Ухвала суду № 27821238, 15.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7963/11/0170/13

15.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Горошко Н.П. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег"- Кардончик Віктор Григорович, довіреність № 27 від 05.10.12;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 29.03.12 у справі № 2а-7963/11/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" (пр-т. Перемоги, 56, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний берег" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішення від 24.06.2011 №0006762301 та №0006752301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень-задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0006762301 та №0006752301. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" судовий збір в розмірі 3,40 грн. та витрат на проведення судово-економічної експертизи в розмірі 9376,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі направлень від 16.05.2011 №1127/23-2, №1128/23-2, №1129/23-2 та наказу від 28.04.2011 №1426 працівниками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, за результатами якої 10.06.2011 було складено акт №7752/23-2/24695969.

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення:

1) п.5.1. та п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 3акону України "Про оподаткування прибутку підприємств", заниження податку на прибуток у сумі 465852,00 грн., 2010 рік в сумі - 243150,00 грн., 1 квартал 2011- 222702,00грн.;

2) п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", завищення податкового кредиту всього у сумі 372682,00 грн., червень 2010 в сумі 8167,00 грн., липень 2010- 4863,00 грн., серпень 2010- 45000,00 грн., жовтень 2010- 25167,00грн., грудень 2010- 111323,00грн., січень 2011- 59356,00 грн., лютий 2011- 62027,00грн., березень 2011- 56779,00 грн.;

3) п.п. 6.3.2 п.6.3. ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", встановлено заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 798,24 грн.;

4) п. 9 ст. 250 Податкового кодексу України, позивач не надав до ДПІ в м.Сімферополі заяви про відсутність у звітному році об'єкта екологічного податку, та не надав податкову декларацію у відповідності до ст. 250 "Порядок подання податкової звітності та сплати податку".

Підставою для таких висновків стало припущення посадових осіб ДПІ в м.Сімферополі про не проведення господарських операцій між ТОВ "Південний берег" та його контрагентами внаслідок нікчемності правочинів.

На підставі акту перевірки від 10.06.2011 №7752/23-2/24695969 винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 №0006762301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 526640,50 грн., у тому числі- за основним платежем у сумі 465852,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 60788,50 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 24.06.2011 № 0006752301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 421315,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 372682,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 48633,00 грн.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачалось, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Південний берег" укладені договори на постачання товарів (побутової техніки, мультимедійної техніки, витратних матеріалів, тощо) від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот", а саме:

-договір купівлі - продажу від 02.08. 2010 з ТОВ "Зеніт НВКП";

-договір поставки № 28/11-10 від 1.11.2010 з ПП "Ньютехнолоджі";

-договір поставки № 31/11-10 від 01.11.2010 з ПП"Аланар";

-господарський договір поставки № 0806-03 від 08.06.2010 з ТОВ "Півострів Пілот".

З матеріалів справи вбачається, що отримання товарів від ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у червні 2010, липні 2010, серпні 2010, жовтні 2010, грудні 2010 безперечно підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег".

Щодо формування податкового кредиту по податку на додану вартість, судом першої інстанції вірно визначено з 01.01.2011 зазначені правовідносини з формування податкового кредиту січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року врегульовано Податковим кодексом України (далі -ПК).

Згідно з п. 198.1 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також п. 198.6. ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ПК податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно визначено, що право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. У п. 46.5 ст. 46 ПК України зазначається, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до частини другої п. 48.1 ст. 48 ПК України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 48.2 ст. 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно п. 203.1. ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

За змістом ст. 198 ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Судом першої інстанції вірно визначено, що згідно підпункту 200.1. ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У підпункті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 14.1.191 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За підпунктом 198.1. ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судом першої інстанції безперечно визначено, що до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Південний берег" укладені договори на постачання товарів (побутової техніки, мультимедійної техніки, витратних матеріалів, тощо) від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот".

З матеріалів справи вбачається, що отримання товарів від ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у січні-березні 2011 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег".

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень 2011, лютий 2011, березень 2011 сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот".

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Судом першої інстанції вірно визначено, що посилання відповідача на частину1 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи від 29.02.2012 №107/11 встановлено, що отримання товарів від ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" у червні 2010, липні 2010, серпні 2010, жовтні 2010, грудні 2010, січні-березні 2011 підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Південний берег". Обсяг валових витрат за червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень-березень 2011 за угодами, укладеними з ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" сформований ТОВ "Південний берег" вірно та відповідно чинного законодавства. Обсяг податкового кредиту за червень 2010, липень 2010, серпень 2010, жовтень 2010, грудень 2010, січень-березень 2011 за угодами, укладеними з ТОВ "Зеніт НВКП", ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" та ТОВ "Півострів Пілот" сформований ТОВ "Південний берег" вірно та відповідає чинному законодавству.

Враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вивчив наявні докази, в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги судовою колегією не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задовлення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 29.03.12 у справі № 2а-7963/11/0170/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний берег" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова