Рішення № 27827699, 28.11.2012, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Копія

Справа № 1117/999/12

н/п 2/1117/350/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді КОМЛАЧ О.Ф.,

при секретарі ІВАНЕНКО Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Олександрівської селищної ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею право користування земельною ділянкою розміром 0,1258 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Олександрівського району Кіровоградської області, зобов'язати Олександрівську селищну раду прийняти рішення про виготовлення державного акту на дану земельну ділянку без узгодження її меж з суміжними землекористувачами та зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відшкодувати їй витрати, пов'язані з виготовленням технічної документації на земельну ділянку.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що в 1985 році вона придбала будинок АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_5, в тому ж році колгоспом «Іскра» було прийнято рішення про передачу їй у користування земельної ділянки біля будинку площею 0.07 га.. В 2002 році вона звернулася в Олександрівську селищну раду по питанню приватизації земельної ділянки біля будинку. 15 листопада 2002 року Олександрівська селищна рада прийняла рішення про передачу їй у власність земельної ділянки розміром 0,05 га. біля її будинку, якою вона фактично користувалася весь час. З часу купівлі будинку вона постійно користується земельною ділянкою біля будинку площею 0,12 га., платила податки за неї. В 1999 році відповідачі купили у гр. ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1. Просить визнати за нею право користування земельною ділянкою розміром 0,1258 га.. Також позивач просить зобов'язати відповідача - Олександрівську селищну раду прийняти рішення про видачу державного акту на земельну ділянку біля її будинку без узгодження меж з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно чинять їй перепони в приватизації земельної ділянки, не дають згоди на її приватизацію, тому просить стягнути з них кошти, витрачені нею на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, давши аналогічні покази, суду пояснили, що в 1999 році вони купили будинок АДРЕСА_1. Але вся земельна ділянка їм передана не була, позивач весь час незаконно користується спірною земельною ділянкою. Вони вважають, що Олександрівська селищна рада безпідставно винесла рішення №138 від 15 листопада 2002 року про передачу позивачу земельної ділянки розміром 0,05 га., оскільки спірна земельна ділянка перейшла в їх користуванні при покупці ними будинку АДРЕСА_1, а тому належить їм, а не позивачу. Просять відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - Олександрівської селищної ради, позовні вимоги визнав, суду пояснив, що по земельно-шнуровій книзі за позивачем рахується земельна ділянка площею 0,07 га., яка надана їй згідно рішення колгоспу «Іскра» та ще 0,05 га. їй в користування було виділенно згідно рішення Олександрівської селищної ради, але зміни в земельно-шнурову книгу внесено не було, не знає по якій причині. На даний час за позивачем в користуванні рахується земельна ділянка площею 0,12 га.. Межові знаки не встановлювалися, земельна ділянка не приватизована. Відносно земельної ділянки біля будинку відповідачів відсутня будь-яка документація, конкретно земельна ділянка не була їм виділена. За попереднім власником будинку відповідачів рахувалася земельна ділянка площею 0,32 га., але відсутні документальні дані про те, де саме розташована дана земельна ділянка і на підставі чого вона йому була виділена. Відповідачі своє право користування земельною ділянкою документально не оформляли.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог позовні вимоги визнав, суд пояснив, що позивач купив будинок у ОСОБА_5 і весь час користується земельною ділянкою, яка знаходиться біля будинку, розмір земельної ділянки не мінявся. У нього ніяких претензій по межах земельної ділянки до позивача не має, просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 Олександрівського району Кіровоградської області, що підтверджено копією свідоцтва про право власності (а.с.17 т.1). Згідно довідки Олександрівської селищної ради №2015 від 22 травня 2012 року позивач користується земельною ділянкою, площею 0,1186 га. з 1995 року. Архів за попередні роки не зберігся (а.с.5 т.1). Згідно рішення четвертої сесії Олександрівської селищної ради 24-го скликання від 15 листопада 2002 року №138 позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться біля належого їй будинку в АДРЕСА_1. Загальна площа земельної ділянки становить 0,12 га (а.с. 246 т.1). При огляді в судовому засіданні земельно-кадастрової книги Олександрівської селищної ради №07-14.7 на аркуші 99 є запис за №674, в якому заприсано: ОСОБА_1- земельна ділянка 0,07 га, із них рілля 0,06 га під забудовою 0,01 га, підстава протокол №2 від 05 квітня 1985 року. Таким чином, документально підтверджено, що в користуванні позивача перебуває земельна ділянка загальною площею 0,12 га. (а.с.246 т.1) і вона фактично цієї земельною ділянкою користується з 1985 року.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 24 листопада 1999 року відповідач ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 Кіровоградської області. Будинок розташований на земельній ділянці Олександрівської селищної ради (а.с.43 т.1). При огляді в судовому засіданні земельно-кадастрової книги Олександрівської селищної ради №07-14.4 на аркуші 55 є запис за №28, в якому заприсано: ОСОБА_6- земельна ділянка 0,24 га, закреслено та виправлено на 0,32 га., із них рілля 0,22 га.- закреслено та виправлено на 0,31 га., під забудовою 0,01 га, в графі підстава запис відсутній, в примітках записано АДРЕСА_1.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що відсутнє будь-яке документальне підтвердження того, що відповідачам у користування виділялася земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області..

