Постанова № 27816033, 29.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5024/2011/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий),

Борденюк Є.М.,

Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської залізниці на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року у справі № 5024/2011/2011 за позовом Одеської залізниці до міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" про спонукання укласти договір,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з 01.11.2011 року у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору відповідно до вимог закону.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.06.2012 року (суддя Гридасов Ю.В.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року (судді Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що за договором від 15.11.1999 року № 1221/НГС Одеська залізниця безоплатно передала із свого балансу у комунальну власність Херсонському міському житловому Управлінню (Управлінню житлового господарства) об'єкти житлового фонду: житлові будинки по вул. Паровозній, № 121-А, 123, 123-А, 15, 45, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 77, 87, 87-А, 91, 97, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 131, по проспекту Ушакова № 68, 89, 91, по вул. Привокзальній № 1-А, 5, 16, 12, 20, 22, 26, по вул. Залізничній № 11, 11-А, 13, 15, 19, 21. Крім того, пунктом 2.2 договору встановлено, що жодна із сторін не має права виставляти додаткові вимоги крім тих, що передбачені договором.

Додатково питання здійснення передачі інженерних мереж до комунальної власності було погоджено рішенням IX-ої сесії Херсонської міської ради № 153 від 17.12.1999 року, пунктом 1 якого передбачається надання згоди на прийняття відомчого житлового фонду Одеської залізниці з інженерними мережами.

18.01.2000 року рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 30 були затверджені акти приймання-передачі зазначеного житлового фонду та встановлені терміни передачі на баланс інженерних мереж. За даним рішенням відповідач повинен був прийняти на свій баланс спірні мережі в термін до 01.05.2000 року.

Згідно з рішенням Херсонської міської ради від 29.03.2007 року № 357 Херсонська міська рада надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста мереж водопостачання та каналізації, що знаходяться на балансі Херсонського будівельно-монтажного управління № 4 Одеської залізниці. Станом на день розгляду справи фактичної передачі зазначених мереж до комунальної власності не відбулося.

Листом від 24.07.2000 року № 01-18/606 відповідач висунув вимоги про передачу матеріалів, обладнання та механізмів необхідних для здійснення експлуатації спірних комунікацій.

Листом від 09.01.2003 року № 01-4-2/33 відповідач додатково вимагав виконання технічних умов з будівництва окремих житлових будинків, введених в експлуатацію за радянських часів, які були прийняті в комунальну власність на початку 2000 року.

Листом від 27.10.2004 № 01-2-2/1244 відповідач вимагав обладнання залізницею житлового фонду, переданого в комунальну власність на початку 2000 року, приладами обліку водоспоживання.

Листом від 23.08.2011 року № 01-09-08/1830 відповідач повідомив позивача про відмову укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з позивачем у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові мотивовано недоведеністю підстав для обов'язкового укладення відповідачем спірного договору та відсутністю підпису і печатки позивача на поданому проекті договору.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Водночас, за ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором оренди, який не заснований на державному замовленні, позивач за поданим проектом договору не визначений виробником житлово-комунальних послуг та законодавство не містить вказівок на обов'язковість укладення такого договору, крім того, поданий позивачем проект договору не містить підпису й печатки позивача всупереч вимогам ст. 641 ЦК України та ст. 181 ГК України щодо вираження наміру особи, яка зробила пропозицію укласти договір, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Отже, виходячи з наведеного, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти спірний договір й обґрунтовано відмовили в позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 року -без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк