Постанова № 27832238, 01.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року 2а-2793/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Герасименко К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «ІЕК Україна»до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «ІЕК Україна»(далі - ДП "ІЕК Україна") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Києво - Святошинському районі) про визнання протиправними дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2012 № 0000672300 і №0000662300.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки висновки про нікчемність правочинів, не підтверджені належними та допустимими доказами, що свідчить про використання посадовими особами органу державної податкової служби своїх повноважень на здійснення податкового контролю не з тією метою, з якою ці повноваження було надано, та, як наслідок, свідчить про незаконність дій відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки.

Крім цього, висновки відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки укладена позивачем угода з ТОВ «Гласс Компані ЛТД»мала реальний характер, послуги надані контрагентом у повному обсязі й оплачені, що підтверджується документально, а господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку та у податковій звітності.

А відтак, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди та неправомірно нарахував грошове зобов'язання з податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судове засідання 01.11.2012 не з'явився. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Гласс Компані ЛТД»є нікчемним, оскільки контрагент позивача товар не поставляв, а договір був укладений без мети реального настання правових наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування і несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України, а отже є таким що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

А відтак, оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених положеннями статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «ІЕК Україна»як юридична особа зареєстрована Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією з 10.07.2002. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку з 18.07.2002 за № 67. У періоді, за який проводилась перевірка, позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.07.2002, був платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача, зокрема, є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види оптової торгівлі.

Разом з цим, у періоді, який підлягав перевірці, позивач займався таким видом діяльності як виробництво електророзподільної та контрольної апаратури та оптовою торгівлею електротоварами.

У період з 12.03.2012 по 23.04.2012 на підставі наказу ДПІ у Києво - Святошинському районі від 29.02.2012 № 174, направлень на перевірку від 12.03.2012 №№ 13,14,15,16,17, з якими особисто був ознайомлений директор ДП «ІЕК Україна» Куценко П.М., відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Києво - Святошинському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «ІЕК Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, про що в журналі реєстрації перевірок позивача вчинено запис № 2 від 12.03.2012.

За результатами перевірки складений акт від 28.04.2012 № 94/22-2/32109430 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 894372,56 грн., в тому числі, у липні 2010 року на суму 857569,19 грн., у вересні 2011 року на суму 19220,02 грн., у жовтні 2011 року на суму 11754,17 грн., у грудні 2011 року на суму 5829,18 грн.; пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «ІЕК Україна»з постачальником ТОВ «Гласс Компані ЛТД»; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ - IV квартали 2011 року у розмірі 184016,63 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування витрат та податкового кредиту за операціями з отримання транспортно -експедиційних послуг від ТОВ «Гласс Компані ЛТД».

В обґрунтування даних тверджень посадові особи податкового органу зазначили, що відповідно до висновку почеркознавчого дослідження первинних бухгалтерських документів ТОВ «Гласс Компані ЛТД»по взаємовідносинам з ДП «ІЕК Україна», проведеного Науково - дослідним експертно-криміналістичним центром СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України у Київській області від 19.04.2012 № 248 експертом встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Глас Компані ЛТД»Скорини С.Ю. в наданих на дослідження податкових накладних, актах виконаних робіт, виконані різними особами.

Крім цього, як зазначає відповідач, у акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гласс Компані ЛТД»з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, яку було проведено ДПІ у м. Черкаси з відома та присутності директора ТОВ «Гласс Компані ЛТД»Скорина С.Ю., встановлено відсутність трудових ресурсів, торгівельного обладнання, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого і нерухомого майна. Згідно даних системи «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»не встановлено відображення ТОВ «Гласс Компані ЛТД»суми податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з підприємствами -контрагентами, зокрема, ДП «ІЕК Україна»(том І а.с.109). ТОВ «Гласс Компані ЛТД»у ході проведення перевірки не було надано жодних документів бухгалтерського та податкового обліку, довіреностей, товарно-транспортних накладних на підтвердження здійснення будь-яких господарських операцій.

Також у ході проведення перевірки ТОВ «Гласс Компані ЛТД»перевіряючими ДПІ у м. Черкаси встановлено, що у період з 16.11.2010 по 24.03.2011 директором та засновником ТОВ «Гласс Компані ЛТД»була громадянка ОСОБА_5, яка приблизно восени 2010 року за винагороду перереєструвала ТОВ «Гласс Компані ЛТД»на власне ім'я. Відповідно до наданих нею пояснень, у ТОВ «Гласс Компані ЛТД»були відсутні транспортні засоби, наймані працівники.

У березні 2011 року директором ТОВ «Гласс Компані ЛТД»став громадянин Скорин С.Ю., який у ході проведення перевірки та при відібрані пояснень працівниками СВ ПМ ДПА в Черкаській області від 13.12.2011 повідомив про те, що жодних документів щодо реєстрації, перереєстрації ТОВ «Гласс Компані ЛТД»він не підписував, йому не відомо про здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гласс Компані ЛТД», жодних первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, довіреностей, актів приймання - передачі, тощо Скорин С.Ю. не підписував та не уповноважував жодних осіб та вчинення будь-яких дій від імені ТОВ «Гласс Компані ЛТД».

У ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних та інших документів встановлено відсутність у ТОВ «Гласс Компані ЛТД» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Оскільки, посадові особи ДПІ у м. Черкаси дійшли висновку, що ТОВ «Гласс Компані ЛТД»здійснювало діяльність поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами відповідач вважає фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами, а отже є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Як убачається з Акта перевірки, зважаючи на зазначені обставини, перевіряючі дійшли висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 36803,37 грн., в тому числі, за вересень 2011 року у розмірі 19220,02 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 11754,18 грн., за листопад 2011 у розмірі 5829,18 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Гласс Компані ЛТД»включена позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

Крім цього, у ході проведення перевірки, за результатами аналізу податкової звітності, а саме декларацій з податку на додану вартість з додатком № 5 (розділ «податковий кредит») встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1832536,62 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юван Та». Разом з цим, перевіряючими встановлено, що податкова накладна виписана ТОВ «Юван Та»з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, оскільки вона не включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та ТОВ «Юван Та»не задекларувало та не сплатило до Державного бюджету України податкові зобов'язання у розмірі 1832536,62 грн. за цією операцією, що, в свою чергу, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту по даним взаємовідносинам.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2, пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення від 07.06.2012 № 0000662300, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1117966,00 грн., в тому числі, за основним платежем -894373,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -223593,00 грн. та податкове повідомлення -рішення від 07.06.2012 № 0000672300, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 184016,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи у зв'язку з вилученням у позивача всіх документів по взаємовідносинам з ТОВ «Гласс Компані ЛТД», судом відповідно до ухвали від 04.09.2012 було витребувано у ОРВ ВПМ ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області всі документи, які були вилучені у Позивача відповідно до протоколу виїмки та огляду від 25.01.2012. На виконання вимог ухвали суду, ОРВ ВПМ ДПІ у Києво -Святошинському районі Київської області було надано належним чином засвідчені копії документів, які були вилучені у Позивача відповідно до протоколу виїмки та огляду від 25.01.2012, а саме податкові накладні, рахунки -фактури та акти здачі -прийняття робіт (том ІІ а.с.11-85).

Жодних інших документів, на підтвердження фактів виконання договірних зобов'язань щодо надання транспортно - експедиційних послуг ТОВ «Гласс Компані ЛТД»позивачеві, розрахунків та сплати в складі ціни наданих послуг сум податку на додану вартість, інших документів на підтвердження товарності операцій позивачем суду не було надано.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований Податковим кодексом України та, на час виникнення спірних відносин, положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), а отже поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту.

Тобто, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, що видається платником податку на реально отриманий товар, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Разом з цим, у ході розгляду справи позивачем не було надано жодних документів первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких ним було сформовано податковий кредит у розмірі 1832536,62 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Юван Та».

Крім цього, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.6 статті 198, Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту та витрат, витрати та суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості товару без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, в силу положень частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У частині другій статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, а тому первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Згідно положень частини другої статті 9 зазначеного Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічна норма права також закріплена у положеннях пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, відповідно до якого первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи по взаємовідносинам з ТОВ «Гласс Компані ЛТД», суд встановив, що директором ТОВ «Гласс Компані ЛТД» є Скорин С.Ю.

Саме від імені Скорина С.Ю. підписані податкові накладні, рахунки -фактури та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Гласс Компані ЛТД».

Разом з тим, згідно наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка від 13.12.2011, Скорин С.Ю. не брав участі у фінансово-господарській діяльності ТОВ «Гласс Компані ЛТД», договорів, видаткових, прибуткових, податкових накладних чи інших фінансово-господарських документів ТОВ «Гласс Компані ЛТД»не підписував, доручень на підписання документів від свого імені не давав. Печатку ТОВ «Гласс Компані ЛТД»Скорин С.Ю. не отримував, де знаходиться підприємство не знає, наміру здійснювати господарську діяльність не мав (т. ІІ а.с. 9-10).

Відповідно до висновку почеркознавчого дослідження первинних бухгалтерських документів ТОВ «Гласс Компані ЛТД»по взаємовідносинам з ДП «ІЕК Україна», проведеного Науково - дослідним експертно-криміналістичним центром СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при Головному управлінні МВС України у Київській області від 19.04.2012 № 248, експертом встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Глас Компані ЛТД»Скорина С.Ю. в наданих на дослідження податкових накладних, актах здачі-прийняття послуг, рахунках - фактурах у порівнянні з вільними зразками підпису Скорина С.Ю. виконані різними особами (том І а.с.122-137).

Зазначені вище обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської та податкової звітності підписані не директором ТОВ «Гласс Компані ЛТД», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту та витрат.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 № 21-421а11.

Суд також звертає увагу на те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у складі ціни товару (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

А відтак, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів, тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності наданих послуг, суд зазначає наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалами Київського окружного адміністративного суду було витребувано у позивача документи, що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами надання послуг, укладених між Позивачем та ТОВ «Гласс Компані ЛТД»та документи, що підтверджують факт використання таких послуг у господарській діяльності позивача.

Позивачем вказаних вище вимог ухвали не виконано та не повідомлено суд про обставини, що унеможливлюють надання відповідних доказів на підтвердження отримання експедиторських послуг.

Разом з цим, визначення договору транспортного експедирування наведено у главі 65 Цивільного кодексу України. Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що договір транспортного експедирування є двостороннім, оплатним, консенсуальним та укладається у письмовій формі. Тобто, при укладенні договору транспортного експедирування необхідно дотримуватися вимог, передбачених ст. 207 ЦК України, щодо письмової форми правочину. Недотримання сторонами вимог щодо письмової форми договору тягне за собою наслідки, передбачені ст. 218 ЦК України.

При цьому ЦК України не встановлює спеціальних вимог до сторін договору транспортного експедирування. Детальніше це питання врегульоване Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955 (надалі - ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність"). Зокрема, вказаний Закон містить види транспортно - експедиторських послуг та істотні умови договору транспортного експедирування.

Відповідно до положень статті 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR);накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Проте, позивачем не було надано суду договору на транспортно-експедиційне обслуговування наявність якого є обов'язковим в силу положень чинного законодавства; відривних талонів подорожнього листа автомобіля; товарно-транспортних накладних; звіту експедитора; доказів сплати грошових коштів за наданні послуги, їх використанні у власній господарській діяльності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, рахунки -фактури, акти приймання -здачі робіт не містять відомостей про відстані перевезення, найменування та кількості вантажу, марку і модель автотранспортного засобу, комплекс видів транспортно-експедиційних послуг, тощо.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що неналежним чином оформлені (підписана невідомою особою) податкові накладні та встановлення в судовому засіданні наявність фактів, що підтверджують відсутність господарської операції (безтоварність), є достатньою підставою для відмови платнику у формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками такої операції.

Таким чином, наведені вище обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з надання транспортно-експедиційних послуг фактично не мала товарного (реального) характеру, їх надання оформлені лише документально та дана господарська операція не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодою.

В силу положень частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які містяться в матеріалах справи, не можуть створювати правових наслідків у податковому обліку позивача; під час судового розгляду не було доведено факту надання послуг; надані податкові накладні, містять недостовірну інформацію, і не можуть бути звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження їх на його користь відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний тест постанови виготовлено у повному обсязі та підписано 06.11.2012