Постанова № 27832677, 29.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року 2а-4908/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2012 публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 31.05.2012 №0000372310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 282,00 грн., де 125 281,00 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство не погоджується із висновками Акту перевірки від 18.05.2012 №682/23-2/00293841, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає їх необґрунтованими, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення повинне бути визнане судом недійсним, оскільки останнє суперечить чинному законодавству з огляду на таке.

У позивача наявні належно оформлені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання товару у ФОП ОСОБА_2; Товариством отримано податкові накладні та сплачено постачальнику визначені суми ПДВ за придбання товару; придбаний позивачем у постачальника ФОП ОСОБА_2 за господарською операцією товар призначений для використання в господарській діяльності та фактично був використаний у власній господарській діяльності під час виконання договору генерального підряду.

В свою чергу, цивільна правоздатність та дієздатність ФОП ОСОБА_2 підтверджується Випискою про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та наявністю інформації про ФОП ОСОБА_2 в ЄДРПОУ, таким чином, при укладенні Договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності.

Крім того, жодною нормою права України не встановлені повноваження ДПІ на визнання угоди нікчемною (удаваною), а відтак, недійсною, оскільки для визнання договору нікчемним (удаваним) необхідно встановити обставини, які б свідчили про фактичне невиконання умов договору, а встановлення обставин, які свідчать про невиконання договору віднесено виключно до компетенції суду.

Також, у своїх доводах Товариство зазначає, що не має відношення до ФОП ОСОБА_2, окрім правовідносин по договорах про постачання матеріалів, а тому не повинно нести відповідальність за можливі порушення вимог законодавства контрагентом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

Під час перевірки контрагента позивача ФОП ОСОБА_2 встановлено, що, начебто, поставлені ним товари на адресу Товариства на суму 1 032 127,68 грн., в т.ч. ПДВ -125 280,83 грн., придбано у ТОВ «Юнікс трейд». В свою чергу, експертним висновком встановлено, що підписи на первинних документах від імені керівника ТОВ «Юнікс трейд»в межах взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2, виконано не директором ОСОБА_4 Таким чином, оскільки угода між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Юнікс трейд»є нікчемною, то по ланцюгу постачання до позивача вказаний товар не міг бути придбаний Товариством. Отже, діяльність ФОП ОСОБА_2 спрямована на незаконне формування податкового кредиту на користь третіх осіб, а укладений вказаним суб'єктом господарювання правочин із Товариством є нікчемним та оформленні в його межах первинні документи не дають право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Товариство зареєстроване як суб'єкт господарювання Ірпінським міськвиконкомом від 03.07.1997 за №76, код ЄДРПОУ -00293841, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 20.06.1996, перебуває на обліку в Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, індивідуальний податковий номер платника ПДВ -002938410287.

На підставі наказу №220 від 15.05.2012 Податковим органом проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1), за результатами якої складено акт від 18.05.2012 №682/23-2/00293841 (далі -Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено плату з ПДВ на загальну суму 125 281,00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 125 281,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними обставинами.

Згідно з декларацією з ПДВ за червень 2011 року №9004961538 від 19.07.2011 та додатку №5 «розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»в розділі №2 «податковий кредит»Товариство на підставі податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_2, відображено суму ПДВ 172 021,00 грн.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 на адресу Товариства виписано податкові накладні від 02.06.2011 №3 на суму 658 703,28 грн., в т.ч. ПДВ -109 783,88 грн., від 29.06.2011 №4 на суму 373 424,40 грн., в т.ч. ПДВ -62 237,40 грн. Всього на суму 1 032 127,68 грн., в т.ч. ПДВ -172 021,28 грн.

Також, ФОП ОСОБА_2 виписано, а позивачем отримано видаткові накладні від 14.06.2011 №3/11 та від 29.06.2011 №4/11 на відповідні суми.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що розрахунки Товариством за придбаний товар будівельного призначення з контрагентом проведено в безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями від 02.06.2011 №428 та від 29.06.2011 №515 на загальну суму 1 032 127,68 грн.

Судом встановлено, що копії всіх вищевказаних первинних документів позивачем долучено до матеріалів справи.

В ході перевірки Податковим органом використано акт перевірки ФОП ОСОБА_2 від 15.05.2012, а також отримані висновки спеціаліста Білоцерківського МВ при ГУ УМВС України в Київській області щодо проведення почеркознавчої експертизи, якими встановлено невідповідність підписів.

Згідно з актом перевірки контрагента позивача від 15.05.2012 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 придбав у червні 2011 року у ТОВ «Юнікс трейд»товарів на суму ПДВ 125 280,83 грн.

Податковим органом надіслано запит до ДПІ у м. Житомирі на проведення зустрічної звірки щодо взаємовідносин ТОВ «Юнікс трейд»з ФОП ОСОБА_2 ДПІ у м. Житомирі надано лист від 13.10.2011, відповідно до якого ТОВ «Юнікс трейд» не знаходиться за податковою адресою, кількість працюючих -1 особа, відсутні необхідні ресурси для здійснення підприємницької діяльності.

Також, в Акті перевірки зазначено, що ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС надано службову записку за №163/7/07-01 від 11.05.2011 з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області від 08.05.2012 за № 216 щодо невідповідності підписів, які зображені на фінансово-господарських документах між ТОВ «Юнікс трейд»та ФОП ОСОБА_2 від імені директора -ОСОБА_4 із зразками його підписів, зображених на інших документах. Відповідно до вказаного висновку підписи на первинних документах від імені керівника ТОВ «Юнікс трейд»виконано не його директором ОСОБА_4

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені між ФОП ОСОБА_2 та постачальником - ТОВ ««Юнікс трейд »- не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Отже, на думку Податкового органу, угоди, укладені по ланцюгу постачання ТОВ «Юнікс трейд»- ФОП ОСОБА_2 -Товариство, не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, Податковий орган дійшов висновку, що сума податкового кредиту з ПДВ, сформована Товариством по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 на порушення пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, неправомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на суму 125 281,00 грн.

На підставі вказаних висновків та Акта перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 31.05.2012 №0000372310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 125 282,00 грн., де 125 281,00 грн. -основний платіж, 1,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача Товариство звернулось з даним позовом до адміністративного суду.

На підтвердження позовних вимог, позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів від 04.02.2011 №02/11 та від 28.05.2011 №03/11 про постачання матеріалів будівельного призначення.

Відповідно до умов вказаних правочинів постачальник (ФОП ОСОБА_2.) передає у власність покупцеві (позивач), а покупець приймає та оплачує матеріали будівельного призначення, кількість та асортимент яких визначено у специфікаціях, що є невід'ємними додатками до договорів.

Товариством долучено також і копії вказаних специфікацій, з яких вбачається, що визначений у них товар відповідає зазначено у видаткових та податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит позивачем у червні 2011 року по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2

Крім того, на вимогу суду позивачем до матеріалів справи долучено завірені копії банківських виписок, що відображають факт розрахунків з ФОП ОСОБА_2 за отриманий товар. Також, Товариство на підтвердження подальшого використання придбаних матеріалів будівельного призначення у власній господарській діяльності надало копії договору генерального підряду на виконання будівельних робіт від 26.11.2009 №909626, акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року №18, з яких вбачається, що позивач на замовлення Національного університету ДПС України здійснював роботи по будівництву об'єкта «Друга черга реконструкції спорткомплексу з будівництвом фізкультурно-реабілітаційного центру та надбудовою навісу над трибунами в м. Ірпені по вул. Садовій, 92».

На підтвердження виконання вказаних робіт Товариством також до матеріалів справи долучено фотографії з об'єкту будівництва, з яких вбачається об'єкт будівництва і частина матеріалів, поставлених за договором з ФОП ОСОБА_2

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ФОП ОСОБА_2 доставляв придбані Товариством матеріали безпосередньо на об'єкт будівництва власним транспортом, а звідки контрагент отримував товар та яким чином організовував доставку, позивача не цікавило, оскільки основним для нього був факт виконання контрагентом зобов'язань, а саме доставка придбаного за договорами товару.

В обгрунтування заперечень проти позову, Податковий орган долучив до матеріалів справи копію висновку спеціаліста за результатами проведеного почеркознавчого дослідження та акта перевірки ФОП ОСОБА_2 від 15.05.2012.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Київській області від 08.05.2012 за № 216 є неналежним доказом у даній справі, оскільки стосується взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Юнікс трейд», а предметом доказування у даній справі є реальність взаємовідносин Товариства з ФОП ОСОБА_2

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року коштів у сумі 125 281,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочинами, факт здійснення Товариством розрахунку за придбані матеріали будівельного призначення, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договорами про постачання матеріалів будівельного призначення.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочинів, в результаті виконання яких позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшого використання придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні матеріалів будівельного призначення за відповідними договорами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_2, правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ФОП ОСОБА_2, зокрема, щодо використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності та оплати їх вартості.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_2 підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами про постачання матеріалів будівельного призначення, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку, доказами подальшого використання придбаних матеріалів у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставним.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 у червні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ФОП ОСОБА_2, можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням господарських договорів з ФОП ОСОБА_2

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем обгрунтованості не визнання первинних документів, на підставі яких Товариство сформувало податковий кредит за червень 2011 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, доведеність правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 31 травня 2012 року № 0000372310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» судовий збір у розмірі 1 254 (одна тисяча двісті п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 грудня 2012 р.