Ухвала суду № 27819128, 07.11.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2-а-2761/10/2170

Категорія: 6.6.4 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Токарівське» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2010 року ДПІ у Білозерському районі Херсонської області звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до СГ ТОВ «Токарівське»про стягнення з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 248 116,60 грн.

Свої позовні вимоги ДПІ обґрунтовувала тим, що відповідач, станом на 26.05.2010р. нараховані та утримані суми податку з доходів фізичних осіб повністю не сплатив і має заборгованість з цього податку в сумі 248 116,60 грн., яка у добровільному порядку ним не сплачується.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких, не оспорюючи сам розмір заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 248 116,60 грн., вказує на те, що заборгованість в сумі 134 657,51 грн., яка рахувалась за ним ще станом на 01.01.2007 року, стягненню не підлягає у зв'язку із пропущенням ДПІ строку звернення до суду із цими позовними вимогами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року адміністративний позов ДПІ у Білозерському районі Херсонської області задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Токарівське»заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 113 459,09 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Білозерському районі Херсонської області 19.08.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.08.2010 року в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 134 657 грн., прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ДПІ повністю.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представників відповідачів в підтримку апеляційної скарги та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач - СГ ТОВ «Токарівське»зареєстровано 02.04.2004р. Білозерською райдержадміністрацією, і у відповідності до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»22.05.2003р. №889-ІУ, є податковим агентом щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з проведених виплат на користь фізичних осіб та реально здійснює ці виплати доходу фізичним особам (а.с.3,4).

Однак, копії звітності ф.1ДФ за 2009-2010р.р. свідчать, що відповідач, як податковий агент, нараховував та утримував податок з доходів фізичних осіб, але перераховував його до бюджету не в повному обсязі.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд 1-ї інстанції виходив з того, що податковий орган без поважних причин пропустив встановлений законом строк для звернення до суду із частиною своїх позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з вказаним вище висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними і обгрунтованими, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Також, відповідно до цього ж Закону України №889-ІУ, податковий агент утримує податок з доходів фізичних осіб та перераховує утриманий податок при виплаті винагороди, а у разі не виплати фізичним особам нарахованих доходів утриманий податок підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму отриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і суму утриманого з них податку»№451 від 29.09.2003р., відповідач, як податковий агент був зобов'язаний надавати податковому органу (відповідачеві) звітність про фактично утримані та перераховані суми податку з доходів фізичних осіб з винагороди, яку виплачував на користь цих фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - копій звітності ф.1ДФ за 2009-2010р.р., відповідач, як податковий агент, нараховував та утримував податок з доходів фізичних осіб, але дійсно перераховував його до бюджету не в повному обсязі.

Разом з тим, в силу специфіки справляння податку з доходів фізичних осіб податковими агентами остаточні дані про наявність непогашених відповідачем зобов'язань з цього податку, ДПІ (т.б. позивач) мала можливість визначити під час проведення контрольно-перевірочних заходів, або при співставленні звітності ф.1ДФ з оперативними даними про перерахування відповідачем сум податків.

Так, згідно довідки ДПІ №103/17-0-25 від 18.05.07р. про результати виїзної планової перевірки з питань повноти утримання та своєчасності перерахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб за період з 02.04.2004р. по 31.12.2006р., заборгованість відповідача по даному податку станом на 31.12.2006р. складала 134 657 грн.

Вказаний розмір заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб в сумі 134 657,51 грн. станом на 01.01.2007р. підтверджується і актом перевірки ДПІ №402/17-025/32877482 від 01.07.2010р.

А згідно з довідки ДПІ №171/17-025/32877482 від 12.11.2009р. про проведення перевірки відповідача з вищезазначених питань за період з 01.01.2007р. по 30.06.2009р., заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб станом на 01.07.07р. складала 134 657 грн., а станом на 30.06.2009р. -241 122,36 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що сума заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб, яку просить стягнути ДПІ, включає в себе також і його заборгованість з цього податку, яка рахувалась за останнім ще станом на 01.01.2007р. в сумі 134 657,51 грн.

Так, загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено ч.2 ст.99 КАС України, і на час звернення ДПІ до суду із даним позовом, цей строк становив 1 (один) рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.99 КАС України. для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі і Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування.

Так, статтею 15 цього Закону №2181-ІІІ, строк позовної давності встановлено у кількості 1095 днів.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р. №509-ХІІ та Закону України №2181-ІІІ, одним із головних завдань податкового органу є організація контролю за повною та своєчасною сплатою податків та обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, і тому суд вважає,що ДПІ повинна була вжити усіх заходів щодо сплати до бюджету відповідачем, у тому числі і примусової, утриманого ним податку з доходів фізичних осіб протягом 1095 днів з дати виникнення цих податкових зобов'язань. Сплив же терміну позовної давності, фактично позбавляє ДПІ можливості вжити будь-яких заходів по сплаті відповідачем цього податкового боргу у наступних податкових періодах.

Отже, у зв'язку із вказаним вище та, виходячи з того, що ДПІ звернулась до суду із даним позовом 02.06.2010р., а тому, визначений Законом України №2181-ІІІ строк позовної давності для стягнення з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 134 657,51 грн., яка рахувалась за останнім ще станом на 01.01.2007р., на час подачі даного позову вже давно

сплив.

Підстави вважати поважними причини пропуску ДПІ цього строку відсутні, і позивач на їх наявність навіть і не посилається.

Таким чином, заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього заборгованості по податку з доходів фізичних осіб в сумі 134 657,51 грн. у зв'язку із закінченням строку звернення до адміністративного суду за стягненням цієї суми, є дійсно обґрунтованими та відповідають діючому законодавству.

Решта ж заборгованості відповідача по податку з доходів фізичних осіб в сумі 113 459,09 грн. (т.б. 248116,60 грн. - 134657,51 грн.) відповідачем фактично не оспорюється і повністю підтверджується матеріалами справи.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судова колегія вважає, що окружний суд, в даному випадку, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на суму 113 459,09 грн.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином. оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Скрипченко В.О.