Рішення № 27816951, 03.12.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.12 Справа № 9/5014/2915/20120

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області

про стягнення збитків в сумі 1879 грн. 06 коп.

в присутності представників:

від позивача – не прибув,

від відповідача –не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ДП "Вугілля України", заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в сумі 1879,06 грн., спричинених неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Відповідач, ДП "Донбасантрацит", відзивом на позовну заяву від 28.11.2012 № 1-7/2168 визнав позов у повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції № 16-10/1-ЕН від 01.02.10, укладений між ним (покупець) та ДП "Донбасантрацит" (постачальник), згідно з п. 1.1 якого відповідач зобов’язався поставляти вугілля в асортименті по реквізитах та за якісними характеристиками, обумовленими договором.

Умовою пп. 3.1.2 договору передбачений обов’язок відповідача завантажувати вугілля однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону у справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття вагони та у відповідності до вимог завантажування, що ставляться залізницею.

У жовтні 2010 року відповідач відвантажив на адресу Трипільської ТЕС ВАТ "ДЕК "Центренерго" вугільну продукцію за накладною № 52609570 у вагоні № 66683939.

На проміжній станції Знам’янка, при перевірці маси вантажу у вказаному вагоні було виявлено його нерівномірне завантаження, чим порушено вимогу п. 3 Технічних умов, п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення.

Відповідач здійснив нерівномірне завантаження вантажу, що призвело до загрози безпеки руху поїздів, тому працівниками станції було складено акт загальної форми № 26554.

За правилом ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу відповідальність перед залізницею несе вантажоодержувач.

За усунення нерівномірності завантаження залізницею (ТЕХПД) було нараховано та списано з особового рахунку Трипільської ТЕС ВАТ "Центренерго" плату за надані послуги в сумі 1879,06 грн., що підтверджується накопичувальною карткою № 11101560 та переліком № 1110.

Збитки, понесені ВАТ "Центренерго" на суму 1879,06 грн., були відшкодовані позивачем з наступних підстав.

Позивач, уклавши договір з відповідачем, за яким вантажоотримувачем є Трипільська ТЕС "ВАТ "Центренерго", уклав договір з аналогічними умовами з ВАТ "ДЕК "Центренерго", згідно з яким вантажовідправником є відповідач, ДП "Донбасантрацит".

В свою чергу ВАТ "ДЕК "Центренерго" звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП "Вугілля України" збитків, спричинених внаслідок нерівномірного навантаження вугілля у вагоні № 66683939 на суму 1879,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.03.11 у справі № 55/17 було зобов’язано позивача за цією справою, ДП "Вугілля України", відшкодувати вказані вище збитки на користь ПАТ "ДЕК "Центренерго", з яких власне збитки дорівнюють 7580,50 грн., держмито –102,0 грн., інформаційно-технічні витрати –236,0 грн.

Оскільки в діях відповідача щодо спричинення шкоди наявний склад цивільного правопорушення, пов’язаний з невиконанням умов договору, позивач звернувся до відповідача в порядку ст. 228 ГК України, згідно з якою відповідач зобов’язаний компенсувати всі витрати ДП "Вугілля України" в порядку регресу.

Позивач повідомив, що відповідач брав участь у справі № 55/17 в якості 3-ї особи.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу і надані ними документи, суд дійшов висновку про наступне.

Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача, ДП "Донбасантрацит", щодо належного виконання договірних зобов'язань до спричинення збитків позивачу, ДП "Вугілля України", у заявленій сумі - 1879,06 грн.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки,

2) збитків,

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

4) вини.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту позовної заяви та письмових пояснень позивача, підставою для стягнення понесених збитків є порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки вугільної продукції.

Вирішуючи цей спір, суд дійшов висновку, що підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди відповідачем є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки відповідача, який заподіяв шкоду, причинний зв'язок між ними, вина, склад цього правопорушення доведений позивачем наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Таким чином, законодавець надав право відповідачу під час розгляду справи в господарському суді визнати позов повністю або частково. Оскільки відповідач скористався своїм правом щодо визнання суми боргу у повному обсязі і це визнання викладене у письмовій формі у наданому відзиві на позовну заяву, суд приймає цю обставину до уваги.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донбасантрацит”, 94506, м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, 10, ідентифікаційний код 32446546, на користь Державного підприємства „Вугілля України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, збитки у сумі 1879,06 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання законної сили цим рішенням.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено і підписано 04.12.2012.

Суддя А.Г.Ворожцов