Ухвала суду № 27819633, 27.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 13969/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі за позовом державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2005 року державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» (далі - Залізниця) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення своїх вимог просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) від 17.02.2005 року № 0000772600/0, № 0000762600/0, № 00000782600/0, якими до позивача було застосовано штрафні санкції за затримку сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2005 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року, позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2007 року касаційну скаргу ДПІ було задоволено частково, скасовано рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі № 2а-776/09/1370 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ДПІ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Залізниці відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у ході проведеної ДПІ позапланової невиїзної перевірки Івано-Франківської дистанції колії ПЧ-12 за період з 30.10.2003 року по 14.02.2005 року, результати якої оформлено актом перевірки від 14.02.2005р. №111/26-2/01070965, встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Так, на підставі акту перевірки від 15.10.2003р. було винесено податкові повідомлення-рішення № 0013032312, № 0013042312, № 0013052312 від 15.10.2003 року, якими до Івано-Франківської дистанції колії ПЧ-12 застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань по земельному податку на загальну суму 14062,00 грн., які сплачено не було, внаслідок чого допущено формування податкового боргу (недоїмки).

Крім цього, Івано-Франківською дистанцією колії ПЧ-12 було подано до ДПІ розрахунок плати за землю на 2003 та 2004 роки з помісячною сплатою земельного податку в розмірі 3623,33 грн. Самостійно задекларувавши податкові зобов'язання по земельному податку, Івано-Франківська дистанція колії ПЧ-12 взяла на себе обов'язок по сплаті цих зобов'язань у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181).

Згідно платіжних доручень № 1579, № 1702, № 1859, № 65, № 213, № 393, № 553, № 702, № 836, № 991, № 1186 кожне в сумі 2211,00 грн., № 1580, № 1703, № 1860, № 66 кожне в сумі 1412,33 грн., та № 214, № 394, № 554, № 703, № 837, № 992, № 1187 кожне в сумі 1412,30 грн., Івано-Франківська дистанція колії ПЧ-12 в погашення податкових зобов'язань по земельному податку, щомісяця перераховувала до бюджету по 3623,33 грн.

На виконання пп.7.7. ст. 7 Закону № 2181, суми коштів які надходили до бюджету, в порядку календарної черговості виникнення боргу, зараховувалися в погашення податкового боргу по сплаті штрафних санкцій на загальну суму 14 062,00 грн., і тільки після їх повної сплати зараховувались в погашення задекларованих сум земельного податку. Це в свою чергу призвело до порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань задекларованих платником податків, що не було враховано судом першої інстанції.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду вимоги апелянта заперечив, вважає оскаржуване судове рішення законним і просить залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позов Залізниці, суд першої інстанції виходив із того, що узгоджені суми земельного податку сплачені позивачем у встановлені законом строки.

Заперечення відповідача щодо наявності у позивача на момент перерахування платіжними дорученнями плати за землю непогашеного податкового боргу, а відтак необхідність відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 попереднього погашення податкового боргу та самостійного здійснення перерозподілу сум плати за землю, що сплачені позивачем за платіжними дорученнями, без врахування графи «Призначення платежу» податковим органом судом визнані необґрунтованими, а позиція податкового органу - протиправною, оскільки до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 10.1 ст. 10, пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання апеляційного суду, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 року у справі № 2а-776/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 28 листопада 2012 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба