Рішення № 27828591, 29.11.2012, Деснянський районний суд міста Києва

Справа № 2603/8028/12

РІШЕННЯ

іменем України

29.11.2012

Деснянський районний суд м.Києва

в складі головуючого - судді Смирнової Є.П.

при секретарі Грей О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві

справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

3-я особа: ОСОБА_4,

Приватний нотаріус Київського міського

Нотаріального округу ОСОБА_5, -

Про визнання договору купівлі-продажу

Квартири недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

18.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 21.06.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за № 3465, та зобов»язати відповідачів повернути 3-й особі ОСОБА_4 отримані за квартиру кошти.

При цьому позивач вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 складається з 3-х кімнат житловою площею 43,7 кв.м., загальною площею - 76,6 кв.м. Він разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 є співвласниками ? частини квартири, кожний, а відповідачу ОСОБА_3, який є їх сином, належить ? частина вказаної квартири.

21.06.2012 року під впливом тяжких обставин і обману зі сторони відповідачів він змушений був укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на вкрай невигідних для себе умовах.

Як зазначає ОСОБА_1, він є учасником бойових дій в Демократичній республіці Афганістан. Свого часу, користуючись існуючими пільгами, він отримав однокімнатну квартиру, а згодом - і двокімнатну квартиру. У 2009 році, на прохання відповідачки ОСОБА_2, він продав вказані квартири та придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. В подальшому сімейні стосунки із ОСОБА_2 не склалися, тому вони розлучилися. Оскільки іншого житла в родині не було, то вони продовжували проживати під одним дахом. Незважаючи на те, що спірна квартира була придбана на кошти, отримані від реалізації отриманих ним попередніх квартир, а її поділ у відповідних частках був здійснений виключно його добрими намірами, колишня дружина ОСОБА_2 постійно докоряла йому через фінансову неспроможність та судимість за незначний злочин, що був у минулому. Докори колишньої дружини призвели до того, що він усвідомлював реалізацію квартири як останній шанс звести кінці з кінцями. Пошуками покупця і документальним оформлення відповідачка займалась особисто, постійно погрожуючи йому, щоб він не смів чинити ніяких перешкод в цьому.

Як вказує позивач, саме з цих обставин він змушений був 21.06.2012 року підписати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В подальшому відповідачі поставили йому ультиматум покинути квартиру до 20.07.2012 року та пообіцяли дати йому кошти в розмірі 23.000 у.о. при умові написання ним певних зобов»язань, які йому невідомі. На даний час виїжджати йому нікуди, за 23.000 у.о. житло він не придбає, і взагалі ціну 799.250 грн. (еквівалент 100.000 у.о), за яку начебто продано спірну квартиру, він вважає заниженою, нижче від її реальної ринкової вартості.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що гроші за належну йому ? частину квартири він не бачив і не отримав, ОСОБА_1 вважає, що правочин був здійснений шляхом обману та з використанням його тяжких обставин, тому просить задовольнити його вимоги та визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.06.2012 року недійсним.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_7 проти позову заперечують. При цьому відповідачі пояснили, що на час укладання договору купівлі-продажу спірної квартири з їх боку не було ніякого обману ОСОБА_1, про що свідчить підписання ним особисто 17.05.2012 року - попередньої угоди про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а також підписанням ним особисто 21.06.2012 року самої угоди. Відповідачі, також, стверджують, що позивач відмовляється отримувати кошти за належну йому ? частину квартири, а вимагає придбати йому окрему квартиру.

Представник 3-ї особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8 проти позову заперечує.

Крім того, ОСОБА_4 надала суду заперечення, в яких зазначила, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 волевиявлення ОСОБА_1 і була встановлена за згодою сторін, які, в свою чергу, вважали її вигідною для себе, не пов»язували її зі збігом важких для них обставин, що було підтверджено особистими підписами продавців на договорі купівлі-продажу, який був прочитаний ними і зрозумілий та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5

Також, ОСОБА_4 вважає необгрунтованими посилання позивача на ч.1 ст. 230 ЦК України. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що вона повністю розрахувалась з відповідачами за придбану за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 та відповідно до вимог чинного законодавства набула право власності на зазначену квартиру, ОСОБА_4 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

3-я особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_5

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6, а також пояснення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_7, представника 3-ї особи ОСОБА_4 - ОСОБА_8, допитавши свідка ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і відповідачка ОСОБА_2 є колишнім подружжям. Від спільного життя вони мають сина ОСОБА_3, який є відповідачем у даній справі.

21.06.2012 року позивач та відповідачі уклали з 3-ю особою ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с.3-5).

Вказана квартира належала позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2,ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2009 року в наступних частках: по ? частини кожному - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ? частина квартири - ОСОБА_3

Продаж квартири здійснено за 799.250 грн., що за курсом НБУ на день укладення договору становить 100.000 доларів США.

