Постанова № 27832083, 27.11.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/15022/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Троянова О.В.

при секретарі Максімчук М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 (м. Донецьк)

до

Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька (м. Донецьк)

та

Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах міста Донецька (м. Донецьк)

про

стягнення коштів у розмірі 3665,00грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 свідоцтво НОМЕР_2 від 05.10.2011 року,

від відповідача -1 - не з'явився,

від відповідача -2 - не з`явився,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах міста Донецька про стягнення коштів у розмірі 3665,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про дату,час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду надали клопотання про розгляд справи без їх участі та заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши важливі для прийняття рішення фактичні обставини та докази на їх підтвердження наявні в матеріалах справи, заслухавши представника позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах міста Донецька про стягнення коштів у розмірі 3665,00грн.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що він придбав автомобіль марки Hyundai Accent RB 1.6 та при реєстрації автомобіля в органах ДАІ позивачем було сплачено збір до пенсійного фонду з відчуження автомобіля в сумі 3665,00 грн.

Позивач вважає, що сплата пенсійного збору у даному випадку є протиправною, посилаючись на те, що відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Позивач наполягає на тому, що обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладається саме на осіб лише у випадках відчуження, а не при купівлі автомобіля. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав, через відділ документообігу та діловодства Донецького окружного адміністративного суду надав заперечення проти адміністративного позову, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказавши, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі.

Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах міста Донецька є територіальним органом Державної казначейської служби України та діє на підставі положення, що затверджується Головною Державною казначейською службою.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що 18.05.2012 року на підставі Договору №И-00000629 від 18.05.2012 року укладеному між ТОВ «Імперіал-Авто» (Продавець) та позивачем була здійснена купівля-продаж автомобіля Hyundai Accent RB 1.6.

Позивачем, згідно з квитанцією №908.372.4 від 18.05.12р. було сплачено на розрахунковий рахунок 31219224700003, отримувач ГУДКС у Донецькій області, код отримувача 38034036, код банку отримувача 834016, призначення платежу «101, 2652900434, Водолазьский Сергей Александрович; Пен фонд 3%» у розмірі 3665,00грн.

Згідно довідки Державного казначейства про підтвердження зарахування сум №03-37/2279 від 15.11.2012 року останнє підтвердило зарахування суми 3665,00 грн. до державного бюджету України, що була сплачена за квитанцією №908.372.4 від 18.05.12р.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктом 7 статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення помилкової сплати) передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Подальше внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 07.06.2012 року №491-VI на спірні правовідносини розповсюджуватись не можуть, оскільки за загальним правилом закон зворотної дії у часі не має.

Відповідно до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740, суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Натомість, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 1 листопада 1996 року №9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 20.06.11р. за скаргою ОСОБА_4 на незаконну відмову начальника Управління Горлова В.Г., викладену в листі від 01.03.04р. №668/13 в реєстрації приватної нотаріальної діяльності заявника (скаржника) в місті Запоріжжі за зазначеною ним адресою, суд зазначив, що підзаконний акт, що суперечить Закону України, який регулює правовідносини, не може бути застосований органом державної влади при здійснені відповідної дії.

Згідно з ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зазначена суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, вирішується судом з урахуванням вимог частини 4 статті 9 КАС України та правової позиції Верховного Суду України.

Отже, відповідно до Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Таким чином, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, відповідно не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державне казначейство України, яке здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету сплачений позивачем збір у розмірі 3665,00 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений згідно з квитанцією №908.372.4 від 18.05.12р. підлягають задоволенню та стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 107,30 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740, ст. ст. 1-3, 7-12, 17, 69-72, 87-98, 122-163, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Державної казначейської служби України у Будьонівському та Пролетарському районах міста Донецька про стягнення коштів у розмірі 3665,00грн.. - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), сплачений ОСОБА_6 згідно з квитанцією №908.372.4 від 18.05.12р. на розрахунковий рахунок 31219224700003, отримувач ГУДКС у Донецькій області, код отримувача 38034036, код банку отримувача 834016, призначення платежу «101, НОМЕР_1, ОСОБА_3; Пен фонд 3%» збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 27 листопада 2012 року.

Повний текст постанови складений 03 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.