Рішення № 27823969, 30.11.2012, Нахімовський районний суд міста Севастополя

30.11.2012

Нахімовський районний суд міста Севастополя

Справа № 2704/4579/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

30 листопада 2012 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі: головуючого судді -Семенухи Т.Б.

при секретарі -Філімоновії А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «СК «Комфорт»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - ПП «СК «Комфорт», в якому просив поновити його на посаді керівника технічної служби ПП «СК «Комфорт»та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вимоги мотивовані тим, що позивач був незаконно звільнений наказом № 76 від 29 лютого 2012 року на підставі ст. 28 КЗпП України у зв'язку з незадовільним результатом строку випробування, оскільки, по-перше, наказом № 487 від 14 грудня 2011 року про прийняття його на роботу строк випробування не був обумовлений, по-друге, до нього як інваліда третьої групи відповідно до ст.26 КЗпП України випробування не встановлюється.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. У судових дебатах також просив скасувати наказ про його звільнення від 18.05.2012 року.

Представник відповідача у судових засіданні заперечував проти доводів позовної заяви, в задоволенні якої просив відмовити. У судове засідання 30.11.2012 року не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за її відсутність.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що наказом № 487 від 14 грудня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду керівника технічної служби ПП «СК «Комфорт»у місті Севастополі з 14.12.2011 з окладом згідно штатного розпису на підставі заяви останнього (а.с.38).

Позивачем до позовної заяви була додана копія факсограми, з якої вбачається, що наказом № 76 від 29 лютого 2012 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з незадовільним результатом строку випробування за період з 14.12.2011 по 29.02.2012 в порядку ст.28 КЗпП України на підставі службової записки ОСОБА_2 Також позивача було повідомлено, що у зв'язку з недостатнім рівнем професійних знань та досвіду роботи він не в змозі керувати експлуатацією газових котелень (а.с.5-6).

Заперечуючи про доводів позовної заяви відповідач посилається на те, що наказ № 76 від 29 лютого 2012 року про звільнення позивача ПП «СК «Комфорт» ніколи не видавався і відповідачу не відомо звідки він у позивача. За даними відповідача ОСОБА_1 був звільнений з ПП «СК «Комфорт»наказом № 173 від 18 травня 2012 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

В підтвердження своєї позиції відповідач надав копію наказу № 173 від 18 травня 2012 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку 5 к.д. за період з 01.03.2012 по 18.05.2012 (а.с.39).

В свою чергу позивач зазначає, що він дійсно не ходив на роботу в період з 01.03.2012 по 18.05.2012, оскільки вважав себе звільненим з 29.02.2012 на підставі наказу №76 від 29 лютого 2012 року, а тому вважає вищевказані накази незаконними та такими, що порушують його конституційне право на труд.

З метою з'ясування обставин щодо видачі керівництвом ПП «СК «Комфорт»вищевказаних наказів судом було витребувано книгу наказів за період часу з 01.03.2012 по 18.05.2012, оригінал якої був оглянутий в судовому засідання, з якої вбачається, що запис №76 виправлений штрихом та зверху нанесений запис: «29.02.12 Об установлении тарифов г.Евпатория»; журнал реєстрації наказів взагалі не відповідає вимогам ведення діловодства, оскільки містить прогалини між записами виданих наказів, численні виправлення, журнал не прошитий та не пронумерований, що є недопустимим (а.с. 74).

Крім того, з копії факсограми наказу №76 від 29 лютого 2012 року вбачається, що він був відправлений з номера факсу «693604», який належить ПП «СК «Комфорт», що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні (а.с.5).

Також з розрахункового листа за лютий 2012 року, надісланого фактом, вбачається, що розрахунок заробітної плати був здійснений з урахуванням звільнення ОСОБА_1, що підтверджується підписом бухгалтера підприємства Руденко Ю.М. (а.с.60).

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку про те, що наказ №76 від 29 лютого 2012 року дійсно видавався на підприємстві відповідача, проте в подальшому був знищений останнім, а запис в журналі реєстрації - виправлений, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що зазначений наказ ніколи не видавався, судом відхиляється.

Пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено право власника розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Загальним критерієм вини працівника в здійсненні прогулу є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 був незаконно звільнений на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, оскільки не з'являвся на робочому місці в період з 01.03.2012 по 18.05.2012, вважаючи себе звільненим з 29.02.2012 на підставі наказу № 76 від 29 лютого 2012 року, а тому дана причина визнається судом поважною, у зв'язку з чим наказ № 173 від 18 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а останній - поновленню на посаді керівника технічної служби територіального управління ПП «СК «Комфорт»в м. Севастополі з 01 березня 2012 року.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст.235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що при позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд визначає середній заробіток, виходячи із середнього заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи (а.с.80), згідно з наданою відповідачем випискою з розрахункових листів, з якої видно, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 17606,16 грн ((1800грн + 2112,48грн) ч 2 = 1956,24грн Ч 9 місяців = 17606,16грн).

Суму судового збору у розмірі 176,06 грн відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Крім того, суд вважає, що строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України позивачем пропущений з поважних причин, оскільки позивач через два дні після звільнення звернувся за захистом своїх прав до інспекції по труду (а.с.103-104), звертався до відповідача с заявами про надання йому копії документів для можливості звернення до суду (а.с.26,27,28,29), однак у передбачений законодавством строк відповіді не отримав, та був вимушений звернутися до суду. А тому суд вважає, що позивач прийнимав міри для захисту своїх прав, звертався до компетентних органів, які не реагували на його звернення. При такому положенні суд визнає пропуск строку звернення до суду таким, що був допущений з поважних причин, а тому таким, що підлягає поновленню.

Відповідно до п 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Так, згідно з пп. 2 і 4 ч 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Зазначені випадки зобов'язують суд в обов'язковому порядку допустити рішення до негайного виконання.

На підставі ст.ст.28,36,117,233,234,235 КЗпП України, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника технічної служби територіального управління ПП «СК «Комфорт»в м.Севастополе з 01 березня 2012 року.

Скасувати наказ №173 від 18 травня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 керівника технічної служби територіального управління ПП «СК «Комфорт»в м.Севастополе по п.4 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з ПП «СК «Комфорт»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.03.2012 року по 30.11.2012 року в сумі 17606,16грн.

Стягнути з ПП «СК «Комфорт»на користь держави судовий збір в сумі 176,06коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника технічної служби територіального управління ПП «СК «Комфорт»в м.Севастополе та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу в сумі 1956,24грн допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя-підпис

Копія вірна

Суддя Нахімовського райсуду

м.Севастополя Т.Б.Семенуха