Постанова № 27816069, 27.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 5017/1764/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової -головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачаЯрема І.В., дов. від 08.06.2012р.відповідачаШевцов Є.М., дов. від №8 від 08.11.2012, № 94 від 26.10.12розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року у справі№ 5017/1764/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"доКонцерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс"простягнення 55999,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" 55999,24 грн. заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків відповідно до умов договору та приписів статей 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши про нарахування частини суми зобов'язань за період за межами позовної давності; також вказав, що послуга з водовідведення ливневих стоків включена до послуги водовідведення, передбаченої договором, що є консолідованою, а за даними бухгалтерського обліку заборгованість за договором відсутня; рахунки на оплату зазначених послуг всупереч порядку, встановленому умовами договору, не виставлялись.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2012 року (суддя Петров В.С.) позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 55999,24грн. заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків та 1609,50 грн. судових витрат.

Судом першої інстанції зазначено, що надані позивачем докази належно підтверджують виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті послуг з водовідведення ливневих стоків, вартість яких визначено розрахунковим методом та відображено у виставлених до оплати рахунках.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року (судді: Андреєва Е.І. -головуючий, Лисенко В.А., Мацюра П.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість; доводи апеляційної скарги відхилено, як безпідставні.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч статей 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4.10 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190, судові рішення не зазначають доказів, якими підтверджено наявність на території відповідача загальносплавної системи каналізації, що приєднана до загальносплавної системи міста, а також доказів на підтвердження належності відповідачу цих мереж водовідведення; позивач не подав доказів у підтвердження понесених ним витрат на водовідведення; окреме визначення послуги з водовідведення суперечить статтям 525, 629 Цивільного кодексу України та умовам договору; представник відповідача, що брав участь у справі, не був уповноважений на це за правилами, визначеними 238 та 246 Цивільного кодексу України.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" (Водоканал), що діяв на підставі Положення про філію "Інфоксводоканал" і довіреності від 28.12.2006 р. № 37/12, та Концерном „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" (Абонент) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 2606/3, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач надає послуги з постачання питної води на об'єкти відповідача, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються відповідачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу відповідач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку, відповідно до Правил, перерахованих у пункті 2.1 договору, та чинного законодавства.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2.1, 2.2.2., 2.4, 2.4.13 Договору сторони зобов'язуються керуватися Законом України „Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65, Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 року № 30; Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 року, технічними умовами, чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому законом порядку. Водоканал зобов'язується подавати відповідачу воду і приймати стоки, доводити до відома відповідача через засоби масової інформації про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за десять днів (крім випадків перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). Абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, які знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод". Абонент зобов'язується своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, в тому числі платежі за скидання ненормативно-очищених стоків.

За пунктами 3.2-3.4, 3.6, 3.9, 3.10 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% суми платежу за попередній місяць - до 10-го числа розрахункового місяця, а остаточний розрахунок 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Водоканалу. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку. Рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються Абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, зазначених Водоканалом при укладенні даного договору. У разі відсутності у Абонента поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється поштою або вручається представнику Абонента. Абонент зобов'язаний довести до відома службу „Водозбут" про неотримання рахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення. Об'єми стоків, які відводяться від Абонента, відводяться рівними об'ємами спожитої води або визначаються за показниками приладів обліку стоків у відповідності з пунктом 21 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України. Об'єм скинутих Абонентом ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно з пунктом 15.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України і ДСТУ 3013-95. Нарахування платежу за скид ненормативно-очищених стоків здійснюється за Правилами приймання стічних вод.

За пунктом 3.6 договору відповідач зобов'язаний довести до відома служби "Водозбут" позивача про неотримання рахунку за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що загальний строк позовної давності щодо вимог, пов'язаних з невиконанням умов даного договору, встановлюється строком на 5 років.

Відповідно до пункту 7.3 строк дії даного Договору становить 4 роки з 29.12.2006 року по 31.12.2010 року. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії; судами встановлено, що сторони не звертались з відповідною заявою про припинення дії даного Договору, таким чином, договір № 2606/3 від 29.12.2006 року є діючим на час вирішення спору.

Крім того судами встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Концерном „Військторгсервіс" в особі начальника філії „Одеське управління військової торгівлі „Концерну „Військторгсервіс" були укладені додаткові угоди від 21.11.2007 року, № 477-04-08 від 08.04.2008 року, № 126-10-08 від 10.10.2008 року та № 306-07-09 від 09.07.2009 року, згідно з якими внесені зміни до договору № 2606/3 від 29.12.2006 року стосовно дислокацій об'єктів відповідача.

Виконкомом Одеської міської ради тариф на водовідведення встановлений: рішенням від 19.05.2006 року № 99 у розмірі 3,65 грн.; рішенням від 14.02.2008 року № 95 у розмірі 4,48 грн.; рішенням від 25.09.2008 року № 1074 у розмірі 6,89 грн..

Також постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 року тариф на водовідведення встановлений у розмірі 7,212 грн.

Розрахунок скиду ливневих стоків проводився позивачем згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за даний період та від повідно до листів вх. № 1847 від 01.03.2004 року, вх. № 11109 від 21.06.2007 року, акта № 2384-ти від 09.10.2002 року, довідки вх. № 5443 від 05.04.2008 року, акта № 3480-ти від 17.07.2009 року про складову території та застосування тарифу; за розрахунком у відповідача існує заборгованість за послуги водовідведення заборгованість у розмірі 55 999,24 грн. за період з липня 2007 р. по травень 2012р..

Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про досудові попередження № 33578 від 07.04.2009 року, № 36040 від 23.09.2009 року, повідомлення про припинення надання послуг водопостачання та водовідведення № 38182 від 16.03.2010 року, № 38907 від 20.04.2010 року, попередження про відключення № 43139 від 18.05.2011 року, № 46615 від 29.02.2012 року та акт звірки; натомість відповідач відповіді на дані повідомлення та листи не надав, не сплатив заборгованість, про ненадходження надісланих йому позивачем протягом спірного періоду рахунків за надані послуги також не повідомляв.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до пунктів 1.2, 1.6 Положення про філію „Одеське управління військової торгівлі Концерну „Військторгсервіс" (Замовник), затвердженого генеральним директором Пукіром П.Н. 17.12.2009 року, філія є відокремленим структурним підрозділом Концерну „Військторгсервіс", створеним відповідно до наказу генерального директору Концерну „Військторгсервіс", не наділеним правами юридичної особи. Відповідно до пункту 4.1, крім іншого, філія має право: самостійно від імені Замовника здійснювати господарські операції, укладати з юридичними і фізичними особами цивільно-правові та господарські договори в межах повноважень, визначених цим Положенням та Довіреністю керівника Філії, наданою Замовником; від імені Замовника застосовувати міри досудового врегулювання спору, подавати позови, скарги, відзиви, заперечення та письмові пояснення до судових органів, оскаржувати рішення, ухвали та постанови судових органів, а також здійснювати інші процесуальні дії, передбачені законодавством України; представляти інтереси Замовника у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами.

Також апеляційний суд зазначив, що юрисконсульт філії Концерну „Військторгсервіс" Альошин А. Ю. діяв на підставі довіреності від 15.06.2012 року, підписаної ТВО Начальником Філії „ОУВТ" „Концерну Військторгсервіс" О.Л. Костенко, виданої строком до 15.06.2013 року, що надавала йому право, зокрема. представляти інтереси Філії „Одеського управління військової торгівлі" концерну „Військторсервіс" у господарських судах, апеляційних судах усіх ланок. Дана довіреність є дійсною, адже в матеріалах справи не має доказів того, що вона була відізвана або визнана незаконною; копія довіреності міститься у матеріалах справи.

Судова колегія зазначає про таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана винити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; з наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання (сукупності технічних засобів, включаючи мережі, споруди устаткування); за статтею 19 Закону Україну "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору; договір про надання послуг з питного постачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

За змістом пунктів 1.2, 1.4 та 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України № 37 від 19.02.2002 року, що поширюються на підприємства, установи та організації, незалежно від їх форми власності та відомчої належності (далі -Підприємства), до стічних вод Підприємства, що приймаються у комунальні системи каналізації, належать, зокрема, дощові та поверхневі води з території Підприємства; Підприємства зобов'язані оплачувати надані послуги, передбачені цими Правилами.

Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, було запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначено взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій (водоканалів) на території України (тобто, особами, що користуються послугами водоканалів); пунктом 15.9 зазначених Правил було обумовлено, що додаткову кількість стічних вод, яка потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації -відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" та даними гідрометеослужби.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року було затверджено Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, визначено порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України для виробників послуг централізованого постачання та осіб, що приєднані до системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, та з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. За пунктом 4.10 зазначених Правил (у відповідній редакції) додатковий обсяг стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі, розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, приймається на підставі результатів відповідних досліджень; в разі відсутності таких результатів додатковий обсяг стічних вод визначається: а) при загальносплавній системі каналізації -відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" та даними гідрометеослужби.

Господарські суди попередніх інстанцій визначили зміст наданих позивачем послуг, їх вартість та строки оплати, враховуючи приписи наведених положень законодавства та умови укладеного сторонами договору.

Розглянувши доводи касаційної скарги відповідача, судова колегія відхиляє їх, як такі, що не спростовують висновків господарських судів та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Суд касаційної інстанції відзначає, що відповідач, як сторона, наділена не лише процесуальними правами, але й процесуальними обов'язками згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, міг та був зобов'язаний надати під час розгляду справи належні докази на встановлення обставин щодо виду системи каналізації та належності мереж водовідведення на його об'єктах, заперечуючи відповідні доводи позивача та здійснений ним розрахунок; відповідних положень процесуального законодавства відповідач не виконав, відтак судами вірно взято до уваги при встановленні зазначених обставин умови укладеного сторонами договору щодо його предмету, обов'язків сторін та порядку здійснення оплати рахунків.

Доводи касаційної скарги щодо неналежних повноважень представника відповідача були розглянуті та спростовані судом апеляційної інстанції та не впливають на законність судових рішень у даній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди, розглядаючи справу, відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, розглянули доводи та докази сторін, відобразивши їх у судових рішеннях, належно встановили зміст спірних правовідносин та вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню; їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі Концерну "Військторгсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року у справі № 5017/1764/2012 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач