Вирок № 27828546, 17.07.2012, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 1625/1723/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області

в складі:

головуючого судді -Шелудякова Л.В.,

при секретарі - Лабовкіній Г.Г.,

за участю:

захисника ОСОБА_1,

прокурорів -Гринь А.С., Мушук Т.В.,

потерпілих та цивільних позивачів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_4,

цивільного відповідача ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Ленінськ, Кзил-Ординської області Республіки Казахстан, росіянин, громадянина України, освіта середня спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 раніше судимого:

- 12 листопада 1993 року Київським районним судом м.Полтави за ч.1 ст.144, ст.46-1 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, згідно Указу Президента України «Про амністію»від 18 серпня 1994 року звільнений від покарання;

- 22 березня 2004 року Київським районним судом м.Полтави за ч.2 ст.190, ст.75 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком 2 роки, звільнений по відбуттю покарання на підставі постанови Київського районного суду м.Полтави від 06 квітня 2006 року;

- 15 червня 2007 року Київським районним судом м.Полтави за ч.1 ст.185, ст.75 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з іспитовим терміном 3 роки, 06 вересня 2007 року згідно п.б ст.1 Закону України «Про амністію»від 19 квітня 2007 року звільнений від покарання, судимості погашені в порядку ст.89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_7 04 грудня 2011 року близько 07 години 15 хвилин в світлий час доби, керуючи автобусом Mercedes-Benz-313 державний номерний знак НОМЕР_1, який належить громадянці ОСОБА_5, та рухаючись по автодорозі Київ-Харків в районі 351-352 кілометра вказаної автодороги під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив контроль за рухом автомобіля, не впорався з його керуванням, здійснив виїзд на розподільчу смугу, потім на зустрічну смугу руху, ліве узбіччя та в кювет де скоїв наїзд на дерево.

В результаті наїзду, пасажиру автобуса ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи №1182-а від 23 грудня 2011 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх спричинення, в даному випадку, що потягли смерть потерпілого; пасажиру автобуса ОСОБА_9, згідно висновку судово-медичної експертизи №1243-а від 11 січня 2012 року були спричинені тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх спричинення, в даному випадку, що потягли смерть потерпілого; пасажиру автобуса ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи №75 від 26 січня 2012 року були спричинення тілесні ушкодження, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я; пасажиру автобуса ОСОБА_2 згідно висновку судово-медичної експертизи №403 від 09 березня 2012 року були спричинені тілесні ушкодження, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що від неї наступили, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №20 від 07 лютого 2012 року та висновку судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи №12982/12983 від 17 лютого 2012 року стали порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7, згідно з якими: п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстав ноку, а також особливості вантажу,що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 вину визнав повністю та суду дав показання про те, що 04 грудня 2011 року за проханням ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на автомобілі, який належить їм, він повинен був поїхати до м. Харкова. Оскільки всі документи на автомобіль знаходилися у ОСОБА_8 домовились, що останній поїде з ним. Вранці 04 грудня 2011 року в салон автомобіля сів ОСОБА_8. По дорозі забрали дівчину та двох чоловіків та почали рухатись до м.Харкова, проїзна частина дороги була мокрою. Перешкод для його руху на дорозі не було. Автомобіль рухався із швидкістю 85-90 км./год. В районі 352 км він відчув удар в кермо автомобіля і рульове колесо потягло вправо, він почав вирівнювати свій автомобіль, але йому це не вдалося і автомобіль відразу ж викинуло вліво. Далі він здійснив виїзд на розподільчу смугу, потім на зустрічну смугу руху, ліве узбіччя та в кювет, де скоїв наїзд на дерево. Пояснив, що намагався дотримуватись правил дорожнього руху, однак з невідомих йому обставин сталася дорожньо-транспортна пригода, в якої себе визнає винним. У вчиненому щиро розкаюється та просить не позбавляти його волі, щоб була можливість відшкодувати потерпілим заподіяні збитки. Позови до нього визнав.

