887 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 76721,75 грн.

20.12.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 1527/2301/01267395 від 09.12.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «В4»№ 0001102301, яким відповідно до п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 64743 грн.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно з п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем надано копії:

- договору поставки № 0109/2 від 01.09.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасметалоцентр»(постачальник) та товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»(покупець) про поставку товару відповідно до виставлених рахунків;

- податкової накладної № 518 від 22.09.2010 року на суму 391606,50 грн.;

- видаткової накладної № РН-0000518 від 22.09.2010 року на суму 391606,50 грн.;

- прибуткової накладної № ПН-00209 від 22.09.2010 року на суму 391606,50 грн.;

- платіжних доручень № 793 від 13.10.2010 року на суму 130000 грн., № 838 від 21.10.2010 року на суму 261606,50 грн. про оплату товару відповідно до договору № 0109/2 від 01.09.2010 року;

- виписок із банківського рахунка за жовтень 2010 року про оплату товару відповідно до договору № 0109/2 від 01.09.2010 року на загальну суму 391606,50 грн.;

- податкових накладних № 317 від 25.06.2010 року на суму 109987,20 грн., № 318 від 25.06.2010 року на суму 82745,80 грн., № 230 від 24.06.2010 року на суму 34000 грн., № 231 від 23.06.2010 року на суму 50000 грн., № 985 від 30.07.2010 року на суму 90056,40 грн., № 1044 від 05.08.2010 року на суму 292842,73 грн., № 2076 від 21.08.2010 року на суму 100000 грн., № 2261 від 26.08.2010 року на суму 321816,39 грн.;

- видаткових накладних № РН-Е000230 від 25.06.2010 року на суму 143987,20 грн., № РН-Е000231 від 25.06.2010 року на суму 132745,80 грн., № РН-Е000985 від 30.07.2010 року на суму 90056,40 грн., № РН-Е001044 від 05.08.2010 року на суму 292842,73 грн., № РН-Е002076 від 26.08.2010 року на суму 421816,39 грн.;

- рахунків-фактур № СФ-Е000231 від 22.06.2010 року на суму 132745,80 грн., № СФ-Е000230 від 22.06.2010 року на суму 143987,20 грн., № Е-000985 від 30.07.2010 року на суму 90056,40 грн., № Е-001044 від 04.08.2010 року на суму 292842,73 грн., № Е-002076 від 13.08.2010 року на суму 421816,39 грн.;

- платіжних доручень № 2564 від 23.06.2010 року на суму 34000 грн., № 2642 від 30.06.2010 року на суму 192733 грн., № 187 від 02.08.2010 року на суму 1775,41 грн., № 210 від 03.08.2010 року на суму 90056,40 грн., № 280 від 10.08.2010 року на суму 120000 грн., № 295 від 11.08.2010 року на суму 70000 грн., № 300 від 12.08.2010 року на суму 30000 грн., № 431 від 21.08.2010 року на суму 100000 грн., № 474 від 27.08.2010 року на суму 100000 грн., № 530 від 07.09.2010 року на суму 50000 грн., № 538 від 08.09.2010 року на суму 50000 грн., № 561 від 13.09.2010 року на суму 123591,80 грн.;

- виписок із банківського рахунка за серпень-вересень 2010 року про оплату товару відповідно до рахунків-фактур ТзОВ «Євровтормет»на загальну суму 1081448,52 грн.;

- договору № 01/07/10-1 про перевезення вантажів по території України від 01.07.2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Тофіс»(перевізник) та товариством з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»(замовник);

- податкової накладної № 180 від 02.08.2010 року на суму 16000 грн.;

- договорів-заявок на перевезення вантажу від 29.08.2010 року по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград, від 23.06.2010 року по маршруту м. Бровари - м. Червоноград, від 23.06.2010 року по маршруту м. Умань -м. Червоноград, від 29.07.2010 року по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград;

- податкових накладних № 240602 від 24.06.2010 року на суму 3000 грн., № 240601 від 24.06.2010 року на суму 3200 грн.;

- актів № 30/09/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 22.09.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград на суму 8300 грн., № ОУ-0000042 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.06.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Бровари - м. Червоноград на суму 3000 грн., № ОУ-0000041 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.06.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Умань -м. Червоноград на суму 3200 грн., № 26/08/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.08.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград на суму 8000 грн., № 180 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.08.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград на суму 16000 грн., № 29/07/10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2010 року про надання послуг з перевезення вантажу по маршруту м. Маріуполь -м. Червоноград на суму 7000 грн.;

- товарно-транспортних накладних на перевезення товару відповідно до договору поставки № 0109/2 від 02.09.2010 року;

- договорів-заявок на перевезення вантажу (т. 1, а. с. 192-197);

- рахунків № 229 від 29.07.2010 року на суму 7000 грн., № 241 від 13.08.2010 року на суму 8000 грн., 248 від 27.09.2010 року на суму 24900 грн.;

- рахунків-фактур № СФ-0010035 від 24.06.2010 року на суму 3000 грн., № СФ-0010034 від 24.06.2010 року на суму 3200 грн.;

- платіжних доручень про оплату послуг перевезення № 209 від 03.08.2010 року на суму 7000 грн., № 590 від 15.09.2010 року на суму 8000 грн., № 2584 від 24.06.2010 року на суму 3000 грн., № 2585 від 24.06.2010 року на суму 3200 грн., № 16 від 04.10.2010 року на суму 24900 грн.

Надані сторонами докази вказують на відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем представлено Суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у Акті № 1527/2301/01267395 від 09.12.2011 року.

Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет», а також висновки про завищення валових витрат на 1227546 грн. та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 306887 грн., а також завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість всього на 64743 грн. не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на відсутність у позивача всіх відповідних документів щодо перевезення товару, придбаного ним у контрагента ТзОВ «Євровтормет»як на підставу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень. Господарські відносини позивача з контрагентом ТзОВ «Євровтормет»вчинялись без укладення договору, відтак немає можливості стверджувати про обов'язок позивача щодо перевезення товару. Вказаний обов'язок міг бути виконаний транспортом контрагента та за його рахунок, тому суд не вбачає у діях позивача порушень вимог податкового законодавства. Крім того, перевезення, докази стосовно яких наявні у матеріалах справи, здійснювались на підставі договорів-заявок на перевезення вантажу, у яких зазначено інформацію лише про замовника та перевізника, що не є порушенням встановленого порядку перевезення вантажів.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реалізації товару, придбаного у контрагентів ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»(т. 1, а. с. 141-161, 201-250, т. 2, а. с. 1-59), а також сертифікати відповідності на придбаний товар (т. 1, а. с. 94-95). Вказані письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у контрагентів ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача стосовно того, що контрагенти позивача ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»здійснювали операції з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам. Згідно з п. 110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту.

Стосовно правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на підставу проведення податкової перевірки Суд зазначає наступне.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи постанови про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства від 08.11.2011 року, яка стала підставою для проведення податкової перевірки позивача, Генеральною прокуратурою України проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 49-3110 за фактом фіктивного підприємництва, підроблення та використання реєстраційних та статутних документів ПП «Фірма «Томь»та ПП «СМК-Н», за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, 3 ст. 358 КК України. Попереднім досудовим слідством встановлено, що одним із контрагентів фіктивних підприємств ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»було підприємство ВАТ «Червоноградський завод металоконструкцій», яке формувало від зазначених підприємств податковий кредит і валові витрати.

Зазначеною постановою відповідача зобов'язано встановити, чи є у діях службових осіб ВАТ «Червоноградський завод металоконструкцій»порушення податкового законодавства, що виразились у заниженні податку на прибуток та податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТзОВ «Донбасметалоцентр»та ТзОВ «Євровтормет»з 01.01.2008 року по даний час; якщо так, то які нормативно-правові акти було порушено та який збиток державі було завдано.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно зі ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ПК України приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас п. 86.9 цієї ж статті Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Виходячи із змісту, суті і призначення цієї норми, такі приписи щодо не надіслання податкових повідомлень застосовуються у разі, якщо перевірка призначена відповідно до вимог КПК України або закону про оперативно-розшукову діяльність. Ця норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Ця норма не містить також вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

У даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та того, що положення п. 86.9. ПК України не містять іншого, дана норма не підлягає розширеному тлумаченню.

На переконання суду, в даному випадку зазначена норма є спеціальною щодо обставин, з якими пов'язано її застосування та дій податкового органу, що вчиняються за наявності таких обставин у зв'язку з проведенням перевірки, а отже наведена норма підлягає застосуванню за принципом «так як є».

Основні засади податкового законодавства України зазначені у ст. 4 ПК України, відповідно до п. 4.1.4. якої податкове законодавство України ґрунтується, серед інших, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Із вказаним принципом кореспондується норма закріплена у п. 56.21. ст. 56 ПК України, про те, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас із нормою п. 86.9. пов'язана норма, закріплена у п. 58.4. ст. 58 ПК України, відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Аналогічна позиція викладена в листі ДПА України N 1754/7/23-8017 від 25.01.2011 року «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» у абз. 5 якого ДПА України на основі аналізу норм ПК України зазначає «Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/ або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (п. 58.1 ст. 58 ПК України).

Таким чином, податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки проведеної на підставі постанови слідчого органу, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України.

Відповідно до постанови про призначення позапланової перевірки від 08.11.2011 року (т. 1 а. с. 114), на підставі якої проводилася перевірка позивача, судом встановлено, що кримінальна справа №49-3110 порушена, серед інших, за ознаками злочину передбачено ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на те, що судом встановлено проведення позапланової перевірки позивача у рамках кримінальної справи, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, а відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і під час розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до п. 86.9. ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на наведені обставини, Суд вважає неврахування відповідачем вимог п. 86.9. ст. 89 ПК України при винесенні спірних податкових-повідомлень самостійною підставою для визнання протиправними та скасування останніх, оскільки такі податкові повідомлення -рішення є передчасними.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з урахуванням змісту ст. 162 КАС України, податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0001092301 та № 0001102301 від 20.12.2011 року є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог п. 5.1., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог п. п. 7.4.1. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також порушення відповідачем вимог п. 86.9. ст. 89 Податкового кодексу України.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0001092301 від 20.12.2011 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0001102301від 20.12.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»(ЄДРПОУ 01267395, Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, буд. 53) 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 5 грудня 2012 року.

Суддя Качур Р.П.