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України: «1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)»

Згідно ч.1 ст. 116 ЗК України : «1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.»

Згідно ч.1, ч.2 ст. 118 ЗК України : «1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим .

2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.»

Отже питання про набування права користування чи володіння земельною ділянкою в межах населених пунктах вирішуються органами місцевого самоврядування, а в даному випадку - Олександрівською селищною радою.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 152 ЗК України: «1. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

2. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.»

Згідно ч.1,ч.2 ст. 158 ЗК України: «1. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

2. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.»

Згідно ч.10, ч.11 ст. 118 ЗК України: «10. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.»

Таким чином у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки в користування або залишення даного питання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

В судовому засіданні було встановлено, що фактично позивачу передано у користування земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_1 площею 0,12 га., і її право користування земельною ділянкою підтверджено як записами в земельно-кадастровій книзі Олександрівської селищної ради, яка була оглянута в судовому засіданні, так і рішенням Олександрівськї селищної ради №138 від 15 листопада 2002 року (а.с. 246 т.2).

Позивач в позовній заяві та в судовому засіданні просить визнати за нею право користування на земельну ділянку площею 0,1258 га., тобто на 0,0058 га. більше, ніж у неї уже є в користуванні. Але позивачем не надано суду доказів того, що вона зверталася до Олександрівської селищної ради з заявою про виділення їй в користування крім 0,12 га, які уже є в її користуванні, ще й виділення земельної ділянки площею 0, 0058 га. і отримала відмову в задоволенні цієї вимоги.

А тому, враховуючи те, що позивач вже має право користування земельною ділянкою площею 0,12 га. і фактично нею користується, та, враховуючи те, що нею не доведено факт відмови Олександрівської селищної ради у виленні їй в користування земельної ділянки площею 0, 1258 га., тому в задоволенні позовної вимоги про визнання за нею права користування на земельну ділянку необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 96 ЗК України: «1. Землекористувачі зобов'язані:… г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;.... е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; …»

Відповідно до ст. 103 ЗК України: «1. Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

3. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ст. 106 ЗК України: «1. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

2. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

3. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.»

Відповідно до ст. 107 ЗК України: «1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.»

Встановлення та відновлення меж земельних ділянок здійснюється згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 за N 376 юридичною або фізичною особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Отже громадяни, набувши право власності на земельну ділянку, не повинні порушувати прав суміжних землекоритувачів, повинні дотримуватись правил добросусідства, повинні спільно сприяти встановленню твердих меж , а вразі неможливості виявлення дійсних меж, приймати міри для їх відновлення, залучаючи для проведення цих робіт відповідних юридичних чи фізичних осіб, які мають ліцензію на проведення таких робіт.

Згідно ч.3 ст. 116 ЗК України : «3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.»

Згідно ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Таким чином позивач повинен був звернутися з клопотанням до Олександрівської селищної ради з приводу одержання безоплатно у власність земельної ділянки, і рада обов'язково повинна розглянути дане клопотання та прийняти відповідне рішення. В разі незгоди з рішенням селищної ради, спір вирішується шляхом визнання його недійсним та про зобов'язання вчинити певні дії для захисту прав позивача.

Позивач в судовому засіданні не довів того факту, що йому було відмовлено Олександрівською селищною радою в задоволенні його клопотання про надання дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власноті на дану земельну ділянку без узгодження її меж з суміжними землекористувачами, і оскільки суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу і в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів в рахунок відшкодування їй витрат, пов'язаних з виготовленням нею технічної документації на земельну ділянку, оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо визнання за нею права користування земельною ділянкою та вимоги про зобов'язання Олександрівську селищну раду вчинити дії. Крім того позивачем не надані докази того, що нею були такі кошти затрачені.

Так як позов не підлягає задоволенню, тому , в силу вимог ст. 88 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню позивачу понесені нею судові витрати.

Керуючись ст. 88, ст. 214, ст.215 ЦПК України, ст. 81, ст.96, ст.103, ст.106, ст.107, ст.116, ст.118, ст.120, ст. 152, ст. 158, ст. 159, ст. 160 ЗК України суд ,-

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Олександрівської селищної ради та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії.

На рішення суду може бути подана через Олександрівський районний суд в Кіровоградський апеляційний суд апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: /підпис/

Копія вірна:

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ

Рішення набрало законної сили ________.

Оригінал рішення знаходиться в справі №1117/999/12 (н/п 2/1117/350/12)

Суддя Олександрівського районного суду

Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