Допитий в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2. пояснив, що в період руху автомобіля в сторону м. Харків він сидів з правої від водія ОСОБА_7 сторони та бачив, що стрілка тахометра вказувала 28-29 оборотів двигуна. На бардачок ОСОБА_7 поклав свою спортивну шапочку. Під час руху автомобіля вказана шапочка впала і ОСОБА_7 намагався її підняти. Він зробив ОСОБА_7 зауваження та сказав, що сам її підніме. Однак, ОСОБА_7 потягнувся за шапкою та втратив керування автомобілем. Він намагався допомогти водію та вирівняти автомобіль, однак до руля не дотягнувся. По інерції його викинуло, більше нічого не пам'ятає. Коли прийшов до свідомості почав допомагати дівчині, яка стогнала та попросив, людей які підійшли до автомобіля викликати швидку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди йому були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я. На лікування та медичні препарати ним було витрачено 1590 грн., яку просив стягнути з підсудного ОСОБА_7 на його користь. Після отриманих травм він втратив здоровий сон, постійно почував себе пригніченим та не може забути наслідки пригоди, а тому вважає, що йому заподіяна моральна шкода в розмірі 15000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_7

Під час розгляду справи частина коштів у сумі 3000 грн. йому була відшкодована, а тому на вказану суму просив стягнути з підсудного менше.

При призначенні підсудному покарання покладався на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що очевидцем дорожньо-транспортної пригоди не була. У вказаному ДТП загинули її сини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Просила суворо покарати підсудного.

Цивільний позов, який нею уточнений, підтримала в повному обсязі та просила стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 матеріальні збитки у сумі 8409 грн. 63 коп. та моральну шкоду у розмірі 722880 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 у письмовій заяві, направленій до суду, при призначенні покарання ОСОБА_7 покладалась на розсуд суду (т.2 а.с.122).

В судовому засіданні представник цивільного позивача адвокат ОСОБА_10. пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини підсудного при справному автомобілі без втручання сторонніх факторів.

Уточнений цивільний позов просив задовольнити в повному обсязі та стягнути з підсудного ОСОБА_7 та цивільного відповідача ОСОБА_5, яка передала керування власного автомобіля особі, яка не мала права ним керувати, солідарно матеріальну шкоду, яка складається з витрат, пов'язаних з лікуванням в сумі 8409 грн. 63 коп. та моральну шкоду в розмірі 722880 грн. 63 коп., яка заподіяна їй внаслідок втрати синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у яких вона була на утриманні та які опікались нею.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду дав показання про те, що грудні 2011 року, вранці, точної дати не пам'ятає, він як слідчий ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області виїхав на місце пригоди приблизно на 352 км в напрямку м.Харкова, яка сталася з автомобілем Мерседес-Спринтер. Ним були перевірено колеса автомобіля. Переднє праве колесо було без тиску, однак, без пошкоджень, і на нього був нашарований грунт, а решта коліс було в нормальному стані. При заносі автомобіль контактував з дорожнім покриттям резиною всією шириною колеса, а тому тиск в колесі був. Водій в яму в'їхати не міг, оскільки вибої на дорозі знаходились в стороні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що на час, коли сталася дорожньо-транспортна пригода він працював у приватного підприємця та здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Чутове-Полтава. Коли 04 грудня 2011 року близько 07 годин 15 хвилин він на автомобілі марки «Рута»повертався з с.м.т.Чутове до м.Полтави з пасажирами, рухаючись по автодорозі Київ-Харків зі швидкістю близько 80-90 км./год. Проїзна частина дороги була мокрою, а видимість доброю. По дорозі рухались поодинокі транспортні засоби. В районі повороту до с.Верхоли Полтавського району він побачив, що на зустріч йому рухався мікроавтобус Мерседес-Бенц «Спрінтер»білого кольору зі швидкістю 100-110 км./год. Попереду вказаного автомобіля, а саме в попутному та зустрічному напрямку, інших транспортних засобів не було. Коли він роз'їхався з вказаним мікроавтобусом та відстань між його транспортним засобом та автомобілем Мерседес-Бенц «Спрінтер»була близько 50 м, він подивився в дзеркало заднього огляду та побачив, що автомобіль Мерседес-Бенц «Спрінтер»виїхав на розподільчу смугу. Далі він не дивився в дзеркало заднього огляду та вважав, що з автомобілем Мерседес-Бенц «Спрінтер»все добре.

Допитана в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_5 суду показала, що вона є власницею транспортного засобу Мерседес-Бенц «Спрінтер», який придбали у листопаді 2011 року. У технічний паспорт на автомобіль внесено її прізвище та прізвище її цивільного чоловіка ОСОБА_2 Оскільки у неї та у ОСОБА_2 відсутні водійські посвідчення, в яких відкрита категорія », вони домовились з ОСОБА_7, у якого вказана категорія була відкрита і вона бачила його посвідчення, щоб той покерував автомобілем поки вирішуються питання реєстрації автомобіля, придбання до автомобіля шин та запчастин та домовилися поїхати до м.Харкова за покупками. Трудовий договір з ОСОБА_7 вона не укладала. Оскільки ОСОБА_2. мав документи на автомобіль, він поїхав з ОСОБА_7 до м.Харкова. Свідком дорожньо-транспортної пригоди вона не була.