18.07.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що під впливом тяжких обставин і обману за сторони відповідачів він змушений був укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на невигідних для себе умовах.

При цьому, як тяжкі обставини, ОСОБА_1 зазначає те, що після розлучення з відповідачкою ОСОБА_2 вони продовжували проживати під одним дахом, оскільки іншого житла в родині не було. Незважаючи на те, що спірна квартира була придбана на кошти, отримані від реалізації отриманих ним попередніх квартир, а її поділ у відповідних частках був здійснений виключно його добрими намірами, колишня дружина ОСОБА_2 постійно докоряла йому через фінансову неспроможність та судимість за незначний злочин, що був у минулому. Докори колишньої дружини призвели до того, що він усвідомлював реалізацію квартири як останній шанс звести кінці з кінцями. Як вказує позивач, саме з цих обставин він змушений був 21.06.2012 року підписати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. В подальшому відповідачі пообіцяли дати йому кошти в розмірі 23.000 у.о. при умові написання ним певних зобов»язань, які йому невідомі. На даний час виїжджати йому нікуди, і гроші за належну йому ? частину квартири він не бачив і не отримав, і взагалі за 23.000 у.о. житло він не придбає. При цьому ціну 799.250 грн. (еквівалент 100.000 у.о), за яку продано спірну квартиру, позивач вважає заниженою, нижче від її реальної ринкової вартості.

На думку позивача та його представника ОСОБА_6, вказані обставини свідчать про те, що договір купівлі-продажу спірної квартири був укладений відповідачами з використанням його тяжких обставин та шляхом обману, тому просять визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.06.2012 року недійсним.

Вказані доводи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 суд вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 202, ч. 1,5 ст.203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 ст. 229 ЦК України визначено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язиків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.06.2012 року, відповідно до умов цього Договору Продавці - ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 передають, а Покупець - ОСОБА_4 приймає у власність квартиру, що належить продавцям на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і сплачує за неї ціну, визначену цим Договором.

В пункті 1.4 Договору визначені обставини, які продавці засвідчують та гарантують, зокрема те, що договір не укладений ними під впливом тяжкої для Продавців обставини або під загрозою; усі умови цього договору відповідають інтересам та дійсним намірам Сторін та узгоджені ними. Крім того, сторони підтверджують, що вони не визнані недієздатними та не обмежені у дієздатності; укладення цього договору відповідає їх інтересам; волевиявленням є вільним і усвідомленим; умови цього договору зрозумілі і відповідають дійсній домовленості сторін; в тексті цього договору зафіксовані всі істотні умови стосовно купівлі-продажу квартири; сторони однаково розуміють значення й умови цього правочину та його правові наслідки, та підтверджують дійсність намірів при його укладенні; текст цього договору ними прочитаний, зміст його повністю зрозумілій.

Про те, що текст цього договору ними прочитаний та зрозумілий, продавці, зокрема, ОСОБА_1 засвідчили своїм підписом на даному Договорі, а приватним нотаріусом ОСОБА_5 при посвідченні даного Договору було встановлено дієздатність сторін.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 навмисно ввели його в оману щодо обставин, які мають для нього істотне значення, а саме: щодо природи Договору купівлі-продажу, прав та обов»язків сторін за цим Договором, або таких властивостей речі (спірної квартири), які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Що стосується доводів позивача про вчинення ним правочину під впливом тяжких обставин, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно з п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 року та № 15 від 25.05.1998 року) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т.ін.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.

Як встановлено судом та вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 21.06.2012 року, укладеного між ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в квартирі АДРЕСА_1 позивачу належала на праві власності лише ? частина вказаної квартири.

Ринкова вартість квартири визначена не сторонами на власний розсуд, а погоджена з Висновком ТОВ «Експертно-оціночної компанії» від 01.06.2012 року та становить 799.250 грн., що за курсом НБУ становить 100.000 доларів США.

Згідно п.2.3 Договору купівлі-продажу, позивач і відповідачі засвідчили, що зазначену в цьому договорі ціну продажу квартири, вони (продавці) вважають вигідною для них, її розмір не пов»язаний зі збігом якихось важких для них обставин і повністю їх задовольняє.

Враховуючи викладене, підстав піддавати сумніву вартість спірної квартирі за ціною 799.250 грн., визначеною Висновком ТОВ «Експертно-оціночної компанії» від 01.06.2012 року, за яку вона була продана, у суду не має.

Інших доказів того, що ціна спірної квартири є заниженою та нижчою від її реальної ринкової вартості, позивач та його представник ОСОБА_6 суду не надали.

Крім того, з Договору купівлі-продажу квартири вбачається, що згідно п.п.5.1.4, 5.1.5 Договору продавці зобов»язались до 05.07.2012 року знятись з реєстраційного обліку, а також звільнити квартиру від речей домашньої обстановки і вжитку та передати ключі покупцеві ОСОБА_4 до 21.07.2012 року включно.

Таким чином, позивач, разом з іншими продавцями квартири АДРЕСА_1, на виконання умов Договору купівлі-продажу квартири зобов»язаний був до 21.07.2012 року звільнити спірну квартиру для покупця ОСОБА_4, що і вимагали від нього виконати відповідачі ОСОБА_3.

Про те, що текст цього договору ними прочитаний та зрозумілий, продавці, зокрема, ОСОБА_1 засвідчили своїм підписом на даному Договорі, а приватним нотаріусом ОСОБА_5 при посвідченні даного Договору було встановлено дієздатність сторін.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 навмисно ввели його в оману щодо обставин, які мають для нього істотне значення, а саме: щодо природи Договору купівлі-продажу, прав та обов»язків сторін за цим Договором, або таких властивостей речі (спірної квартири), які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому в даному випадку не має значення, помилявся чи ні позивач щодо того, які правові наслідки виникнуть за даним правочином.

Також, позивачем не доведено, що саме крайня нужденність чи хвороба змусили його укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах та ця невигідність є для позивача явною.

При цьому суд враховує, що під час розгляду справи в суді відповідачі пропонували отримати грошову компенсацію в сумі 23.000 доларів США за належну позивачу ? частину квартири АДРЕСА_1, від отримання якої останній відмовляється та вимагає від відповідачів компенсацію в розмірі 35.000-40.000 доларів США або придбання йому однокімнатної квартири в м.Києві, що не відповідає його ? частки у спільній сумісній власності.

На даний час вказана компенсація в сумі 190.162 грн., що за курсом НБУ становить 23.800 доларів США перерахована для ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду.

Як вбачається з пояснень позивача та допитаної в якості свідка його матері ОСОБА_9, вони вважають несправедливим те, що позивач, будучи учасником бойових дій та користуючись наданими йому пільгами, неодноразово отримував житло в місті Києві, а в результаті через неправомірні дії відповідачки ОСОБА_2 та внаслідок обману залишився без житла, а грошей, які йому запропонували в якості компенсації за ? частину спірної квартири, недостатньо для придбання окремого житла.

Однак, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала позивачу ОСОБА_1 та відповідачам ОСОБА_2,ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 30.09.2009 року в наступних частках: по ? частини кожному - ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ? частина квартири - ОСОБА_3

До придбання вказаної квартири відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 02.07.2008 року. Позивачу ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 належала двокімнатна квартира АДРЕСА_3 (а.с.12,15,16).

Як вбачається з витягу з розпорядження Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації № 870 від 21.09.2009 року, за заявою батька ОСОБА_1 Служба у справах дітей надала дозвіл на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, частина якої належала неповнолітньому ОСОБА_3, за умови одночасної купівлі на ім»я дитини ? частини квартири АДРЕСА_1, на що позивач погодився (а.с.13,14).

При цьому доказів того, що вищезазначені договори купівлі продажу квартир та заява позивача про надання дозволу на продаж двокімнатної квартири АДРЕСА_3, де проживав неповнолітній ОСОБА_3, були підписані позивачем під примусом або внаслідок обману з боку відповідачки ОСОБА_2, позивачем не надано.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що після продажу квартири АДРЕСА_1, в який позивачу належала ? її частина, позивач має право на грошову компенсацію вартості лише цієї частки спірної квартири.

Доказів того, що за умовами угоди або з інших підстав відповідачі зобов»язані придбати йому окрему однокімнатну квартиру, ОСОБА_1 суду не надав.

При цьому суд враховує, що на пропозицію представника відповідачів ОСОБА_7 щодо можливості придбати житло за належні позивачу кошті м.Ірпені, Бучі, Броварах, Петропавловській Борщаговці та інших місцях, розташованих неподалік від м.Києва, позивач не погоджується (а.с.44).

На підставі викладеного, суд не вбачає в діях відповідачів обману позивача ОСОБА_1 щодо обставин, які мали істотне значення при укладенні договору-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, а саме: щодо природи даного правочину та прав і обов»язків сторін, зокрема, позивача за даним договором, тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 21.06.2012 року недійсним суд не вбачає.

Оскільки суд відмовляє позивачу в задоволенні позову, а позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст. 79, 88 ЦПК України, суд відносить судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп. за рахунок коштів держави Україна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,10,57-60,79,88,213-214,218 ЦПК України, ст.ст. 215,230,233 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа: ОСОБА_4, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, - про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідченого 21.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3465, недійсним, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: