Постанова № 27833410, 22.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2012 р. м. Львів № 2а-10712/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000701721 від 05.09.2011 року, прийнятого на підставі висновків акта № 2513/17-2/НОМЕР_2 від 26.08.2011 року «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року». Позивач вважає, що твердження про відсутність реального настання наслідків за договором з ТОВ «Екопласт-Львів»не відповідають дійсності та спростовуються долученими до матеріалів справи первинними документами, яких відповідач не врахував під час перевірки та внаслідок невірного трактування положень цивільного законодавства дійшов до нічим необґрунтованих висновків про нікчемність правочинів. Тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з названим вище контрагентом є безпідставними. На вимогу суду представник позивача надав суду копії первинних та облікових документів, якими підтверджує реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Екопласт-Львів». Представник позивача подала клопотання про розгляд справи без її участі, просила позов задовольнити повністю.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених в акті перевірки №2513/17-2/НОМЕР_2 від 26.08.2011 року «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року». Зокрема, зазначив, що на основі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ у квітні-червні 2010 року встановлено, що ФОП ОСОБА_1 проводив взаєморозрахунки з ТОВ «Екопласт Львів»на загальну суму 74216,67 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 14843,33 грн. Відповідно до акта ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року, складеного за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Екопласт Львів»з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року, встановлено, що ТОВ «Екопласт Львів»фактично господарською діяльністю не займається, оскільки для цього у нього немає жодних виробничих потужностей і трудових ресурсів, а договори укладав без мети реального настання правових насідків, а лише для надання податкової вигоди своїм контрагентам, у тому числі ФОП ОСОБА_1 Відтак, укладені ним правочини є нікчемними і не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх нікчемністю. Отже, ФОП ОСОБА_1 всупереч вимог Закону України «Про податок на додану вартість»завищив суму податкового кредиту за квітень-червень 2010 року на суму 14843,33 грн. На цій підставі було прийнято спірне податкове повідомлення -рішення, підстав для скасування якого, на думку відповідача, немає. На основі наведеного вище просить відмовити в задоволенні позову повністю. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином.

За наведених обставин суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу в порядку письмового провадження.

Суд з'ясував зміст позовних вимог та заперечень, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку № 264 серія С№302555 (а.с. 18). Видами діяльності позивача у цьому свідоцтві зазначено: «торгівля пиломатеріалами, послуги та сушка пиломатеріалів, столярні вироби та столярні послуги, транспортні послуги, здача в оренду нерухомого майна, громадське харчування».

В межах обраного виду господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року придбавав у ТОВ «Екопласт Львів»пиломатеріали на загальну суму 89060 грн. Товар (пиловик хвойний) постачався ФОП ОСОБА_1 згідно з видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 113-116 - накладні за квітень 2010 року; а.с. 42-49 -накладні за травень 2010 року, 166-172 -накладні за червень 2010 року).

По кожному факту поставки товару у квітні 2010 року позивач отримав податкові накладні: № 0465 від 08.04.2010 року на суму 4824 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 804 грн., № 0466 від 14.04.2010 року на суму 5094 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 899 грн., № 0467 від 20.04.2010 року на суму 5184 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 864 грн., № 0468 від 27.04.2010 року на суму 3968 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 661,33 грн. (а.с. 163-164).

По кожному факту поставки товару у травні 2010 року позивач отримав податкові накладні: № 0499 від 05.05.2010 року на суму 4448 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 741,33 грн., № 0500 від 10.05.2010 року на суму 4480 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 746,67 грн., № 0501 від 14.05.2010 року на суму 5148 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 858 грн., № 0502 від 17.05.2010 року на суму 5004 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 834 грн., № 0503 від 21.05.2010 року на суму 5130 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 855 грн., № 0504 від 24.05.2010 року на суму 5040 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 840 грн., № 0505 від 28.05.2010 року на суму 5184 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 864 грн., № 0506 від 31.05.2010 року на суму 3356 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 559,33 грн. (а.с. 108 -111).

У червні 2010 року товар ФОП ОСОБА_1 отримував згідно з видатковими накладними № 0524 від 03.06.2010 року, № 0529 від 07.06.2010 року, № 0534 від 10.06.2010 року, № 0538 від 14.06.2010 року, № 0544 від 16.06.2010 року, № 0547 від 18.06.2010 року, № 0553 від 21.06.2010 року, і в кінці місяця отримав зведену податкову накладну, оформлену на всі поставки № 0945 від 30.06.2010 року на суму 32200 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 5366,67 грн. (а.с. 228).

Згадані вище документи оформлені належним чином, зауважень щодо невідповідності первинних документів вимогам законодавства відповідач під час перевірки не зазначив.

Позивач повністю розрахувався за придбаний товар, що підтверджується наступними квитанціями прибуткових касових ордерів: від 14.04.2010 року на суму 19070 грн., від 05.05.2010 року на суму 12000 грн., від 17.05.2010 року на суму 18000 грн., від 31.05.2010 року на суму 7790 грн., від 16.06.2010 року на суму 32200 грн. (а.с. 112; 40-41а; 166).

Придбаний у ТОВ «Екопласт Львів»товар ФОП ОСОБА_1 особисто перевозив вантажним автомобілем КАМАЗ НОМЕР_3, який належить йому на праві приватної власності, свідченням чого є долучена до справи копія технічного паспорта (а.с. 264). На підтвердження факту переміщення товару представник позивача надала подорожні листи: №022 від 20.04.2010 року, №009 від 08.04.2010 року, №017 від 14.04.2010 року, №024 від 27.04.2010 року, №030 від 05.05.2010 року, №037 від 10.05.2010 року, №041 від 14.05.2010 року, №047 від 17.05.2010 року, №050 від 21.05.2010 року, №059 від 24.05.2010 року, №067 від 28.05.2010 року, №077 від 31.05.2010 року, №086 від 03.06.2010 року, №093 від 07.06.2010 року, №109 від 10.06.2010 року, №114 від 14.06.2010 року, №122 від 16.06.2010 року, № 131 від 18.06.2010 року, №140 від 21.06.2010 року (а.с. 269-287).

Придбаний у ТОВ «Екопласт Львів»товар позивач зберігав та переробляв у приміщенні цеху-складу за адресою м. Львів, вул. Ткацька, 42. Зазначене приміщення належить підприємцю на праві приватної власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 265). Для здійснення своєї господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 має необхідне обладнання для обробки деревини, зокрема фугувальний станок, фрезерний станок, станок ленточно-лобзиковий та інше, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 07.03.2007 року (а.с. 266).

У квітні, травні, червні 2010 року ФОП ОСОБА_1 реалізував пиломатеріали наступним контрагентам-покупцям: ТОВ БК «Комфортбуд-1», ТзОВ «Західторг», ТОВ ІБК «Житло України», ТОВ «Епіцентр К», ПП «Грифон Буд», ВАТ «Миколоївцемремонт», ДП ЛДЗ «Лорта», ЛКП «Збиранка», ЛЦПКІВ ім. Б.Хмельницького, ТОВ Інвестиції УП, ЗАТ «Дальта», ДП ЛДЮЗ, ТОВ ТТК Уніко, ЛУ ЗАД Електро. Копії накладних, згідно з якими ФОП ОСОБА_1 продавав пиломатеріали, та податкових накладних, виданих переліченим вище покупцям, долучено до матеріалів даної справи (а.с. 117-124 -видаткові накладні за квітень 2010 року; а.с. 138-144 -податкові накладні за квітень 2010 року; а.с. 49-59 -видаткові накладні за травень 2010 року; а.с. 73-83 -податкові накладні за травень 2010 року; а.с. 173-181 - видаткові накладні за червень 2010 року; а.с. 195-2010 -податкові накладні за червень 2010 року). На вартість реалізованого товару позивач нарахував та задекларував податок на додану вартість, який потім сплачено до бюджету.

З 29 липня по 18 серпня 2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за наслідками якої склала акт № 2513/17-2/НОМЕР_2 від 26.08.2011 року (далі -акт перевірки від 26.08.2011 року, а.с. 8-30).

Під час перевірки податковий орган оцінив взаємовідносини позивача з його контрагентом ТОВ «Екопласт-Львів», для чого, окрім первинних документів та податкових декларацій, використав також акт ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 року, оформлений за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ «Екопласт Львів»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 04.11.2010 року. ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначила про те, що ТОВ «Екопласт-Львів»насправді господарською діяльністю не займається, оскільки не має для цього необхідних основних засобів, транспорту та трудових ресурсів. Жодних документів, які свідчать про фактичне здійснення господарської діяльності на підприємстві немає. Таким чином, ТОВ «Екопласт-Львів»відобразило у своєму обліку операції, яких в дійсності не було, і діяльність такого підприємств спрямована на надання податкової вигоди своїм контрагентам з метою штучного формування податкового кредиту. Наведені обставини дають підстави для визнання нікчемними правочинів ТОВ «Екопласт-Львів». На цій підставі відповідач, у свою чергу, дійшов висновку, що правочини ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Екопласт-Львів»також є нікчемними, а операції щодо поставок товарів насправді є безтоварними.

У підсумку, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, підп. 7.5.1. п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищив податковий кредит на загальну суму 14843,33 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 3178,33 грн., за травень 2010 року на суму 6298,33 грн., за червень 2010 року на суму 5366,67 грн.

На підставі акта перевірки від 16.03.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення 0000701721 від 05.09.2011 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18554,16 грн., у т.ч. 14843,33 грн. - за основним платежем та 3710,83 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 вважає неправомірними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

До набрання чинності Податковим кодексом України правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість регулював Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), відповідно до вимог пункту 2.2. статті 2 якого платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР визначає, що об'єктом оподаткування з прибутку на додану вартість, зокрема є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

При оцінці даних правовідносин суд виходив з наступного.

Податковий кредит за квітень-червень 2010 року ФОП ОСОБА_1 сформував, у тому числі, на підставі податкових накладних від ТОВ «Екопласт-Львів», оформлених за наслідками господарських операцій щодо поставок «пиловика хвойного». Придбану сировину позивач використовував у своїй господарській діяльності. Представник позивача надав суду підтвердження того, що позивач для ведення підприємницької діяльності має необхідну матеріально-технічну базу, зокрема виробничі приміщення, транспортний засіб, обладнання для обробки деревини. Факт придбання товару підтверджується накладними на кожну поставку, а також подорожніми листами, які підтверджують факт переміщення цього товару на склад позивача.

Зміст господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Екопласт-Львів»відображено у долучених до матеріалів справи первинних документах, які повною мірою відображають обсяги поставок, їх вартісні і кількісні показники. Зауважень щодо оформлення документів відповідач не зазначив і спору з цього приводу не виникало. Реальність господарських операцій підтверджується в т.ч. тим, що отримані товари в подальшому реалізовані покупцям позивача та прийняті без зауважень.

Під час судового розгляду даної справи представник відповідача повідомив, що у провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває кримінальна справа по обвинуваченню керівника ТОВ «Екопласт-Львів»у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України. У зв'язку з цим, провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішення суду у кримінальній справі № 179-0467. У відповідь на звернення суду щодо результатів розгляду згаданої кримінальної справи Сихівський районний суд м. Львова листом від 15.06.2012 року надіслав копію постанови від 29.12.2011 року № 1-104/11, якою посадових осіб, серед яких і посадові особи ТОВ «Екопласт-Львів», які обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році», а кримінальну справу про їх обвинувачення закрито (а.с. 241-243). Вказана постанова не містить відомостей про визнання вказаних осіб винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів чи щодо фіктивності правовідносин очолюваних ними підприємств із позивачем у даному спорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість були твердження відповідача про фіктивність його господарських взаємовідносин з ТОВ «Екопласт-Львів». Щодо останнього, то окрім відомостей акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова відповідач доводив фіктивність господарської діяльності цього підприємства наявністю кримінальної справи, про яку зазначено вище. У частині 4 статті 72 КАС України зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З приводу застосування наведених норм Вищий адміністративний суд України у листі від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 зазначив, зокрема, наступне. Обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок. Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України. З огляду на наведене вище, постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 не має для суду доказового значення, оскільки у ній не наведено фактів щодо об'єктивного характеру відповідних діянь, в даному випадку керівника ТОВ «Екопласт-Львів», правові наслідки яких стосуються предмета розгляду даної справи.

Стосовно самого підходу відповідача до оцінки правомірності формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за квітень-червень 2010 року, то суд погоджується з думкою представника позивача про те, що висновки про порушення позивачем вимог цивільного законодавства відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ані Податковий кодекс України, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01 січня 2011 року, правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів. З цього приводу слід також додати, що відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, встановлені обставини справи спростовують висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова щодо нікчемності правочинів та безтоварності господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Екопласт-Львів», тому прийняті на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до норми статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС №0000701721 від 05.09.2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Москаль Р.М.