Цивільний позов не визнала, пояснивши, що ОСОБА_7 не перебував з нею у трудових відносинах, документи на вказаний автомобіль на нього не оформлялись, а керував автомобілем тимчасово в присутності в автомобілі ОСОБА_2, який має документи на автомобіль, однак не має право на керування вказаним автомобілем.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_6. в судовому засіданні позов до ОСОБА_5 вважала безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки вина ОСОБА_5 у заподіяні потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків відсутня, а оскільки ОСОБА_7 порушив правила дорожнього руху, він повинен нести цивільну відповідальність за заподіяні потерпілим збитки.

Крім показань підсудного, свідків, потерпілих, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину доведена наступними доказами.

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04 грудня 2011 року встановлено, що місцем ДТП є 352 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, огляду транспортного засобу Mercedes-Benz-313 державний номерний знак НОМЕР_1, фототаблицею та схемою до нього, в якому зафіксовано сліди ДТП (т.1 а.с.27-42).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1182-а від 23 грудня 2011 року потерпілому ОСОБА_8 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх спричинення, в даному випадку, що потягли смерть потерпілого (т.1 а.с.191-193).

За висновком судово-медичної експертизи №1243-а від 11 січня 2012 року пасажиру автобуса ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя в момент їх спричинення, в даному випадку, що потягли смерть потерпілого (т.1 а.с.210-213).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №75 від 26 січня 2012 року потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження, які кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я (т.1 а.с.227, 228).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №403 від 09 березня 2012 року потерпілій ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження, які кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я (т.1 а.с.241, 242).

Висновком експертизи технічного стану транспортного засобу №139 від 05 січня 2012 року встановлено, що робоча гальмівна та рульова система транспортного засобу Mercedes-Benz-313 державний номерний знак НОМЕР_1 знаходилася у справному стані.

За висновком судової дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи №12982/12983 від 17 лютого 2012 року встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди та наслідків, що від неї наступили, стали порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 Стан дорожнього покриття 04 грудня 2011 року на 352 км автомобільної дороги Київ, Харків-Довжанський, де сталася ДТП відповідає вимогам п.п.3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587. Невідповідностей у стані дорожнього покриття вимогам п.п.3.1.1, 3.1.2 ДСТУ 3587, які впливала на безпеку дорожнього руху та знаходились у причинному зв'язку з настанням ДТП, з технічної точки зору, не вбачається (т.1 а.с.219-222).

Аналізуючи вище наведені докази суд приходить до висновку про винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину. При цьому суд виходить з того, що покладені в основу вироку суду докази є логічними та такими, що повністю відповідають встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч ч.3 ст.286 КК України, як дії що виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та спричинили загибель кількох осіб.

В силу ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання судом визнається щире каяття засудженого, часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного ОСОБА_7, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає тяжкі наслідки, завдані злочином.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу підсудного, який характеризується позитивно. Разом з тим судом враховується тяжкість наслідків від вчиненого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням в межах санкцій ч.3 ст.286 КК України.

Крім того суд враховує причини виникнення дорожньо-транспортної пригоди, її обставини та наслідки, а також характер порушень правил дорожнього руху, приходить до висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно з ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. А відповідно до ч. 3 цієї статті даний позов може бути пред'явлений як під час дізнання і досудового слідства, так і в ході судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

З матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні доведено, що саме діями ОСОБА_7 спричинено матеріальну та моральну шкоду потерпілій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_2, та матеріальну шкоду державі в особі Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради у зв'язку з витратами, пов'язаними з лікуванням потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_9

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позов потерпілої ОСОБА_3 підтриманий нею в судовому засіданні в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8409 грн. 63 коп. підлягає до повного задоволення, оскільки підтверджується відповідними доказами (т.2 а.с.103-107).

В судовому засіданні потерпілою ОСОБА_3 також подавались докази щодо заподіяння їй моральних страждань, що виразились у втраті рідних людей -синів, в зв'язку з чим потерпіла зазнала значних переживань та душевних страждань.

Суд, разом з тим виходить з принципу розумності та справедливості та вважає позовні вимоги в цій частині завищеними, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені потерпілою ОСОБА_3 позовні вимоги про відшкодування їй моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути на її користь з підсудного ОСОБА_7 спричинену моральну шкоду в розмірі 160000 гривень.

Позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_5 до задоволення не підлягає, оскільки матеріалами справи факт перебування ОСОБА_7 у трудових відносинах з ОСОБА_5 не підтверджений.

Окрім цього, суд приходить до висновку, що неправомірними діями підсудного ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_2 також завдано матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на лікування та придбання медичних препаратів на суму 1558 грн. 49 коп., а не 1590 грн., як вказав потерпілий. Крім того, суд не відносить до вират на лікування добровільний внесок до Міжнародного Фонду допомоги хворим з наслідками травм і захворювань у сумі 30 грн.

Таким чином, розмір заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди, який підтверджується копіями квитанцій, що знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.116-119) складає 1558 грн. 49 коп.

При цьому суд враховує, що вказана шкода добровільно підсудним ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_2 відшкодовано, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 у отриманні у підсудного ОСОБА_7 вказаних грошових коштів від 04 липня 2012 року, а тому позов в частині стягнення з підсудного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що діями ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в ушкодженні його здоров'я. Останній вимушений був тривалий час лікуватися, знаходився у медичній установі в умовах стаціонару, а отже звичний образ його життя значно змінився. Виходячи із характеру отриманих тілесних ушкоджень, процес видужування був для нього тривалим та затяжним. Таким чином суд вважає, що потерпілий ОСОБА_2. зазнав переживань та душевних страждань.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості та вважає, що співмірною моральним стражданням, заподіяних підсудним ОСОБА_7 ОСОБА_8 буде сума у розмірі 5000 грн.

Разом з тим, суд враховує, що під час розгляду справи підсудним ОСОБА_7 у відшкодування заподіяної потерпілому ОСОБА_2 шкоди було добровільно передано 3000 грн.

З врахуванням, що 1558 грн. 49 коп. від вказаної суму відшкодовано в рахунок матеріальної шкоди, слід рахувати, що моральна шкода відшкодована в сумі 1441 грн. 51 коп. (3000 грн. -1558 грн. 49 коп. = 1441 грн. 51 коп.), а тому з підсудного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 3558 грн. 49 коп. (5000 грн. -1441 грн. 51 коп. = 3558 грн. 49 коп.). Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Підлягають задоволенню в повному обсязі цивільні позови заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 2292 грн. 78 коп. та витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_9 в сумі 2310 грн. 98 коп.

Таким чином, з підсудного ОСОБА_7 на користь Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради необхідно стягнути 2292 грн. 78 коп. та 2310 грн. 98 коп. на р/р 35424004001147, банк ГУДКСУ в Полтавській області, ЄДРПОУ 01999106, МФО 831019.

Оскільки у задоволенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовлено, необхідно скасувати накладений постановою від 02 березня 2012 року старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області арешт на будь яке нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_5; автомобілі: ВАЗ 210430-20ЗНГ д.н.з. НОМЕР_2, Mercedes-Benz »д.н.з. НОМЕР_1 (т.2 а.с.20, 24).

Речовий доказ: автомобіль Mercedes-Benz 313 «Спрінтер»д.н.з. НОМЕР_1 (т.2 а.с.1) слід повернути власнику ОСОБА_5

Строк покарання ОСОБА_7 необхідно обчислювати з часу приведення вироку до виконання і до початку виконання вироку залишити щодо ОСОБА_7 запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України, й призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком чинності залишити попередній підписку про невиїзд.

Строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з часу приведення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 8409 грн. 63 коп. (вісім тисяч чотириста дев'ять гривень 63 копійки) та моральну шкоду в сумі 160000 грн. (сто шістдесят тисяч гривень).

В інший частині в задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3558 грн. 49 коп. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім гривень 49 копійок.).

В інший частині в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_7 відмовити.

Цивільні позови заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради 2292 грн. 78 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні 78 копійок) на р/р 35424004001147, банк ГУДКСУ в Полтавській області, ЄДРПОУ 01999106, МФО 831019.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Бюджетно-фінансового управління Полтавської міської ради 2310 грн. 98 коп. (дві тисячі триста десять гривень 98 копійок) на р/р 35424004001147, банк ГУДКСУ в Полтавській області, ЄДРПОУ 01999106, МФО 831019.

Скасувати накладений постановою від 02 березня 2012 року старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області арешт на будь яке нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_5; автомобілі: ВАЗ 210430-20ЗНГ д.н.з. НОМЕР_3, Mercedes-Benz »д.н.з. НОМЕР_1.

Речовий доказ: автомобіль Mercedes-Benz 313 rinter»д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Полтавський районний суд.

Суддя Л. В. Шелудяков