Постанова № 27817795, 27.11.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.12 Справа № 5008/794/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Кузя В.Л.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 02.11.2012 року (вх. №542 від 12.11.2012 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської від 23.10.2012 року

у справі № 5008/794/2012

за позовом Товариства з обмеженою з відповідальністю «АД Шина», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево, Закарпатська область

про стягнення 23500 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2012 року у цій справі (суддя Русняк В.С.) позов задоволено, стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина»(надалі ТОВ «АД Шина») 23500 грн. заборгованості та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що позивачем було поставлено 3 автошини неналежної якості, а тому відповідач не повинна оплачувати їх вартість (7500 грн.). Просить рішення місцевого господарського суду змінити, відмовивши у задоволенні позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 7500 грн.

Відзив, надісланий позивачем на адресу суду від імені представника, останнім не підписаний.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

6 травня 2011 року позивачем передано у власність відповідача автомобільні шини у кількості 13 штук (шини Dunlop у кількості 2 шт., ціною 3750 грн. за 1 шт.; шини Hammerling 11 шт., ціною 2500 грн. за 1 шт.) на загальну суму 42000 грн.. Факт наявності між сторонами договірних відносин не оспорюється сторонами по справі та стверджується наявною у справі видатковою накладною №2429 від 06.05.2011 року, підписаною ТОВ «АД Шина»та ФОП ОСОБА_2, яка також скріплена печатками суб'єктів господарювання.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару в розмірі 18500 грн., а саме, 13.05.2011 року -10000 грн.; 18.07.2011 року -2000 грн.; 25.08.2011 року -1000 грн.; 01.09.2011 року -5000 грн.; 05.12.2011 року - 500 грн. Факт здійснення часткової оплати підтверджується випискою фінансової установи та не заперечується учасниками процесу.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Правовідносини, які виникли між сторонами, виходячи з їх змісту, по своїй правовій природі містять ознаки договору купівлі-продажу, правове регулювання якого здійснюється главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Щодо заперечення апелянта про отримання ним товару по неналежної якості, як на підставу для перерахунку ціни за нього, то це не є предметом дослідження у даній справі, оскільки відповідач вказані обставини відповідно до ст.ст. 673-675, 677 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України повинен доводити належними та допустимими доказами, шляхом подання відповідного позову, а тому, на думку апеляційного суду, є такими, що фактично спрямовані на ухилення від виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару в порушення передбачених ст.3 ЦК України принципів справедливості та добросовісності учасників цивільних правовідносин. Зустрічного позову про це заявлено не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, покладених в основу оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення суду першої інстанції від 23.10.2012 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2012 року у справі №5008/794/2012 без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на ФОП ОСОБА_2

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.12.2012 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Кузь В.Л.