Постанова № 27815808, 26.11.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2012 р. Справа № 5023/1879/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р.у справі№ 5023/1879/12 господарського суду Харківської областіза позовомДержавного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву Українидофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 285 191,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (далі -позивач, ДП "Охтирський КХП") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_4 (далі -відповідач, ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 285 191,74 грн. заборгованості за отриманий товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2012р. (суддя Лавренюк Т.А.) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 501, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договорами від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07 щодо оплати вартості отриманого від позивача товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. (головуючий суддя Шевель О.В., судді Афанасьєв В.В., Гетьман Р.А.) рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2012р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з огляду на приписи статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, виходив з того, що позивачем не доведено належним чином наявність заборгованості відповідача саме за договорами від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07 в розмірі 285 191,74 грн., зважаючи на існування між сторонами у справі інших договірних правовідносин з поставки аналогічного товару та відсутності у наявних в матеріалах справи видаткових і товарно-транспортних накладних посилань на договори від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статей 33, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно було прийнято до уваги копію витягу з Бюлетеня державної реєстрації № 201 (1) за 2012р. Крім того наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача саме за договорами від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Предмет спору у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості з оплати вартості товару (борошно житнє та висівки житні), отриманого за договорами купівлі-продажу від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.04.2011р. між ДП "Охтирський КХП" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № юр1/61-16 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар - борошно житнє у кількості 360 т за ціною 2115,70 грн. з ПДВ за 1 т (з навантаженням та тарою), а відповідач -прийняти товар та оплатити його вартість. У відповідності до пунктів 1.2., 2.2., 2.5. даного договору, ціна продукції, послуг з навантаження та тари може змінюватись при зміні тарифів на момент відпуску. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця до 30.06.2011р. Поставка продукції здійснюється продавцем на умовах ЕХW -склад продавця.

20.05.2011р. між ДП "Охтирський КХП" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 укладено договір № юр 1/20-07 купівлі-продажу товарів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар - висівки житні у кількості 200 т за ціною 560,00 грн. з ПДВ за 1 т (з урахуванням навантаження), а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість. Відповідно до пунктів 2.2., 2.5. цього договору оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця не пізніше 30.07.2011р. Поставка продукції здійснюється продавцем на умовах ЕХW -склад продавця.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до копій видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем за період з травня по липень 2011 року передано відповідачу борошно житнє та висівки житні на загальну суму 640 288,24 грн. В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 355 096,50 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 285 191,74 грн.

Як з'ясовано апеляційним судом, вказані видаткові накладні не містять посилань на номери та дати договорів купівлі-продажу товару.

При цьому, судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що між сторонами у справі за період з квітня по липень 2011 року окрім договорів від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № 1/20-07 були укладені й інші договори з поставки борошна житнього, а саме: від 25.06.2011р. № юр1/20-06, від 12.05.2011р. № юр1/12/05, від 29.04.2011р. № юр1/290411, від 18.07.2011р. № юр1/18-07.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (стаття 664 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що між сторонами за спірний період окрім договорів від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № 1/20-07, за якими позивач просить стягнути заборгованість, було укладено й інші договори купівлі-продажу аналогічного товару, а у наявних в матеріалах справи видаткових накладних відсутні посилання на конкретні договори, за якими поставлявся товар, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належним чином не доведено наявності заборгованості в розмірі 285 191,74 грн. саме за договорами від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. В свою чергу, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційним судом було законно скасовано рішення першої інстанції.

Доводи скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в касаційній інстанцій.

Окрім цього, слід зазначити, що прийняття апеляційним судом додаткових доказів (без належного обґрунтування відповідачем неможливості їх подання суду першої інстанції з причини, що не залежали від нього) не вплинуло на законність та обґрунтованість висновку апеляційної інстанції про відмову в позові, з огляду на встановлені обставини щодо недоведення позивачем належним чином наявності заборгованості в розмірі 285 191,74 грн. саме за договорами від 01.04.2011р. № юр1/61-16 та від 20.05.2011р. № юр1/20-07.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. у справі № 5023/1879/12 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова