Постанова № 27833366, 21.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1652/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 10-30 год. адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

секретаря судового засідання -Полудня Є.О.,

позивача -?ОСОБА_1,

представників:

відповідача -Карпушева Д.О.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Позивач вважає оскаржуваний наказ, яким його було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України протиправним, оскільки йому не було запропоновано жодної з вакантних посад.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються ним у повному обсязі, оскільки звільнення позивача проведено правомірно без порушень вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 21.06.2012 року позовна вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн. залишена без розгляду за заявою позивача.

В судове засідання з'явився позивач, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав зазначених в запереченні на позовну заяву.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2006 року наказом №51-о від 22.09.2006 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції. Того ж дня ним прийнята присяга державного службовця та присвоєно йому спеціальне звання «інспектор податкової служби першого рангу»(а.с.4).

29 грудня 2011 року позивача попереджено про наступне вивільнення за п.1 ст.40 КЗпП України без пропозиції переведення на вакантну посаду (а.с.34).

03 квітня 2012 року відбулася реорганізація Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції шляхом перетворенні її в Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби, що підтверджується відповідними доказами (а.с.61-63).

03 квітня 2012 року наказом №21-о ОСОБА_1 звільнений з посади в зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської ОДПІ за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4 зворотній бік).

Позивач вважає своє звільнення протиправним з огляду на те, що йому не було запропоновано жодної із вакантних посад Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, а тому він просить суд наказ про звільнення скасувати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В судовому засіданні встановлено, що до звільнення позивач перебував на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування, в якому налічувались дві таких посади та посада начальника відділу. Також до відділу інформатизації процесів оподаткування входив сектор ведення та захисту податкової звітності що налічував посаду завідувача сектору, посаду головного державного податкового інспектора та посаду старшого державного податкового інспектора, тобто шість працівників (а.с.48).

Після реорганізації відділ інформатизації процесів оподаткування об'єднано з відділом реєстрації та обліку платників податків, який до реорганізації налічував чотири працівника. Після об'єднання відділ інформатизації процесів оподаткування став відділом інформатизації та обліку платників податків. Даний відділ став налічувати дев'ять працівників, що на одного менше ніж до 04.04.2012 року (а.с.37 зворотній бік).

Відділ інформатизації та обліку платників податків має у складі такі посади:

- начальник відділу (1);

- головний державний податковий інспектор (4);

- старший державний податковий інспектор (1);

Також відділ має у своєму складі сектор супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних, який налічує такі посади:

- завідувач сектору (1);

- головний державний податковий інспектор (2) (а.с.37 зворотній бік).

В судовому засіданні встановлено, що на момент звільнення позивача, тобто на 03.04.2012 року одна з посад головного державного податкового інспектора сектора супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків була вакантною (а.с.37 зворотній бік).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що посадові обов'язки головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків є практично тотожними із посадовими обов'язками головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування до реорганізації, а позивач за своїм фахом, досвідом та освітою міг їх виконувати після затвердження нової структури (а.с.95-102).

Згідно ч.2 ст.40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу будь яка інша посада в Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби не пропонувалась.

Зі змісту письмової інформації, наданої на вимогу ухвали суду відповідачем, вбачається, що на день звільнення позивача в Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції наявними були вакантні посади, в тому числі і ті, які за фахом міг зайняти і позивач (а.с.35, 36).

В ході розгляду справи представник відповідача пояснив, що завідувач сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків ОСОБА_3 та головний державний податковий інспектор цього ж сектору ОСОБА_4 мали переваги перед позивачем на зайняття таких посад, оскільки вони не мали дисциплінарних стягнень. Натомість як ОСОБА_1 мав дисциплінарні стягнення у вигляді трьох доган за наказом №983 від 18.12.2008 року, за наказом №608 від 21.07.2008 року та за наказом №51-0 від 30.07.2009 року (а.с.71-73).

У відповідності до ст.147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно ч.1 ст.151 Кодексу законів про працю України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

В судовому засіданні встановлено, що після накладення останнього дисциплінарного стягнення за наказом №51-0 від 30.07.2009 року, ОСОБА_1 не було піддано новому дисциплінарному стягненню, а тому він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення на момент звільнення.

Окрім цього, питання наявності переваг в одного працівника на зайняття посади перед іншим може вирішуватись у випадку наявності однієї вакансії, на яку претендують два або більше працівників. В даному ж випадку крім зайнятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посад вакантною була посада головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків, яка взагалі позивачеві не пропонувалась, що не заперечувалось представником відповідача (а.с.37 зворотній бік).

Завданням адміністративного судочинства є відновлення порушеного права, а тому і вибір способу відновлення порушеного права повинен бути ефективним.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги факт відсутності підстав вважати позивача таким, що на момент звільнення має дисциплінарні стягнення, з огляду на наявність вакантної посади головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків суд вважає звільнення ОСОБА_1 протиправним, а тому наказ відповідача від 03 квітня 2012 року №21-о про звільнення позивача в зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської ОДПІ за п.1 ст.40 КЗпП України є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків.

Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У відповідності до довідки про середню заробітну плату від 20.04.2012 року, виданої відповідачем, розмір середньоденної заробітної плати, з яким погодився позивач становить 93,74 грн. (а.с.6).

Натомість ОСОБА_1 повідомив суду, що при звільненні він отримав вихідну допомогу в розмірі 2 628,15 грн., яку просив суд вирахувати, оскільки вважає, що при поновленні на роботі повинен буде її повернути (а.с.146, 148).

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Так, у період з 04.03.2012 по 21.06.2012 року налічується 52 робочих дні, а тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 4 874,48 грн. (52 дні х 93,74 грн.).

ОСОБА_1 просив суд стягнути 2 246,33 грн. (4 874,48 грн. -2 628,15 грн.), тобто за вирахуванням отриманої ним вихідної допомоги.

Натомість судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного наказу №21-0 від 03 квітня 2012 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію за 18 днів невикористаної відпустки за період з 22.09.2010 р. по 21.09.2010 року та за період з 22.09.2011 року по 03.04.2012 року в загальній сумі 1 718,10 грн., що не заперечувалось позивачем (а.с.5, 60).

Положеннями статей 44, 83 КЗпП України передбачено, що вихідна допомога та грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки підлягають виплаті лише в разі звільнення працівника.

Визнання судом незаконним звільнення позивача тягне наслідком безпідставність йому виплати вихідної допомоги та грошової компенсації за невикористані відпустки.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 2 246,33 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме -в частині 528,33 грн., з огляду на компенсацію позивачеві за 18 днів невикористаної відпустки за період з 22.09.2010 р. по 21.09.2010 року та за період з 22.09.2011 року по 03.04.2012 року в загальній сумі 1718,10 грн. (2 246,33 грн. -1 718,10 грн.).

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з проведення реорганізації Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби І.М.Гревцева №21-0 від 03 квітня 2012 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської ОДПІ згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з 03 квітня 2012 р.

4. Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 528,33 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

В судовому засіданні 21.06.2012 року проголошено повний текст постанови.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду С.В. Могилан